Як ви вжезнаєте, доля західноукраїнських земель вирішувалась на Паризькій мирнійконференції (1919 р.).В 1923 р. Рада Антанти остаточно погодилася на приєднаннячастини українських земель до Польщі, Румунії, Чехословаччини за умовидодержання національних права українців.

Розділ західноукраїнських земель

Незважаючина те, що українська меншість складала понад 7 млн. чоловік, її праваобмежувались всупереч рішенням Паризької мирної конференції. Це, в першу чергу,відбилося на правовому статусі західноукраїнських земель

Правовий статус західноукраїнських земель

• Польща, Румунія, Чехословаччина проголосилисебе унітарними державами.
• Українському населенню було відмовлено управі на самоврядування, автономний устрій і навіть культурну автономію.
• На приєднані території було розповсюдженодержавний адміністративний устрій (Галичину, наприклад, було поділено натри воєводства: Львівське, Тернопільське, Станіславське).
• Українці були позбавлені можливості обійматиадміністративні посади в державних органах влади, офіцерські посади впольській, чеській, румунській арміях.

Соціально-економічнестановище українського населення, що опинилося на територіях, загарбанихПольщею, Румунією, Чехословаччиною, було тяжким. Головна причина—дискримінаціяукраїнсько­го населення. Ось яскравий приклад. Наприкінці 20-х років 60%дорослого населення Закарпаття, 70% — Західної України, 80% — Буковини було абонеписьменним, або малописьменним. Покажчи­ки по корінному населенню Польщі,Чехословаччини, Румунії були значно нижчими.

Національна дискримінація населення західноукраїнських земель

·Заборона української мови вдержавних і адміністративних органах влади. Закриття українських шкіл,звільнення з роботи вчителів-українців.

·Виселення українців іззахідноукраїнських земель в центральні райони Польщі, Румунії, Че­хословаччини.Колонізація західноукраїнських земель більш "надійним" польським,румунсь­ким, чехословацьким населенням.

·Зміна українських географічнихназв на польські, чехословацькі, румунські, примушування до відмови відукраїнських імен та прізвищ на користь чужинних

Національнадискримінація надзвичайно тяжкою була в Румунії, де було закрито всі українськішко­ли, а українців не визнавали за націю.

Вкращому становищі було Закарпаття, бо Чехословаччина була однією здемократичніших країн Європи того часу. Тому національне пригнічення не булотаким тяжким, як у Польщі чи Румунії.

Характерні риси економічного стану західноукраїнськихземель

·Економічному розвиткузахідноукраїнських земель приділялося мало уваги, вони перетворю­вались вколонії Польщі, Чехословаччини, Румунії.

·Західноукраїнські земліопинились у залежності від іноземного капіталу (французького, анг­лійського).Іноземці в союзі з урядом Польщі, Чехословаччини, Румунії хижацьки грабувалибагатства краю, гальмували його економічний розвиток.

·Промисловість залишаласянапівкустарною (підприємств з чисельністю працівників понад 20 чол. було 2% відзагальної кількості).

·Надзвичайно відсталими булирайони Буковини і Закарпаття. Закарпаття перетворювалось в аграрний додатокЧехословаччини.

·Значна кількість земельзалишалася у власності поміщиків, держави, церкви. Селяни страж­дали відмалоземелля

·В середині 30-х років тяжкогоудару по економіці західноукраїнських земель було завдано світовою економічноюкризою Уряди Польщі, Румунії залишили без підтримки українські під­приємства,кооперативи і населення ("своїм" ту чи іншу допомогу було надано).

Відсталаекономіка зумовлювала і скрутне матеріальне становище населення.Розповсюдженими явищами були безробіття,низька заробітна платня, тяжкі умови праці, високі ціни на спожива­цькі товарипершої необхідності, а також епідемії, висока смертність. Українцям ненадавались субсидії, а вакансії розподілялись серед корінного населення.

Соціальнеі національне гноблення викликало опір з боку українців, набули поширеннястрайки, збройна партизанська боротьба, захоплення поміщицької землі,підпалення маєтків

Владана загарбаних землях розпочинає широко застосовувати репресії проти населення.(Тільки Закарпаття було виключенням).

Репресивна політика влади на західноукраїнських землях

Зупинитирепресії були нездатними навіть міжнародна організація — Ліга Націй, яказасудила дії польської та румунської влади.

Безправ'я,злидні, гірке розчарування в можливості здобути національну свободу мирними,консти­туційними заходами, ліберальною боротьбою, реформами, — все це сприялопояві в 20-ті роки но­вої ідеології — інтегральногонаціоналізму.

Наокупованій території України було встановлено нацистський «новий порядок».

Окупаційний режим («новий порядок») в Україні

·Україна як держава переставалаіснувати.

·Територію України булоподілено. Частину української землі було включено до рейхскомісаріату«Україна». Львівську, Дрогобицьку, Станіславську і Тернопільську області підназвою «ДистриктГаличина» окупанти приєднали до генерал-губернаторства,утвореного на тери­торії Польщі. До складу Румунії увійшли Чернівецька,Ізмаїльська, Одеська області, низка районів Вінниччини, Миколаївщини,Херсонщини під назвою «Трансністрія». Чернігівська, Сумська, Харківська,Ворошиловоградська області набули назву «прифронтової зони», яка знаходиласьпід владою військового командування.

·Окупаційна владавикористовувала каральні органи: гестапо (поліція), СС (збройні загони), СД(служба безпеки).

·Крім окупаційної адміністрації,були створені допоміжні адміністрації з осіб, що виявили ба­жання співпрацюватиз нацистами. Це — бургомістри в містах, голови — в районах, старости — вселищах, допоміжна поліція.

·Широко застосовувалися репресіїпроти мирного населення.

·Було створено 150концентраційних таборів, де загинуло 1,9 млн. військовополонених.

·Українську націю оголосилинеповноцінною, тобто такою, що підлягала витісненню за межі України, частково —фізичному знищенню, перетворенню на рабів.

·Було введено 12-14-годиннийробочий день в промисловості.

·Найсуворіше контролюваласяробота колгоспів (колгоспи не було скасовано фашистами)

·В Німеччину з Українививозились люди як робоча сила, сировина, матеріальні цінності, вит­воримистецтва тощо.

Під час німецької окупації в Україні було вбито ізакатовано 3,9 млн. мирних жителів; на примусовіроботи у Німеччину було вивезено 2 млн. чоловік.

Наборотьбу з окупаційним режимом, «новим порядком» піднімалися широкі верствинаселення. Не всі з них були прибічниками радянської влади. В русі Опору булидві течи — прорадянська і націоналістична.

Рух антифашистського Опору в Україні (1941-1942 pp.)

НадаватиУкраїні незалежність Німеччина не бажала. Уряд Я. Стецька 9 липня булорозігнано оку­пантами. Проти ОУН гітлерівці в 1941-1942 pp. проводять масові репресії: арешти і розстріли. У ве­ресні1941 р. було заарештовано С. Бандеру, Я. Стецька. Потім було розгромлено значнучастину оунівських організацій; тисячі активних членів ОУН загинули, серед нихбули не тільки прибічники Бандери, але й мельниківці

Радянськийрух Опору до 1942 р. зміцнився. В Україні нараховувались сотні партизанськихзагонів, багато з них об'єднувались в справжні боєздатні армії, наприклад,партизанські загони С. Ковпака, С. Руднєва, О. Сабурова, О. Федорова. В травні 1942 р. з метою координації дій партизанських заго­нів було створеноЦентральний штаб партизанського руху при Ставці. 3 жовтня 1942 р. партизанськізагони беруть участь в бойових діях Червоної Армії. Значної шкоди фашистамзавдавали і підпільні організації, діяльність яких охоплювала всю територіюУкраїни. В партизанському русі брали участь 300 тис. чоловік, в діяльностіпідпільних організацій —100 тис. чоловік.

Бойові дії на території України злипня 1942 р. по грудень 1943 р.

·В липні 1942 р. розпочаласьнайвизначніша битва Великої Вітчизняної війни — Сталінградська (на територіїРосійської Федерації).

·Перемога Червоної Армії вСталінградській битві створила умови для вигнання загарбників з України.

·В грудні 1942 р. почалосьвизволення Донбасу.

·В липні 1943 р. радянськівійська перемогли у грандіозній Курській битві. Перемога під Курськом до­зволиларозпочати наступ під Харковом, який було визволено 23 серпня 1943 р. У вересні1943 р. було звільнено Чернігів, Полтаву, весь Донбас; радянські військафорсували Дніпро.

·6 листопада 1943 р. відокупантів було звільнено Київ.

·В грудні 1943 р. від Полісся доЧорного моря розпочався наступ радянських військ.

1944-1945pp. —завершальний етап Великої Вітчизняної війни, щозакінчився визволенням України від німецько-фашистських загарбників і повноюперемогою СРСР.

Основні події завершального етапуВеликої Вітчизняної війни в Україні (1944 р.)

·Наступальні операції проходилипо всьому фронту від Полісся до Чорного моря; в них взяли участь всі чотириУкраїнські фронти.

·В січні-лютому 1944 р. в районіКорсунь-Шевченківського радянські війська оточили і знищи­ли 80-тисячнеугруповання ворога.

·Перемога підКорсунем-Шевченківським відкрила шлях на Правобережжя. У лютому-березні 1944 р.у ході Луцько-Рівненської операції радянські війська визволили Луцьк,Проскурів, Чернівці, Тернопіль, Вінницю, форсували Південний Буг і вийшли надержавний кордон з Румунією.

·В березні-травні 1944 р. відворога було звільнено Крим. Тут радянські війська спромоглися знищити 200-тисячнунімецько-фашистську армію.

·В липні 1944 р. було звільненоЛьвів.

·В жовтні 1944 р. почаласьКарпато-Ужгородська операція, в ході якої було звільнено Закарпаття.

·28 жовтня 1944 р. всю територіюУкраїни було звільнено від німецько-фашистських загарбників.

Назавершальному етапі війни посилилась боротьба в тилу німецьких військ: зрослакількість підпі­льних організацій, партизанських загонів. Підпілля,партизанські загони, що підтримували радянську^ владу, брали участь у всіхбитвах цього періоду війни, здійснювали диверсії, рейди по території України.

РухОпору під проводом ОУН потрапив в ще більш скрутне становище, аніж раніше. З1943 р. ОУН-УПА веде систематичні бойові дії проти фашистів, в результаті чого булавизволена значна частина Волині і Галичини. Окупаційне командування звинуватилоОУН-УПА в зв'язках з Москвою. Насправді ОУН-УПА залишалась в ізоляції.Радянські партизани відмовились від співпраці з УПА. А польські партизанипрагнули відновити Польщу в довоєнних кордонах і перетворилися на ворогів УПА.

ОУН-УПА в 1944-1945 pp.

·В січні-липні 1944 р. зініціативи ОУН формується Українська головна визвольна рада (УГВР), яка повиннабула очолити боротьбу з німецькими окупантами за незалежність України.

·У відповідь на це окупаційнавлада заарештовує А. Мельника, С. Бандеру, Я. Стецька та ін­ших керівників ОУН.

·У вересні 1944 р. керівниківОУН було звільнено, гітлерівське командування пропонує дивізії січовихстрільців (СС) «Галичина», сформованій в 1943 p., вестибойові дії проти Радянської армії разом. ОУН-мельниківці погоджуються.

·В червні 1944 р. дивізія СС«Галичина» бере участь в боях під Бродами і зазнає нищівної поразки відрадянських військ.

·На ліквідацію ОУН-УПА в 1944 р.було кинуто дивізії НКВС і прикордонні війська у всіх райо­нах дислокації УПА.

·Родини вояків ОУН-УПА зазнаютьрепресій; їх висилають у північні і східні райони СРСР.

·3 лютого 1944 р. до липня 1945 р.в бояхзагинуло 92,8 тис. бійців УПА, тобто переважна бі­льшість.

Післязавершення визволення від німецько-фашистських загарбників території СРСРЧервона Армія продовжила наступ.

Вквітні 1945 p., здійснивши переможний похідчерез країни Східної Європи, радянські війська піді­йшли до Берліну. На початкутравня Червона Армія та армії союзників по антигітлерівській коаліції (США, Англії,Франції) завершили операцію по узяттю Берліна, що розпочалась 16 квітня.

8 травня Німеччина капітулювала.

9травня було знищене останнє угруповання німецьких військ під Прагою, що чинилиопір після капі­туляції.

9 травня відзначається як ДеньПеремоги.

2вересня 1945 р. капітулювала Японія.

Другу світову війну було завершено.

Втрати України в роки Другої світової війни

·Загинула п'ята частинанаселення: біля 3 млн.людей на фронтах і 5,5 млн. в зоні окупації.

·Промисловість, сільськегосподарство, транспорт було повністю зруйновано.

·Зруйновано 714 міст і селищ. 10млн. людей залишилися без житла.

Внесок українського народу в перемогуОб'єднаних Націй в Другій світовій війні

·Українці боролися протигітлерівської Німеччини у складі Червоної Армії, американської, ка­надськоїармій, військових частин Австралії, загонів руху Опору.

·Серед військового керівництваСРСР було чимало українців (А. Єрьоменко, С Тимошенко, P. Малиновський,І Черняхівський, П Рибалко, К Москаленко)

·2072 українця були удостоєнізвання Героя Радянського Союзу. 32 українця стали двічі Геро­ями РадянськогоСоюзу. З 17 млнорденів І медалей, якими було нагороджено солдат і офі­церівЧервоної Армії, 2,5 млн. дістали мешканці України.

·Вчені України багато зробилидля зміцнення обороноздатності СРСР (Інститут електрозва­рювання підкерівництвом Є. Патона; КБ під керівництвом І. Доброхотова та ін.).

·В діючій армії працювало 16тис. лікарів з України.

·Евакуйовані з України на східСРСР підприємства постачали боєприпаси, військову техніку, продовольство.

Культура України в роки війни

Вкультурі воєнних років відбивалася політика двох попередніх десятиріч, яканівечила її вказівками, контролем, проробками, ідеологічними догмами. Алекультуру народу знищити неможливо. Через найтемніші періоди історії вона всеодно пробивається новими, живими паростками. Жива душа української культуринадихала народ на воєнні і трудові подвиги, наповнювала його оптимістичноювірою в майбуття.