style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>src="./Андрій%20Шевченко.files/image002.jpg" v:shapes="_x0000_i1025">

 

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'> 

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Форварда Андрія Ім'я українського футболіста Андрія Шевченка нині в усіх на
вустах. За кожним його кроком на полі ревно стежать заповзяті вболівальники, а
останній матч з участю Шеви обговорювали навіть далекі від спорту люди. У свої
двадцять п'ять Андрій став людиною світового (принаймні у спорті) масштабу.
Однак мало хто зик, що зродився цей талант не на столичних стадіонах, а в
глухому селі Двірківщині Київської області.

Дарма шукати рідне Шевине село на
карті чи гортати телефонні довідники, аби дізнатися, де ж воно є і хто в ньому
живе. Невеличка Двірківщина за кількадесят кілометрів від Яготина — село
маловідоме, не знайти його навіть на карті руху автобусів Яготинського району!

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Знайти будинок відомого футболіста не просто: усі вони схожі, мов
брати-близнюки, а жодних меморіальних табличок на честь Андрія Шевченка ще не
почепили. Втім, виявилося, що навіть випадковий перехожий знає, де колись жив
футболіст.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Загальноосвітня середня школа N 216. За якихось сто метрів від під'їзду.
При вході охоронець. Ліворуч на стіні — великий плакат із зображенням
усміхненого Андрія Шевченка і стенд з найкращими спортсменами — послідовниками
футболіста.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Вчителі кажуть, що улюбленим предметом хлопця була історія, а отstyle="mso-spacerun: yes">  на алгебрі чи фізиці він часа­ми нудьгував.
Траплялося, що і сам уроки прогулював, і хлопців підбивав. Директор школи
навіть батьків викликав і просив пере­вести" хуліганистого учня в іншу
школу, але все владналося.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>"Андрій цілими днями пропа­дав на пустирі за школою, — при­гадує мама
— Любов Миколаїв­на. — 3 ранку до вечора міг га­няти м'яча, прибігав додому
весь замурзаний, в подряпинах, але гордо розповідав, що забив три голи. Ми з
батьком трохи його лаяли, пояснювали, що не можемо кожного місяця купу­вати
нові кеди, але він ладен був грати у футбол і босоніж, при­мудрявся так навіть
голи заби­вати. Тож доводилося купувати нові кеди. А коли ламав руку чи ногу і
мало не наступного дня знову рвався на стадіон, ми з чоловіком зрозуміли:
фут­боліста в синові не вбити..."

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Хто зна, чи так би успішно склалася футбольна кар'єра Шевченка, якби саме
тоді в його житті не з'явився перший тренер Олександр Шичков. Він і роз­гледів
у худорлявому школяреві майбутнього футбольного генія, запросив хлопця у
футбольну школу "Динамо". З ним вперше у свої 12 років Андрій
Шевченко потрапив за кордон у складі дитячої команди. Майже з сьомого класу
Шевчик, як називали його однокласники, собі не належав: тренування, збори,
поїздки, матчі... Учителька хімії Надія Миколаївна Нечай пригадує, як одного
разу Андрій попросив її: "Тепер мені вашого предмета не наздогнати.
Дозвольте вивчити якийсь параграф, а ви мені поставите те, що захочете".
П'ятірку вчителька поставити не могла, трійку — не хотіла. Так Андрій дістав
четвірку з хімії.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>У класі Шевченко не був найвищим, але на фізкультурі завж­ди ставав першим.
Учитель переставляв його назад, а за якусь хви­лину він знову стояв попереду
шеренги. Деколи з однокласни­ками грали у футбол на ящик мінералки, а в старших
класах — і на пиво. Вчителька математики Лідія Василівна Серенко вважає, що
серед однокласників Андрій був лідером, його поважали за спортивні успіхи, а
дехто йому й заздрив. Бо він єдиний з усієї школи бував за кордоном, носив
справжній костюм "Адідас", привозив жуйки, запальнички, брелоки і
блискучі баночки з-під кока-коли, яку в Радянському Союзі мало хто бачив. Він
уже тоді гарно одягався, носив стильні куртки та кросівки і дарував
однокласникам електронні іграшки, якими бавилися, зриваючи уроки, і дівчата, і
хлопці. Та не лише футбол захоплював Андрія: педагоги пригадують, що міг і з
хлопцями у курилці за школою подиміти, і на дискотеках за дівчатами упадав.
"До третього класу Андрієві подобалася Аня Скрипка, — розповідає Клара
Петрівна Заїка. — Три роки по­спіль на 8 Березня він дарував їй модні тоді
парфуми "Пікова дама", книжку "Повість про сина" і гілочку
мімози. Потім вона перейшла в іншу школу, а симпатією Андрія стала ще одна Аня,
з якою він товаришував. Вона навіть казала, що Шева — її майбутній чоловік, але
Андрієві ніколи було думати про романи..."

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Він був звичайним хлопцем і не зазнавався, що їздить по закордонах,
вважають його наставники. Міг з кимось побитися, але за де­сять хвилин відразу
мирився. Міг не лише заради футболу, але й за­ради хорошого фільму урок
про­пустити. Бувало, не встигав чогось вивчити, але сміливо вихо­див до дошки,
бо знав: хлопці підкажуть. Коли ж його просили допомогти вирішити якийсь
кон­флікт, ніколи не відмовляв...

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'> Андрій Шевченко став першим
українцем, який тримав у руках Кубок чемпіонів. Травми дещо зіпсували
форвардові сезон-2002/2003, проте у вирішальні його миттєвості Шевченко знову
нагадав про себе влучними ударами і по праву розділив командний успіх. Сьогодні
українець став фундатором нового успіху своєї команди - здобуття скудетто. 22
голи у поточному чемпіонаті, останній з яких (на цей момент) визначається як
"золотий" - доказ того, що лінія нападу славетного клубу, безперечно,
може асоціюватися з уродженцем Двірківщини.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Андрій любить повертатися до Києва. “Суперзірка” італійського чемпіонату,
фаворит багатьох апеннінських опитувань і улюбленець міланських тиффозі, він
залишається тим самим українським хлопцем, який у далекому дитинстві мріяв
зодягнути футболку київського “Динамо”. Але, на відміну від багатьох із нас, не
просто мріяв — а долав, крок за кроком, тернистий шлях до своєї мрії.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Нині вже кожен уболівальник знає історію тих перших кроків, які зробив
хлопчик із Яготина, тому повторюватися ще раз не варто. Слід тільки нагадати,
що Андрій сьогодні, як і раніше, високо цінує ті уроки футбольної майстерності,
які він вчив у динамівській школі під керівництвом свого першого тренера
Олександра Шпакова. І дуже часто, повертаючись до Києва, зустрічається зі своїм
учителем…

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Учитися треба завжди. З цією аксіомою, простою й очевидною, але такою
важкою для втілення в життя, Шевченко почав своє футбольне життя. Уже на
початку 90-х його тренер у “Динамо-2” Володимир Онищенко був упевнений, що цей
футболіст за багатьма факторами виокремлюється з усієї команди, але Андрій
продовжував своє навчання, долаючи й футбольні, й життєві труднощі.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Це нині здається, що шлях Шевченка до вершин був прямим і стрімким.
Здається, адже важко уявити, що впродовж двох років юний форвард то з‘являвся в
основному складі “Динамо”, то зникав з нього, повертаючись у другу команду. І
навіть після того, як Андрій, уперше вийшовши на поле в турнірі Ліги чемпіонів,
відкрив лік своїм євром‘ячам і водночас подарував нам, хоч і на короткий
термін, надію на перемогу над “Байєрном” 
і вихід до чвертьфіналу, — навіть тоді місце в головній команді ще не
було заброньовано за ним. Усі 
погоджувалися з оцінкою таланта Шевченка, але, посилаючись на вік
хлопця, якому виповнилося тільки 18, говорили — у нього все попереду.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Як було йому? Йому, який уже довів невипадковість своєї появи у футболі й
більше не хотів “знижки” на вік? Скільки юних талантів, загубивших молоді роки
в безвихідді “дублю”, ламалися або переходили в інший клуб, де ставали
незамінними… Шевченко мовчав. Можна перегорнути всі газети дев`яносто третього,
дев`яносто четвертого, дев`яносто п`ятого — в численних його інтерв`ю ви не
знайдете жодного рядка скарги.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Він мовчав. І грав. Поступово, навіть непомітно, ввійшов до числа тих
гравців, без яких “Динамо” уявити було вже неможливо. Але й після цього вчився,
адже виходило не все й не одразу. 1996 рік — рік двадцятиріччя — був не тим,
які футболісти заносять до свого активу. Уже була вся команда, яка за рік почне
сходження до європейських вершин, але перемог ще не було. І нині, коли київська
молодь програє, саме спогад про 1996-й залишає віру в те, що й новий дев`яносто
сьомий не за горами…

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Колись Лобановському пощастило із Блохіним: він прийшов, коли цей
суперфорвард уже відбувся й виходив на свій пік. Потім Лобановському пощастило
із Шевченком. Але й обом “зіркам” українського та європейського футболу
пощастило з Лобановським: він з`являвся в той момент, коли гарному футболістові
потрібен був один поштовх, щоб стати видатним.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Як у 1973-му й 1984-му, у 1997-му Лобановський повернувся вчасно й ще раз
спростував марксистський постулат щодо заперечення ролі особистості в історії.
І саме того року народився видатний футболіст Андрій Шевченко, про якого Європа
дізналася завдяки хет-трику у ворота “Барселони” на “Ноу Камп” і перед яким
зняла, нарешті, капелюха після дублю у ворота “Реала” на “Олімпійському”, коли
володар Кубка чемпіонів склав свої повноваження.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Влітку 1999-го Андрій попрощався з “Динамо”. І відтоді ще більше любить
Київ. Не тому, що залишив його переможцем. А тому, що любить до нього
повертатися.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Італія чекала Андрія Шевченка з надією. Адже вже побачила того Шеву, який
ставив на коліна європейських грандів. Але чекала з острахом. Адже згадувала,
як таким же тріумфатором приїхав на Апенніни за 11 років до цього Олександр
Заваров, але не зміг підкорити найфутбольнішу країну Старого Світу. Та й усі ми
— хіба не згадували десятки вітчизняних “зірок”, які поїхали за кордон, щоб там
згаснути?

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Та Шевченко їхав до “Мілана”, маючи мету — спростуватиstyle="mso-spacerun: yes">  стереотип, який склався на Заході стосовно
гравців з пострадянського простору. Він знав, що його очікує надскладний іспит
найважчим у світі чемпіонатом, де футбол із задоволення перетворився у
виснажливу роботу із однією метою — заслужити прихильність тиффозі. Знав, й не
звертав увагу на скептичні вислови, які лунали й у Італії, й в Україні. Андрій,
як і за п`ять років до дебюту в “Мілані”, зосередився на формулі — вчитися й
грати.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Утім, це вже не був Шевченко  перших
київських років. Той Шева мовчав, коли було важко. Новий — розумів необхідність
створення власного іміджу, тому навчився говорити навіть тоді, коли цього
робити не хочеться, й говорити тільки те, чого від нього чекають. Щирий
київський хлопець залишився на динамівському дворику — на “Сан-Сіро” вийшов
форвард, який за всіма пунктами відповідає європейським стандартам.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>І йому повірили. Повірили спочатку ті, — від кого залежало його місце на
футбольному полі — Сильвіо Берлусконі й Альберто Дзаккероні. Тренер бачив у
ньому футболіста, здатного виконати будь-яку роботу, президент — форварда, який
має єдину місію — забивати. Не дарма ж “володар заводів, газет, пароплавів”
пообіцяв Шевченкові відпочинок на своїй яхті, якщо той заб`є 24 м`ячі в сезоні
серії “А”.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Андрій їх забив. Забив саме стільки, скільки просив Берлусконі. Стільки,
скільки вистачило, щоб у першому ж італійському сезоні стати найкращим
бомбардиром чемпіонату. І хоча пізніше визнавав, що самеstyle="mso-spacerun: yes">  останні місяці тієї першості були
найважчими, коли доводилося  примушувати
себе, але нова вершина вже була під його ногами…

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Інколи, хоча й дуже рідко, Шевченко визнає, що відчуває втому. Звичайну
втому, яка приходить у періоди, коли ентузіазм новачка закінчується, й
починається монотонний процес щоденної роботи, який нічого спільного із
колишнім задоволенням не має. Але біда в тому, що саме в цей час треба все
доводити знову.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Напередодні другого італійського сезону в Андрія вірили всі. Він був єдиним
гравцем “Мілана”, якому не висловлювали претензії за те, що команда Дзаккероні
поміняла “золото” 1999-го на “бронзу” 2000-го. Мілан вірив у повернення на найвищий
щабель і головну роль у цьому поверненні відводив, безумовно, українцеві.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Влітку нинішнього року Італія підбивала підсумки чергового сезону в серії
“А”. “Мілана” серед найкращих не було — він, уже без Дзаккероні (й, фактично,
без Мальдіні), опустився ще на два рядки, залишивши сподівання на “скудетто” ще
взимку. І тільки Шевченко, знову забивши 24 м`ячі, не міг бути звинуваченим у
негараздах гранда. Навіть за умови, що повторення попереднього показника
залишило Андрія на другій сходинці в реєстрі бомбардирів серії “А”, цей факт
довів: випадок перестав бути випадком, адже повторився двічі. І “ринкова
вартість” міланського форварда української збірної неухильно пішла вгору.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>… Андрій Шевченко — патріот “Мілана”. Ще рік тому в інтерв`ю “Українському
футболу” він розповідав, що, як гравець своєї команди, не може радіти успіхам
“синьо-чорних” сусідів. І тільки навесні нинішнього року, після того, як
“Мілан” за його безпосередньої участі розтрощив “Інтер” — 6:0, Шева сказав:
“Навіть трохи прикро за “Інтер”…”

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Андрій Шевченко — патріот серії “А”. Скільки б фахівців у лапках і без
таких не висловлювалися щодо зниження рівня італійської першості, посилаючись
на “об`єктивні” єврокубкові показники, міланець, як і раніше, ставить на перше
місце серію “А”, а на друге — всі ліги інших країн. Адже знає серію “А”
зсередини краще за нас усіх.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Третій сезон “Мілан” поєднує слово “напад” із прізвищем “ Шевченко”. Третій
сезон Андрій поєднує для себе слово “матч” із словом “гол”. І щоразу
сподівається не тільки на індивідуальні здобутки, але й на командні.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Так створений футбольний світ, що в біографії кожного гравця по закінченні
його кар‘єри залишаються тільки титули, командні й індивідуальні. Так, уже не
одне покоління вболівальників знає про Пеле тільки те, що він був триразовим
чемпіоном світу й забив за свою кар‘єру більше тисячі м‘ячів. Усе інше
залишилося тільки на кіноплівці та в спогадах ветеранів уболівальницького руху.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Андрій Шевченко — людина честолюбна. Саме цій рисі характеру він має
завдячувати, говорячи про все, чого досяг. І саме ця риса змушує українця все
частіше згадувати  про вершини, які він
не підкорив. “Для виправлення ситуації є двадцять перше століття”, — так сам
Андрій говорив ще восени 1999-го, маючи на увазі своє заочне змагання із ван
Бастеном, але — не тільки його. Маючи індивідуальні титули, яким позаздрять
більшість футболістів світу, з командних Шевченко володіє тільки званням
чемпіона й володаря Кубка України, здобутими ще в “Динамо”.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>“Мілан” останніми роками розчаровував. Доки Шева встановлював власні
рекорди, його команда “летіла” в усіх змаганнях, де брала участь — серії “А”,
Кубку Італії, Лізі чемпіонів. Нинішнього сезону “Мілан”продовжує боротьбу на
всіх фронтах, тільки ліга поступилася місцем менш престижномуstyle="mso-spacerun: yes">  Кубку УЄФА. І дуже хочеться вірити, що бодай
одна з цих, непідкорених Андрієм вершин, поповнить поки що невеликий реєстр
його титулів. Хоча не можна виключати, що вже цієї зими “Мілан” спокуситься на
шалені суми, які пропонує “Реал”, і Шевченкові доведеться поборотися за Лігу
чемпіонів і першість у примеро. А клуб Берлусконі, щоправда, в такому випадку й
на минулорічні успіхи сподіватися не зможе…

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>У “Мілані”, “Реалі” чи десь ще, Шевченко свого досягне. Але його біль (і
наш також) — збірна України. Адже тільки успіхи національної дружини дарують
можливість потрапити на головні футбольні форуми — чемпіонати світу та Європи.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>У одному зі своїх інтерв‘ю Андрій сказав, що, тільки потрапивши в Італію,
зрозумів важливість світового та європейського форумів. Чим визнав, що не до
кінця розумів трагедію збірної України, яка не пройшла хорватів у 1997-му.
Трагедію, в якій Шевченко та його товариші не були винні. Трагедію, автором
якої став арбітр із звучним прізвищем Педерсен.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Натомість трагедію 1999-го він відчув сповна. І тому, що важко було шукати
причини словенського провалу десь поза межами збірної. І тому, що, на думку
багатьох, саме невихід національної команди на Євро-2000 позбавив Шевченка
європейського “Золотого м`яча”…

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>На початку нинішнього року Андрій вірив, що все буде добре. Зустрічаючи Новий
рік, читачі “Українського футболу” прочитали його слова: “Я не вважаю, що нині
наші шанси потрапити на чемпіонат світу гірші, ніж перед початком змагань…. Нам
треба всі свої поєдинки зіграти вдало, й тоді путівка на світовий форум буде
наша”.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Те, що трапилося потім, знаємо ми всі. Бажання бути учасником, а не
спостерігачем змагань у Японії та Південній Кореї Андрій Шевченко підтвердив
кількістю м‘ячів, забитих за збірну. Але не варто забувати: у футболі за
результат відповідальність несуть одинадцять футболістів. І тренер…

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Життя не зупиняється навіть після найдошкульніших поразок. Посумувавши
п‘ять хвилин, ми повинні думати про те, як перемогти завтра. Саме завтра, а не
післязавтра, адже не варто забувати, що футбольне життя швидкоплинне. І надто
жорстокими  стосовно Шеви видаються
думки окремих фахівців, які радять пожертвувати чемпіонатом Європи 2004-го й
готувати команду до чемпіонату світу-2006. Адже він готовий битися за перемогу
сьогодні, коли футбольна кар‘єра сходить на пік! І непідкорених вершин ще
достатньо.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>…Леонід Буряк, Михайло Фоменко, Володимир Онищенко, Анатолій Коньков. Це не
просто перелік видатних футболістів чи авторитетних тренерів. Це — тільки
окремі імена із списку вітчизняних “зірок”, які жодного разу не зіграли на
чемпіонатах світу чи Європи. І дуже не хотілося б, щоб цей список
продовжувався. А в 2006-му Андрієві Шевченку буде тридцять…

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'> 

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:9.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Улюблене заняття: великий теніс, автомобілі.lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:9.0pt;mso-ansi-language:
UK'> 

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:9.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Кумири: „Динамо” Київ зразка 1986 р, Пеле, Зіко, Платіні,
Ромаріо.

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:9.0pt;mso-ansi-language:
UK'> 

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:9.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Улюблені співаки: Фреді Меркурі, Лайма Вайкуле.lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:9.0pt;mso-ansi-language:
UK'> 

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:9.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Улюблені актори: Абдулов, Джулія Робертсstyle='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:9.0pt;mso-ansi-language:
UK'> 

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:9.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Улюблений фільм: „Голкіпер”.

 

Цитати:

style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:9.0pt;mso-ansi-language:UK'>А мне
нет дела до индивидуальных призов. Я об этом часто говорил и не устану
повторять: главное, чтобы мои команды выигрывали – «Милан» и сборная.lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:9.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Каха Каладзе: „Пришел Шевченко и сразу стал лидером, лучшим
бомбардиром не только „Милана” но и вообще Серии А”style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:9.0pt;mso-ansi-language:
UK'>Галліані: «Я заинтересован, чтобы Андрей оставался в
команде навсегда! Такой игрок, как Шева, никогда не должен быть продан, мы
должны сохранить его у себя даже после окончания его карьеры»lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:9.0pt;mso-ansi-language:
UK'>В.В. Лобановский январь 2002 года : «Заменить
Шевченка задача практически невыполнимая, потому, что сами футболисты говорят:
такие игроки рождаются раз в столетие»

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:9.0pt;mso-ansi-language:
UK'>«Шевченка селекционеры «Милана» просматривали полтора года, интересуясь не
только игрой, голами, но и отношениями с партнерами, с судьями, 
внефутбольными интересами Андрея…И только потом приняли решение»lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'>

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:9.0pt;mso-ansi-language:
UK'>«Шевченко сейчас признанная звезда мирового футбола, за счет игры и имени
которого поддерживается имидж Украины. Шевченко сейчас это все… и не только для
«Милана» но и для Украины»

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'> 

 

lang=UK style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:
UK'> 

style='font-size:14.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>src="./Андрій%20Шевченко.files/image004.jpg" v:shapes="_x0000_i1026">