Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | RSS | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України

Скачати Книгу маразмів України одним файлом

СТАТТІ, КУРСОВІ ТА РЕФЕРАТИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ, ЗНО З ІСТОРІЇ, КНИГИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
Українська історія, події, факти, коментарі, аніліз

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Міські вибори і накази

Напевно,найбільші непорозуміння викликала організація виборів у містах. Катеринапостановила, що проживання в місті є головною підставою для участі в міськихвиборах. Однак шляхта, козаки, купці та ремісники, що проживали у містах, малинебагато спільних інтересів. Отже, міські вибори нерідко перетворювалися уборотьбу за те, яка соціальна група представлятиме інтереси міста.

Іншоюпроблемою було визначення тих міст, які мали висувати депутатів. На відміну відРосії, в Гетьманщині не було офіційно визнаних імперією міст. Теоретично всіміста були вправі надсилати своїх депутатів.

Уманіфесті Катерини вказувалося, що кваліфіковані міста, які мали менше як 50дворів, надсилали депутатів на Законодавчу комісію вибірково 2.Малося на увазі, що кваліфіковані міста з більш як п’ятдесятьма дворамибратимуть участь у виборах автоматично. Таких міст у Гетьманщині було більше100 3. Буквальне застосування вказівок Катерини моглоспричинитися до того, що від міст було б більше депутатів, ніж від рештидепутатських округів, разом узятих (тобто більше ста міських депутатів упорівнянні з дев’ятнадцятьма від козаків і знаті) 4.

Контрольза такою кількістю виборів був би нездоланною проблемою. Крім того, деякі зміст населяли в основному козаки та селяни і дуже мало міщани. Відтак Рум’янцеввирішив, що обирати депутатів на комісію можуть тільки 14 міст:Новгород-Сіверський, Стародуб, Чернігів, Ніжин, Лубни, Погар, Козелець,Переяслав, Остер, Глухів, Гадяч, Сорочинці, Полтава та

Прилуки 1.Решті міст дозволялося надсилати до Рум’янцева петиції з викладом міськихпотреб 2. Невідомо скільки міст скористалися цим правом, бо,хоча й можна знайти чимало посилань на такі петиції, оригінальні текстизалишаються недоступними 3.

ОбраніРум’янцевим 14 міст були водночас історичними, адміністративними таекономічними центрами, де можна було зручно наглядати за ходом виборів. Яквиявилося, кількість населення не була вирішальним фактором при кваліфікаціїміст, оскільки вона коливалася від 1 113 дворів у Ніжині до 231 двору у Погарі,а цілий ряд некваліфікованих міст був більшим від міст — учасниківвиборів 4. Виключення з виборів таких важливих міст, якБатурин, Почеп і Березна, було цілком безпідставним з боку Рум’янцева.

Існувалодва типи виборів. У більших містах та містечках усі мешканці, що мали правоголосу, повинні були скликати збори зі ста вибраних осіб, які, в свою чергу, уприсутності представника уряду обирали голову. Він керував зборами під часвиборів депутата і складання наказу. У менших містах голова та депутатобиралися безпосередньо — без скликання зборів.

Згідноз маніфестом Катерини, важливим критерієм участі в міських виборах буловолодіння будинком 5. У містах Гетьманщини власниками будинківбули не тільки міщани, але й шляхтичі, козаки та священики. Хоча з технічноїточки зору духівництво мало право голосувати, тільки в Лубнах священики взялиучасть у міських виборах.

Підчас виборів соціальні проблеми відсунули на задній план питання автономіїГетьманщини. Єдиний наказ на захист автономії був надісланий з Лубен, і то —склали його не міщани, а шляхтичі, внаслідок чого Рум’янцев оголосив йогонедійсним 6.

Іншиммістом, де автономістські погляди викликали певну тривогу уряду, був Глухів.Рум’янцев доповідав Катерині: «Наказы глуховския, каковы c трудомъ могли бытьокончены отъ шляхетства и гражданства, c которыхъ Вашему Императорскомувеличеству всеподданнЂйше подношу под литерою Е копій, не хотели они нигородского, ни земского и никакого новаго учрежденія, а всию утверждали прежниеправа и волности, в которыхъ мненияхъ многие живущие в городе, сколь много нистарался голова городской, судья земской Дергунъ, не согласясь остались» 1.

Такимміцним автономістським поглядам Глухів, напевно, завдячував своєму становищуадміністративного центру Гетьманщини. Там мешкали шляхтичі, козаки, різнідрібні чиновники та урядовці, багато з яких брали участь у муніципальнихвиборах 2. Перебуваючи свого часу в адміністрації гетьманаРозумовського, ці чиновники, безперечно, були стійкими прихильникамиукраїнської автономії. Водночас як урядові службовці вони не могли довгопротистояти офіційному тискові. Врешті-решт Рум’янцев переміг. У глухівськомуміському наказі українська автономія не згадувалася, але своїм депутатом міщанивсе ж таки обрали — за його відсутності — відомого автономіста ІванаСкоропадського.

Плутаниназ виборчими правами і процедурою стала причиною скасування права на вибори вкількох містах. У Гадячі та Сорочинцях, згідно із свідченням урядовогопредставника генерального обозного Кочубея, взагалі не було міщан, а тількишляхта та селяни, крім того, ці міста перебували під юрисдикцією козацькоїадміністрації і не мали самоврядування 3. Оскільки козаки ташляхта вже брали участь у своїх власних виборах, Рум’янцев вирішив, що міськівибори будуть простим повторенням, і скасував їх 4. У цей часвибори у Гадячі були на початковій стадії: провадився перепис мешканців міста,в Сорочинцях голова та депутат вже були обрані, але в обох випадках наказ небув складений 5.

ДонесенняКочубея про відсутність міщан у тих двох містах було, напевно, не зовсімточним. Згідно з підрахунками Шафонського, у 1785—1786 рр. у Гадячі проживало846 міщан і 30 українських купців 6, і малоймовірно, щоб усіміщани прибули туди після 1767 р. Колись Гадяч належав до гетьманського уряду.З його скасуванням 1764 р. місто подарували Кирилові Розумовському 7.Пізніше його міщани були, напевно, пораховані як слуги землевласника, а не яквласне міщани.

Результативиборів у Прилуках і Лубнах також були скасовані. У Прилуках попередній реєстрмешканців міста складався тільки з міщан 1. Незважаючи наумовляння Рум’янцева, найзнатніша шляхта на вибори не з’явилася, але обраніголова та депутат були шляхтичами 2. Рум’янцев вирішиванулювати вибори з двох суперечливих причин: по-перше, всі власники будинків(тобто заможна шляхта) не з’явилися на вибори; по-друге, вибори шляхтичівголовою та депутатом позбавляли міщан їхніх прав. Катерина разом із сенатом церішення затвердили 3. Жодного наказу, таким чином, не з’явилосяу Прилуках, і місто так і не вислало депутата на комісію.

Найяскравішимприкладом плутанини під час виборів може бути ситуація, що виникла в Лубнах.Передусім вибори відбулися тут під наглядом представника уряду. Майже всіучасники були міщанами, але головою зборів обрали шляхтича — міськогобурмистра. Діючи за наказами Рум’янцева, урядовий представник анулюваврезультати виборів. На нових виборах, з меншим числом учасників, шляхта такозаки повністю проконтролювали обрання голови та депутата і продиктували змістнаказу. Зауваживши, що наказ підписала дуже незначна кількість міщан — 39 з191,— Рум’янцев вирішив оголосити вибори недійсними 4. Пізнішевін звернувся до жителів з пропозицією надіслати йому замість нормальногонаказу петицію 5. Невідомо, чи ця петиція була колись складена,бо жодна її копія не знайдена. Зберігся лише скасований лубенський наказ, щовідбивав інтереси шляхти та козаків з додатком деяких зауважень від міщан 6.

Найбільшзбалансованими були результати виборів у Ніжині — найбільшому місті Гетьманщини 7.Тут різні верстви міського населення написали окремі накази, потім об’єднавшиїх в один. Відтак Ніжинський наказ містить окремі побажання від шляхти такозаків, від міщан, від грецького братства та російських купців 8.

Виборніпроцедури та суперечливі інтереси різних міських груп спричинили неузгодженостій розбіжності в наказі 1.

Урешті міст вибори контролювалися або шляхтою, або козаками, або самимиміщанами. Урядовий спостерігач Семен Кочубей писав з Полтави Рум’янцеву протруднощі, що виникли, коли треба було об’єднати інтереси двох груп міськогонаселення в єдиному наказі: «Я зауважив, що інтереси міщан повністю розходятьсяз інтересами військових людей (козаків та їхньої старшини), і через це важкосподіватися, що вони передадуть депутатові ідентичні накази» 2.

УПолтаві розгорілася справжня боротьба, бо було складено два накази: один,непідписаний, від міщан 3, а другий, підписаний,—офіційний 4. В останньому відсутні скарги міщан на козацькуадміністрацію, шляхту та старшину 5.

УКозельці, Острі, Переяславі, Глухові та Лубнах шляхта та козаки «вичистили»накази так, як їм хотілося 6. Вплив міщан при укладенні цихнаказів, ймовірно, залежав від їхньої кількості та сили. Зміст двох наказів —переяславського та полтавського — певною мірою задовольняв міщан, але жоден зних не можна розглядати як правдивий відбиток їхніх побажань.

Міщани,з іншого боку, взяли верх у Погарі, Новгороді-Сіверському, Стародубі таЧернігові. У Погарі проти обраного голови та наказу виступили бурмистр, 10шляхтичів, 4 козаків і 2 купці 7. Голова, в свою чергу, написавРум’янцеву, звинувативши бурмистра у корупції, а шляхту — у зневажанні міщан йобструкції виборів 8. Пізніше розслідування підтвердилоправильність думки голови: бурмистр, щоб приховати свою незаконну діяльність,приєднався до шляхтичів з метою усунути міщан від участі в виборах 9.Врешті-решт міщани здобули повну перемогу: із 117 підписів на татарськомунаказі немає жодного від шляхти або козаків 10. У решті містперемога міщан вже не була такою повною, але скрізь інтереси шляхти та козаківбули представлені настільки, наскільки це дозволяли зробити міщани.

Таблиця5.4

НАКАЗИМІСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ

Проконтрольованіміщанами

Гарантія збереження попередніхмуніципальних прав і привілеїв та магдебурзького прова там, де воно існувало

Звільнення від втручання козацькоїадміністрації

Міська юрисдикція над іеоземцями,приїжджими, козаками, шляхтою та росіянами, що мешкали у містах

Чернігів

X

X

Лубни 3

X

X

Ніжин 1

X

X

X

Новгород-Сіверський

X

X

X

Погар

x

X

X

Полтава 2

x

X

X

Стародуб

x

X

X

Проконтрольовані шляхтою і козаками

Глухів

x б

Козелець

X

Лубни 5

X

Ніжин 4

Остер

X

Переяслав

X

Полтава о

X

X

Повернення землі, сіл і млинів, щоколись належали місту, а тепер перебували у приватному володіння або підкозацькою адміністрацією

Дозвіл міському населенню шинкувати

Обмеження шляхти, козаків та різночинцівй іноземців у правах на торгівлю та промисли без сплати міських податків івиконання міських обов’язків

Збереження усіх прав і привілеїв козаківі шляхти, включно з правом на промисли і торгівлю

Чернігів

x

X

Лубни 3

X

Ніжин 1

X

X

X

Новгород-Сіверський

X

X

X

Погар

X

X

X

Полтава 2

X

X

Стародуб

X

Глухів

х б

Козелець

X

X

x

х б

Лубни 5

х а x

Ніжин 4

X

X

X

Остер

X

X

X

X X

Переяслав

X

Полтава о

Розповсюдження на всіх — включно зкозаками та шляхтою — обов’язку квартирувати російських військових ічиновників

Розповсюдження на всіх — за вийняткомшляхти і козаків — обов’язку квартирувати російські війська і чиновників

Звільнення міщан від оплати дров, свічокі фуражу для квартированих урядовців

Часткове зменшення постою росіян

Чернігів

X

X

X

Лубни 3

Ніжин

X

Новгород-Сіверський

x

Погар

X

Полтава

X

Стародуб

X

Проконтрольовані шляхтою і козаками

Лубни 5

X

X

X

Ніжин 4

X

Остер

X

X

Переяслав

X

X

Полтава о

X

X

Глухів

Козелець

X

X

Збереження

грошового

податку

Часткове зменшення грошового податку

Скасування податкових заборгованостей

Менші тарифи за імпортовану з Криму сіль

Звільнення міщан або міських селян відбезпдатних державних робіт

Чернігів

Лубни 3

X

Ніжин

X

X

X

Новгород-Сіверський

X

Погар

X

X

Полтава

X

X

Стародуб

X

X

Лубни 5

X

X

X

Ніжин 4

Остер

X

X

Переяслав

X

X

Полтава о

X

X

Глухів

X

X

Козелець

X

X

1 —вимоги міщан

2 —перший наказ міщан

3 —остаточні побажання міщан

4 —вимоги козаків і шляхти

5 —скасований наказ

о —офіційний наказ

а —стосується тільки росіян

б —стосується тільки іноземців

Міждвома групами складених таким чином міських наказів існувала суттєва різниця. Увсіх наказах, контрольованих міщанами, говорилося, що іноземці, приїжджі,козаки та шляхта, що мешкали по містах, мають підпорядкуватися міській владі.Природно, що жоден з наказів, контрольованих шляхтою та козаками, не вимагавподібного для шляхти або козаків. Один з наказів, що відбивав погляди шляхти,—з Глухова,— висловлював згоду, щоб іноземці перебували під ратушним контролем.У Ніжині греки та росіяни, звичайно, наполягали на збереженні своїх власнихюрисдикцій.

Щеодним предметом суперечки було право на торгівлю та промисли. 6 наказів — 5 контрольованихміщанами та 1 контрольований шляхтою — відмовляли шляхтичам, козакам,іноземцям, або різночинцям (людям, які не належали до будь-яких визначенихсоціальних груп) у праві на торгівлю або промисли без виконання загальноміськихобов’язків або сплати міських податків. 2 накази, контрольовані шляхтою,вимагали підтвердження прав усіх міщан займатися промислами, виробництвом іторгівлею, але 3 інших — відмовляли у цьому праві іноземцям та росіянам. УНіжині греки та росіяни, однак, захистили своє привілейоване становище.Нарешті, в остерському наказі містилась вимога як підтвердження, так іобмеження прав шляхти на заняття промислами.

Вобох групах наказів були прохання гарантувати різноманітні попередні міщанськіправа та привілеї, включно з магдебурзьким правом. Але міщани найбільшезацікавлення висловили у поверненні містам автономії, а також поновленніколишньої юрисдикції над землею, селами та млинами, які тепер контролювалисякозацькою адміністрацією або приватними особами.

Серйознупроблему для українських міст становили постій російських військ таквартирування різних службовців і чиновників. Цілий ряд наказів закликав дозапровадження більш справедливої системи квартирування: 3 накази містилипрохання, щоб козацька старшина, звільнена від цього законом, такожзабезпечувала військових і чиновників житлом. У наказах зустрічаються наріканняна необхідність забезпечувати чиновників-квартирантів свічками, дровами тафуражем. Нарешті, 5 наказів просили вислати, принаймні, частину військовихпідрозділів, що перебували у містах на постої.

Щеоднією життєво важливою турботою були податки. З цього питання стався розкол: 3накази, контрольовані міщанами, просили тільки злегка зменшити податок, анакази, контрольовані шляхтою та козаками, взагалі виступали проти грошовогоподатку. Обидві групи виступали за скасування податкових заборгованостей, ашляхта вимагала зменшення мита на імпортовану з Криму сіль.

Міськенаселення ставило вимогу надати право шинкувати та оплачувати працю міщан надержавних роботах. Інші вимоги або мають місцевий характер, або зустрічаютьсятільки в одному-двох наказах 1.

ХочаКиїв був поза межами Гетьманщини, місто було з нею зв’язане, і будь-якийрозгляд міщанських наказів залишився б неповним без згадки про київський наказ.Як головний західний прикордонний пункт Київ упродовж XVIII ст. перебував підюрисдикцією спеціального імперського урядовця — київського генерал-губернатора,який займався всіма міжнародними та порубіжними проблемами і командувавросійськими військами, дислокованими в Києві та Гетьманщині в цілому. Київськіміщани користувалися широкою автономією, включаючи магдебурзьке право.Періодично гетьман і козацька адміністрація поновлювали свою владу над козакамита старшиною, що мешкали в місті. Більше того, гетьман обкладав і збиравіндукту і евекту на кордоні міста. З інших питань київські міщани здебільшогомали справу безпосередньо з царською адміністрацією. Із скасуванням вГетьманщині імпортно-експортного податку (1764) та відставкою гетьманаРозумовського слабкі адміністративні зв’язки між Гетьманщиною і Києвом булизнову порушені.

Відтакміські вибори в Києві контролював київський генералгубернатор Федір Волков. Довиборів допустили тільки міщан. Наказ із п’яти пунктів, який був затверджений,показав, що київські міщани частково мали ті ж турботи, що й міщаниГетьманщини: високі податки на утримання російських військ; квартируванняросійських військ та чиновників; засилля іноземців, зокрема греків і волохів,які торгували в місті, не сплачуючи муніципальних податків; а також усімзнайома проблема конкуренції козаків і старшини з міщанами в торгівлі 2.

Киянискаржилися, що, незважаючи на те, що Київ вже не був осідком Київської сотні,сотник та деякі службовці все ще проживали в місті та шинкували тут напої, несплачуючи жодних міських податків в магістрат. Міщани просили, щоб козаків абоперевели в інше місто, або ж зареєстрували як міщан, зобов’язаних платитиподатки. Вони також пропонували поновити магістратський акцизний збір і широкой докладно виклали свої мотиви на користь міської автономії, зокремамагдебурзького права.

Невеликійгрупі російських розкольників, що проживали в Гетьманщині, також дозволилипровести вибори й скласти свій наказ. У XVII ст. старовіри, втікаючи відрелігійних переслідувань, поселилися у Чернігівському та Стародубському полках.За часів Петра І вони були зареєстровані як державні селяни, а імперська владаоподаткувала їх. Як особливі російські громадяни, що мали спеціальний статус,вони підпорядковувалися російській владі, тобто київському генерал-губернатору,а не гетьману. Відтак за їхніми виборами спостерігав не Рум’янцев, а Волков.Наказ старовірів висловлював побажання їхньої громади (передусім право надотримання своїх релігійних обрядів). Просили вони дозволити їм торгувати у «Малоросії»,а також змінити їх статус державних селян на російських купців 1.

Наказияскраво свідчать, що українські міста були неспроможні підтримувати своюавтономію. Козаки та їх адміністрація панували навіть там, де було введеномагдебурзьке право 2. Це не дивно, оскільки міста булиадміністративними центрами полків і сотень (наприклад, Чернігів, Стародуб,Полтава та Лубни). Козаки нерідко домінували в муніципальному уряді, а в деякихбрали на себе його функції 3. Пізніше навколишні села, луки ймлини, що колись ставали містам у пригоді, козацька старшина або навітьприватні особи без особливого клопоту прибирали до своїх рук.

Адміністративнепанування козаччини полегшило наплив до міст неміщан, особливо старшини ікозаків. Підпорядковуючись тільки козацькій адміністрації, прибулі були позамежами міської юрисдикції магістратів. Це надавало їм виразні правові тафінансові переваги над міщанами: старшина та козаки не сплачували міськихподатків і не виконували загальноміських обов’язків, хоча й брали участь уторгівлі та промисловому виробництві. Тому, щоб уникнути міських податків іповинностей, міщани переходили на козацтво або ж подавалися на службу до знаті.Розвиток цих тенденцій, а також все більша участь селян у торгівлі та промислахпризводили до безладдя у міських цехах і сприяли занепаду міщанства 4.

НавітьКиїв, автономне місто з дуже слабкими зв’язками з Гетьманщиною, не оминувкозацького натиску. Оскільки клір та іноземці так само були звільнені відміських обов’язків, у місті постійно зростала кількість людей, що лишекористувались з міських переваг, не докладаючи жодних зусиль до управління таутримання міста. Повсюди у своїх власних містах міщани опинилися у явноневигідному правному, економічному й адміністративному становищі.

Міщанивважали, що для виправлення ситуації слід знову визнати їхні стародавні правата привілеї, включно з магдебурзьким правом, яке слід перекласти з польськоїмови на російську. Це могло б не тільки поліпшити їхнє становище (більшістьміщан уже не знала польської мови), але й полегшити їхні звернення доросійського уряду. Визнання українських міських прав було для російської владиєдиним засобом паралізувати владу козацької адміністрації. Але самі міщани недуже усвідомлювали, що може спричинити міська автономія та магдебурзьке право.Вони сподівалися на звільнення їх від козацької адміністрації, підпорядкуваннявсіх міських жителів міській юрисдикції, обмеження дозволу займатися торгівлеюта промислами тільки до міщан та повернення колишнього муніципального майнамістові. У всякому разі, міщани особливо просили імператрицю виконати ці їхнівимоги. Погарські міщани навіть навели місце з указу імператриці Єлизавети 1752р., де йшлося про заборону торгівлі у містах чужоземним купцям інеміщанам 1. Цей указ не мав нічого спільного зі стародавнімиправами українських міст, але посилання на нього свідчать про те, що,принаймні, частина міщан бажала не тільки опиратися на свої колишні права, алей того, щоб ситуацію виправила саме імператриця. Всі ці сподівання виявилисяілюзорними. Насправді ж, російська адміністрація так само руйнувала українськіміста, оскільки саме там була розміщена більшість російських військ, щоперебувала у Гетьманщині 2. Якщо старшині та козакам нерідковдавалося уникати такого небажаного квартирування імперських військ,посилаючись на свої особливі права, то увесь цей тягар постою перекладався наплечі міщан. У всіх наказах містилися прохання порівну розподілити цейобов’язок, захистити від непомірних витрат на утримання російських солдатів йчиновників і створити спеціальні комісії, які б вирішували суперечки, щовиникали (див. табл. 5.4). Квартирування російських військ ані звільнило міщанвід грошового податку, ані врятувало їх від частого залучення до різноманітнихдержавних робіт, особливо під час воєн. Таким чином, міщани були зобов’язаніпереносити основні фінансові витрати на військові потреби імперії.

Міськіприбутки сильно скоротилися після 1755 р., коли імператриця Єлизавета своїмуказом заборонила внутрішні мита, чим скасувала податки на продукцію, що везлина продаж у міста. Російський уряд компенсував козацькій адміністрації втрату уприбутках від скасування прикордонного мита між Гетьманщиною і Росією, алеміста такої компенсації не отримали. Уявлення про фінансові збитки від цьогоуказу дає ніжинський наказ, де міститься прохання виплачувати річну компенсаціюв розмірі 1638 карбованців 40 копійок 3.

Водночасскорочення і спрощення тарифів викликало ще більшу конкуренцію з бокуросійських, грецьких та інших іноземних купців, про що свідчать всі міськінакази, де вимагається ліквідувати привілеї чужоземного купецтва.

Борсаючисьміж молотом і ковадлом — з одного боку, на їхні права постійно зазіхалакозацька адміністрація, а з іншого, імперська влада вимагала грошей,— міщанивважали, що певний ступінь автономії буде для них захистом і дозволить вижити.Тому вони просили дозволити їм контролювати свої власні міста, автономію длясвого стану, зменшення фінансових утисків та надання спеціальних прав імонополій у торгівлі та мануфактурі. Інші питання їх цікавили дуже мало, наврядчи вони усвідомлювали, що Гетьманщина стояла на порозі політичної кризи.


Література:

1.Аболихин Б.С. Украинское ополчение 1812 г. // Исторические записки.—№ 72.— М., 1962.

2.Багалей Д. Магдебургское право в городах Левобережной Малороссии // ЖурналМинистерства народного просвещения.— 1892.— № 3.— С. 1-56.

3.Василенко М.Н. Г.Н.Теплов і його «Записка о непорядках в Малороссии» // ЗапискиУкраїнського наукового товариства в Києві.—1912.— Т. 9.— С. 13-23.

4.Грушевский М. Об украинской историографии XVII века. Несколько сообщений // Bulletin del’Academie des Sciences de l’URSS. Classe des Sciences Sociales.— M., 1934.— П.215 — 233.

5.Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. 2-е вид.— Вінніпег, 1962.

6.Грушевський М. Історія України-Руси. 2-е вид. В 10 т.— Нью-Йорк, 1954-1958. — Т. 6-10.

7.Дорошенко Д. Нарис історії України. В 2 т.— Варшава, 1933.

8.Дорошенко Д. Нарис історії України.— 2-е вид. В 2 т.— Мюнхен, 1966.

9.Історія Русів / Під ред.О.Оглоблина.— Нью-Йорк, 1966.

10. Історія селянства Української РСР. В 2 т.— К., 1967.

11. Клименко П. Місто і територія на Україні за часівГетьманщини (1654-1767 рр.) // ЗІФВ ВУАН.— 1926.— Т. 7-8.— С. 308-357.

12. Литвиненко МА. Джерела історії України XVIII ст.—Харків, 1970.

13. Нечипоренко П. До характеристики податкової політикиуряду Єлисавети // Записки Українського наукового товариства в Київі.—1927.— Т.26.— С. 44-47.

14. Оглоблин О. До історії української політичної думкина початку XVIII віку // ЗІФВ ВУАН.— Т. 19.— 1929.— С. 231 — 241.


<<-- Місцеві особливості в процесі феодалізації  |  Міщанство-->>



Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | RSS | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України

Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2018. All rіghts reserved. Тел. (032) 243-43-23, (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється  цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України  (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.

Розсилка новин
Підтримка проекту:
U634971969297
Z404288205014
E208021446192

Новини
маразмiв


Нова українська національна ідея. Новая украинская национальная идея
 
Кутки споживача для всіх міст із законодавством та книгою скарг. Кутки покупця. Уголки потребителя для всех городов с законодательством и книгой жалоб. Уголки покупателя





Украинские 100x100




Газета "Правовий тиждень"