|
СТАТТІ, КУРСОВІ
ТА РЕФЕРАТИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ,
ЗНО З ІСТОРІЇ,
КНИГИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ |
|
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
РђРЅРґСЂС–Р№ Труфанов – життєвий та творчий шляхПереважна більшість „білоемігрантських” діячів мали вищу, середню спеціальну чи богословську освіту, вони влаштовувались на роботу в державні установи, мережу шкіл та церков. Деякі з них стали відомими релігійно-культурницькими діячами у нашому краї і за його межами. Зокрема, слід згадати архімандрита Василія (Проніна), архієпископа Аверкія (Таушева), о. Всеволода Коломацького, о. Володимира Потапова. Серед цієї плеяди діячів можемо назвати і о. Андрія Труфанова, який присвятив своє життя і діяльність закарпатському народу. Андрій Труфанов народився 27 серпня 1892 р. в с. Кононівка Сторобельського повіту Харківської губернії (нині Біловодський р-нХарківської обл.). Його батько – Іван Антонович Труфанов, працював священиком у сусідньому селі. Мати – Євдокія Костянтинівна Труфанова (дівоче Федорова) походила з родини службовця, вона займалася вихованням дітей. Початкову школу малий Андрій закінчиву с. Ворожба Лебединського р-ну, після чого продовжив навчання в духовній семінарії у м. Суми. З четвертого класу семінарії його переводять до Сторобельської класичної гімназії, через рік екстерном складає іспити при Харківській духовній семінарії і отримує звання вчителя церковно-приходських шкіл. Згідно „Посвідчення” виданого 10 жовтня 1919 р. Зміївською Земською управою, та інших документів, А. Труфанов з вересня 1909 р. до 1914 р. працював вчителем у наступних селах Зміївської управи: Кочеток, Закутні Хутора, Івашківка, Мотузівка, Василівка, Нижній Орел. У 1911 р. при Харківській духовній семінарії склав іспит на псаломщика, а 1914 р. на диякона. 18 вересня 1911 р. одружується з Наталією Ільяшенко, у шлюбі народилося два сини: Анатолій (1912 р.) та Георгій (1914 р.). Молодший син трагічнозагинув у 1928 р., а старший – у роки Другої світової війни. Починається Перша світова війна. 30 листопада 1914 р. Андрія, який мав 22 роки, мобілізовують до діючої армії. У Казані він закінчує школу прапорщиків, і стає офіцером царської армії. На фронтах керував ротою 3 Туркестанського стрілецького полку, тутотримав чин підпоручика, а згодом поручика. Після повернення з війни з 6 січня 1918 р. по 30 листопада 1919 р. працює вчителем в с. Бунонівка Зміївського р-ну. Продовжує заочно навчання в Харківській духовній семінарії, де 28 травня 1918 р. складає іспит на священика. А. Труфанов просить єпископа надати йому в обслуговування православну парафію. Але 2 грудня 1918 р. єпископ поставив негативну резолюцію: „В виду крайней малочисельности священнических лет и множества кандидатов из военных и др. священников, голодающих впоследствие истощения содержания, предлагаю г. Труфанову занять на время штатное диаконское место”. В грудні 1919 р. мобілізований до армії генерала Денікіна, через невеликий час заарештований і відправлений до військової комісії в Ростов, де звинувачений у тому, що не з’явився добровільно на заклик Денікіна. Після проведення слідства А. Труфановавідправляють у кавалерійський полк, без права обіймати керівні військові посади. Цей полк в листопаді 1920 р. був евакуйований в Туреччину, а у 1921 р. до Чехословаччини. До серпня 1921 р. перебував у с. Беховіци біля Праги, де займався польовими роботами. У 1 вересня 1922 р. вступив до Руського Кооперативного інституту, одночасно до 31 січня 1923 р. відвідує, як вільний слухач, лекції на юридичному факультеті в Празі. Міністерство Народної освіти в Празі у січні 1923 р. направило його у Підкарпатську Русь на посаду вчителя народних шкіл. Працював з 1923 по 1926 рр. на Рахівщині – в селах Білин, Богдан, Косівська Поляна. У 1926-1927 рр. перебував у Празі, де готувався до складання іспитів на атестат зрілості та за повний курс реальної гімназії. 14 вересня 1927 р. отримує свідоцтво і зразу ж вступає на стаціонарне навчання в чеське педучилище в м. Горжовіци і закінчує його з дипломом вчителя та правом викладання вшколах з чеською мовою. З 26 січня 1929 р. до 30 квітня 1930 р. працював вчителем у с. Гобура біля Межилаборців (Словаччина). З 1 вересня 1930 р. працює знову у школах нашого краю. Становище вчителів-емігрантів у Чехословаччині було важке, тому що, хто не мав чеського громадянства, того постійно переводили з однієї школи в іншу, інколи по декілька разів за навчальний рік. Так, згідно шкільних шематизмів та довідок з єпархіального архіву, А. Труфанов працював в таких селах. З 1 вересня до 31 вересня 1930 р. в с. Росішка Рахівського р-ну; 1 жовтня 1930 р. – 31 серпня 1935 р. – в с. Косівська Поляна Рахівського р-ну; 1 вересня 1939 р. – 1 лютого 1939 р. – в с. Кошельово Хустського р-ну; 2 лютого 1939 р. – 2 квітня 1939 р. – в с. Вишково-Фенеш Хустського р-ну. У кінці 30 рр. втратив зв’язок з родиною, яка залишилася на Харківщині. 9 лютого 1939 р. настоятель Св. Покровської церкви в с. Кошельово о. Петро Спишак в „Свідоцтві”, на ім’я єпископа Мукачево-Пряшівського Володимира писав: „г. Андрій Труфанов відзначається хорошою поведінкою, він відвідував всі недільну і святкові богослужіння, проявляв живий інтерес в Богослов’ї, богослужінні та церковному пісне пінні. Користується любов’ю та повагою у місцевих селян. Прошу висвятити А. Труфанова в сан священика”. Але єпископ відхиляє прохання з невідомих причин. З 12 квітня 1935 р.до 17 жовтня 1943 р. А. Труфанов працює вчителем в с. Кошельово. У 1943-1944 рр. – в с. Липча-Липовець Хустського р-ну. 18 грудня 1944 р. знову повертається в с. Кошельово, з 21 серпня 1945 р. до 16 січня 1947 р. – працює на посаді директора семирічноїшколи, а з 17 січня 1947 р. до 31 серпня 1948 р. – завучем по навчальній роботі, потім до 12 вересня 1950 р. простим вчителем. Написав заяву про звільнення за власним бажанням. У кінці 1950 р. А. Труфанов знову піднімає питання перед єпархіальним управлінням про надання йому священицького сану. 24 жовтня 1950 р. звертається листом до єпископа Мукачево-Ужгородського Іларіона з проханням висвячення та надання йому приходу наЗакарпатті. До листа А. Труфанов додає відповідні документи та листи. 24 грудня 1950 р. єпископ Іларіон висвятив його в священики і призначив в с. Мала Мартинка з філіалом у с. Тибава Свалявського р-ну. У 1951-1971 рр. був священиком у с. Горінчово Хустського р-ну., тимчасово обслуговував приход Бадов І і Бадов ІІ на Берегівщині. Після чого повернувся у Горінчово на заслужений відпочинок. Помер 22 вересня 1978 р., похований на сільському кладовищі. Маючи ґрунтовну освіту, як для вчителя того часу, А. Труфанов намагався донести до учнів знання використовуючи різні методи в навчанні. Він добре розумів, як важко навчатися дітям в гірських селах, де на них чекає вдома важка господарська робота та різні життєві труднощі. Проблемою шкільного процесу початку ХХ ст., а в деяких випадках і сьогодення, є те, що інколи, щоб добратися до школи, дітям потрібно долати п’ять і більше кілометрів. Знаючи це, А. Труфанов, наприклад, ініціював в гірському присілку Кошельово-Руня на початку 30 рр. ХХ ст. заснування початкової школи. В школах намагався вести викладання українською мовою, хоч знав добре російську, чеську, угорську. Як священик – відзначався порядністю і знанням слова Божого, вмів довести до вірників щирі поняття милосердя та добра. Література 1. Віктор Корж. Сяйво рідної землі. Люди ленінської доблесті. Нариси. – Дніпропетровськ: Промінь, 1980. – С. 132-142. 2. 2.Олександр Билінов. Велика рідня. Працею звеличені. Герої Соціалістичної Праці. – К.: Радянськашкола, 1972. – С. 221-231. 3. 3.Вихователі // Україна. – 1974. – №40 (768). – С. 1-2. 4. 4.Их имена занесены в “Книгу ленинской трудовой славыДнепропетровщины”// 5. 5.Загальноосвітня неповна середня санаторна школа-інтернат№3 для дітей, хворих на сколіоз. Управління освіти та наукиДніпропетровської облдержадміністрації. – Дніпропетровськ: Зоря, 2003. – С. 6. 6. 6.Указ Президиума Верховного СоветаСССР о присвоении звания Героя Социалистического труда наиболееотличившимся учителям // Учительская газета. – 1968. – №77 (5902) – С. 1. 7. 7.Відділ кадрів Управління освіти та науки Дніпропетровської облдержадміністрації. Особова справа Чорнобаєвоі М.П. – 28 с. <<-- Англійська революція середини XVII СЃС‚. | РђРЅРґСЂС–Р№ Шевченко-->>
(C)
Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2024. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99. |
Розсилка новин
|
