Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | RSS | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України

Скачати Книгу маразмів України одним файлом

СТАТТІ, КУРСОВІ ТА РЕФЕРАТИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ, ЗНО З ІСТОРІЇ, КНИГИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
Українська історія, події, факти, коментарі, аніліз

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Вибори та накази нової шляхти

Новашляхта, обираючи депутатів у Законодавчу комісію та готуючи свої накази,визначала, наскільки «просвітницькою» буде робота Законодавчої комісії. Якнайбільш політизований прошарок населення та носій історичних традицій, шляхтамала можливість загальмувати хід рум’янцевських реформ, вимагаючи дотриманнясвоїх традиційних прав і зволікаючи скликанням комісії. З іншого боку, в разіспівробітництва з урядом Рум’янцев досяг би значного успіху в справі включенняГетьманщини у загальноімперські структури. Вплив нової шляхти на діяльністьЗаконодавчої комісії зростав також завдяки її участі у виборах делегатів відінших станів. Крім голосування на виборах від свого власного стану, шляхтичі,що проживали в містах, брали участь і у муніципальних виборах, а якпредставники старшини часто керували виборами козаків.

Піддаючисумніву законність українських рангів у цілому, імперська влада, щоб незіпсувати справу Законодавчої комісії, визнала благородний статус українськоїнової шляхти. Усі українські шляхтичі та старшина мали зібратися, скласти своїнакази та висунути своїх депутатів. «Малоросійська шляхта» посідала десятьдепутатських голосів — по одному від кожного полку — і була зобов’язана скластидесять наказів.

Накресленау маніфесті Катерини процедура виборів мала на меті захистити нову шляхту відбюрократичного втручання 1. Головуючого виборами слід булообирати у присутності представника уряду, який потім покладав відповідальністьза вибори на головуючого, що за тиждень призначав дату та місце виборів.Обраний від певного виборчого округу депутат міг походити з іншого округу таміг бути відсутнім на виборчому засіданні. Накази за дорученням виборчих зборівскладалися комітетом з п’яти осіб. Потім усі шляхтичі, присутні на зборах, малипідписати цей документ.

ОднакРум’янцев не міг дозволити такій потенціально небезпечній групі, як українськашляхта, мати повну свободу дій. На кожній стадії виборів відчувався тиск з бокууряду. Генерал-губернатор керував усім процесом (він, зокрема, втрутився, колискладала свій наказ чернігівська шляхта, і безцеремонно порушив виборчупроцедуру). Як він сам писав Катерині: «Я не отрекался имъ нигде сказать всюправду, которая имъ обыкновенно не мила» 2. Різко виступившипроти висунутих шляхтою пропозицій — гарантії всіх українських прав іпривілеїв, скасування податків на утримання російських військ, що були напостої в Україні, і право шляхти на безмитну торгівлю,— генерал-губернаторзвинуватив нову шляхту у прагненні повного закріпачення селян.

ТактикаРум’янцева мала успіх. Його найближчий радник Олександр Безбородько — синголовуючого виборами генерального судді Андрія Безбородька — був відповідальнийза остаточний варіант наказу і разом зі своїм батьком домігся його затвердженняна зборах. Як писав Рум’янцев, вони заробили цим ганебним вчинком собінеприязнь з боку рівних: «отца и сына Безбородковъ возненавидили, и, въбытность перваго здЂсь, явно его презирали и нарЂкали быти недображелателемъотчизны» 3.

Катеринавідписала Рум’янцеву, що «стиль влади, якого ви були змушені дотримувати, бувабсолютно правильним» 1 і що у чернігівському наказі «множествонаходится пунктов, кои честь делают сочинителям оного» 2. Безсумніву, імператрицю найбільше задовольнила критична частина про те, що«нынЂшнія наши обстоятельства требують во всемъ поправленія» 3.Весь перший розділ обговорював несправедливість і безладдя в українськійсудочинній системі. І все ж таки в наказі було дуже обережне прохання проавтономію: «оставляя намъ на вЂки всЂ отличныя выгоды и волности, которыми попрежнимъ правамъ и привилегіямъ мы до сего ненарушимо ползовалися и ползуемся,изобразывъ оныя для точного храненія и исполненія и въ новосочиняемыхъ законахъна мЂстахъ приличныхъ» 4.

Боротьбаміж Рум’янцевим і українською шляхтою продовжилася в Стародубі. Там шляхтаобрала головою зборів місцевого земського суддю, Петра Іскрицького. Рум’янцевдоносив Катерині, що дебати на зборах набули різкого характеру: «везде согласнозакричали и зачали темъ, чтобъ права волности, и обыкновения, и имения, какимьбы образомъ по ихъ набиты, то есть приобретены ни были, имъ утверждены были;поборы бы все оставлены; войски выведены; шляхетство от взятва пошлинъ уволены,некоторыя жъ, бывшия особливо въ администраціи гетманскихъ экономій,отзывались, чтобъ настоять и неотступно просить гетмана по прежнему» 5.

Генерал-губернатор,однак, настільки довіряв Іскрицькому, що сам виїхав із Стародуба і провадиввибори в інших місцевостях. Іскрицький насправді довів свою відданість.Незадоволений перебігом дискусій на зборах, він хотів змінити вже написанийстародубівський наказ «за зразком» чернігівського «ибо въ тЂхъ пунктахънаписань: разные такіе нужды, кои и здЂшнему шляхетству суть общіе, но о коихъвъ здешнемъ наказЂ ничего не упомянуто». Голова мав намір «здешній наказъ въиномъ дополнить, a въ другомъ привесть въ сходство» 6.

«Підчищення»вимагало додаткового тиску на шляхту, за що належним чином і взявсястародубівський полковник, князь Юрій Хованський, наполягаючи на схваленніновою шляхтою нового наказу 1. Хованському це, напевне, невдалося, бо у зревізованому наказі бракує підписів тридцяти шести з вісімдесятисеми шляхтичів — учасників стародубівських зборів 2.

Востаточній версії відсутні були розділи щодо української автономії, а саме: прогарантію дотримання української системи законодавства та Литовського статуту;прохання про те, щоб усі місцеві адміністративні посади займала місцева шляхта,а також про скасування грошового податку. Розділи про заснування вищих шкіл,проведення точних земельних обмірів з метою покласти край межовим суперечкам,вільне виробництво і продаж алкогольних напоїв та заснування власного банкубули слово в слово переписані з чернігівського наказу 3.

УЧернігові та Стародубі завдяки тактиці Рум’янцева з’явилися проурядові накази,причому складалося враження, що інтереси місцевої шляхти були в них враховані.Але на наступних виборах депутатів від шляхти Ніжина та Батурина дійшло довідкритого зіткнення з генерал-губернатором. Рум’янцев сам головував на зборах,де головою обрали полковника Тернавіота, а місцевого земського суддю ЛаврентіяСелецького — депутатом. Після Великодніх свят збори зібралися знову і виробилинаказ, але депутат Селецький відмовився його прийняти, запропонувавши свійпроект, що дуже нагадував чернігівський. Найближчі співробітники Рум’янцеваОлександр Безбородько та Петро Завадовський прибули до Ніжина, щоб забезпечитипроурядовому наказові належну підтримку. Але за варіант Селецькогопроголосували тільки шість шляхтичів, а п’ятдесят п’ять — проти 4.Після відмови Селецького прийняти схвалений наказ ніжинська шляхта домогласявід головуючого Тернавіота дозволу на вибори іншого депутата. Новий депутатГригорій Долинський прийняв наказ, який в першій його редакції закликав допідтвердження усіх прав і привілеїв: 1) судочинства за Литовським статутом; 2)виборів гетьмана для Малоросії та Запорозької Січі; 3) зрівняння в рангахукраїнських урядових посад з російськими; 4) скорочення грошового податку таскасування податкових боргів; 5) відшкодування збитків, заподіяних російськимигарнізонами; 6) створення комісії в справах суперечок між росіянами таукраїнцями і 7) дозвіл на купівлю козацьких земель 5.

Розгніванийпоразкою, Рум’янцев оголосив вибори Долинського недійсними і оштрафував усіх учасниківзборів на 10 карбованців кожного за порушення процедури. Потім він наказавшляхті знову зібратися 15 травня та підписати «законний» наказ, прийнятийСелецьким. З тих 50 шляхтичів прибуло тільки 16, але жоден з них непідписався. Тоді Рум’янцев наказав арештувати всіх учасників зборів 1.

Ускасованому ним наказі Рум’янцева найбільше непокоїв заклик обирати гетьмана заучастю представників Запорозької Січі. Він писав Катерині: «Я выбор депутата(Долинського) уничтожил и от предводителя (Тернавиота) требовал рапорта, ктобыл первым виновником глупого предложения о выборе гетмана вместе c Сечью и небыло ли об том переписки c Сечью. Но они в последнем явились ко мне прямоослушны, а в первом взялись все отвечать, что они все вдруг вздумали» 2.

ГоловуючийТернавіот заперечував, як і саму переписку з Запорозькою Січчю, так і хоча бякусь думку щодо цього 3. Рум’янцев, однак, маючи повноваженнявід сенату, продовжив судове розслідування проти арештованих шляхтичів 4.

Ніжинськихшляхтичів, що посідали військові уряди, судив військовий суд, решту —цивільний. Головуючого Тернавіота звільнили за «неспособность» 5.Але українці дуже неохоче підтримували судове розслідування. Дехто зпризначених суддів вдав з себе хворого, 5 подали у відставку, решта — нез’явилися на судові засідання 6. Військовий трибунал, щонарешті зібрався, засудив 36 українських шляхтичів згідно із статтею 27військового закону та статтею 9 військово-морського закону. Всіх визналивинними у навмисному порушенні закону. 35 присудили до страти, а 3 позбавилирангу 7. Переглядаючи ці справи, Малоросійська колегіязатвердила 20 смертних вироків, решту позбавила рангу з застереженням вписатиїх у реєстр як звичайних козаків 8.

Дотих 18 осіб, яких судили за цивільним правом, український генеральний судпоставився краще. На відміну від військових, під час слідства їх неув’язнювали. Суд зосередився на двох питаннях: 1) чи були звинуваченіучасниками «незаконних» виборів і 2) чи відмовилися вони визнати скасування цихвиборів та підписати офіційний наказ Селецького. Насправді ж шляхтичів судилиза непокору урядові. 14 осіб засудили на довічне заслання, а 4 — до позбавленнярангу; пізніше Малоросійська колегія підтвердила заслання десятьом, чотирьом —втрату рангу, а про решту — не вирішила 1. Для остаточногоприсуду всі справи відправили у сенат.

Центральнавлада виявилася більш терпимою. У липні 1768 р. сенат замінив усі вироки,покаравши засуджених позбавленням рангу та права займати будь-які урядовіпосади 2. Через два роки 4 з числа засуджених шляхтичівбезпосередньо звернулися до імператриці з проханням відновити їх на посадах, іКатерина вирішила їх пробачити. 25 січня 1770 р. сенат поновив усіх учасниківніжинського інциденту в їх колишніх рангах 3.

Відразуж після арешту ніжинських шляхтичів Рум’янцев офіційно визнав наказ Селецькогозаконним для Ніжина та передав його у Законодавчу комісію. Він відрізнявся відчернігівського «зразка» тільки тим, що у ньому була відсутня частина стосовноперебування російських військ та додано два інші розділи про зрівнянняукраїнських і російських рангів і заснування складів зерна 4.Офіційну версію підписали 16 шляхтичів, але тільки після арешту непокірних.З’ясувалося, що 10 з них навіть не брали участі у виборах 5. Цевиглядало мізерним проти 55 підписів під оригінальним наказом Долинського.Ясно, що саме наказ Долинського відображав прагнення ніжинської та батуринськоїшляхти 6.

Автономістськіпогляди висловлювались також на лубенських виборах. Хоча й не так рішуче, якніжинський, лубенський наказ захищав автономію Гетьманщини, тому обранийдепутатом полковник Антін Крижановський вирішив за краще відмовитися віддепутатства, аніж везти наказ на комісію у Москву. На його місце лубенськішляхтичі обрали — під час його відсутності — Григорія Полетику 7.

Володіючивеликими маєтками в Гетьманщині, Полетика більшу частину свого свідомого життяпрожив у Санкт-Петербурзі, де служив в імперському уряді. Цілком природно, щообрання його депутатом не викликало у імперської влади жодних підозр. У своїхдуже докладних донесеннях Катерині про вибори генерал-губернатор Рум’янцев проЛубни навіть не згадав. Але лубенські шляхтичі напевно знали про поглядиПолетики на проблему української автономії і чекали від нього, принаймні,прихильності до їхнього наказу 1.

Наінших виборах опозиція була німою, особливо після того, як дізналися проніжинські арешти. У Глухові — адміністративному центрі Гетьманщини — відвисокопоставлених українських урядовців, що перебували під безпосередньоюкомандою Рум’янцева, можна було сподіватися схвалення урядової програми, але,як доносив Рум’янцев Катерині, щоб уникнути участі у виборах, ці урядовці вдализ себе хворих: «при обоих собраниях изъ велможъ толко Кочубей, и одинъ простойстарикь судья генералной Дублянский были, протчия жь, какь то: судья генералнойЖурманъ, писарь генералной Туманской и генералной Асаулъ Скоропадской, которойотъ обоихъ здЂсь собраній, какъ признанной патриотъ и любитель волности, истародавныхъ правъ выбранъ въ депутаты, не было; а оттого что въ черниговскомънаказе опорочены ихъ права и некоторые обыкновения, заболЂли и отъпросились въотпускъ для лутчаго воздуха, ища тЂмъ народу показать, что они ото всегоудаляются» 2.

Хочяк би там було, глухівські збори продемонстрували свою незалежність, обравшиделегатом, під час його відсутності, генерального осавула Скоропадського,відомого своїми автономістськими поглядами, про якого говорилося навіть, як проможливого кандидата у гетьмани 3. В тогочасній анонімнійвідозві стверджувалося, що через цілком незадовільний стан українськогозаконодавства, привілеїв та свобод потреба в участі українців у роботіЗаконодавчої комісії видається досить сумнівною. Відозва зокрема говорила: «Даи из публикованнаго во всЂхъ повЂтахъ нашихъ высочайшого Ея И.В. д. 14 декабря1766 года об уложеніи мы не видимъ, даби тому уложению почему-либо и краймалороссійский былъ подвержденъ, какъ народъ Малороссійский в силупотвержденнихъ себЂ грамотъ судится не уложеніемъ, но собственнимиправами» 4.

Вибориу Погарі, Переяславі та Києві пройшли відносно спокійно, лише в Прилуках малимісце дрібні протести. Троє офіцерів з російських полків, що перебували напостої у цьому районі, відмовилися підписати наказ, не конкретизуючи своїхзауважень, оскільки він не відповідав духу маніфесту Катерини 1.

Опірурядовому тиску, продемонстрований приблизно 1 тис. шляхтичів, які брали участьу виборах та складанні наказів, свідчив про широку підтримку ідеї автономіїсеред української верхівки 2. Для визначення прагненьукраїнської нової шляхти необхідно дослідити самі накази, які, незважаючи навтручання уряду, ще й досі є найкращим джерелом для вивчення тогочасноїгромадської думки.

Усеми з десяти наказів Гетьманщини перший пункт висловлював побажанняукраїнської шляхти і надалі володіти своїми правами, гарантованими СигізмундомАвгустом, що приєднав українські землі до Польщі (1569), та угодою БогданаХмельницького (1654). В інших трьох наказах тільки стародубівському бракувалоцього прохання, а черніїтвські та ніжинські шляхтичі просили включити ці правау загальноімперський закон 3.

УНіжині та Стародубі оригінальні накази, що наполягали на українській автономії,мали більшу підтримку, ніж офіційні, а у Чернігові лише рум’янцевський «стилькерівництва» пом’якшив автономістські вимоги. Зрозуміло, що українська шляхтабула єдиною щодо питання збереження української автономії.

Новашляхта також твердо обстоювала свої маєткові права: тільки в Лубнах та«покараному» Ніжині не вимагали їх підтвердження. Вимогу права на купівлюкозацьких земель можна знайти також у сімох петиціях з десяти (за виняткомПолтави, Глухова та Погара, та з включенням як відмінених, так і офіційнихнаказів з Ніжина та Стародуба).

Увсіх наказах — як офіційних, так і скасованих — висловлювалося незадоволенняпостоєм російських військ в Україні: вісім наказів вимагали анулювання абоскорочення грошового податку для утримання російських гарнізонів; податок різкокритикувався у скасованому стародубівському наказі; глухівський, київський,лубенський, а також відмінений ніжинський накази містили прохання про відмінуподаткових заборгованостей.

Таблиця5.1 НАКАЗИ НОВОЇ ШЛЯХТИ

Українська автономія: підтвердженнняправ і привілеїв

Зрівняння у рангах з російськимдворянством — реєстри знаті

Підтвердження всіх існуючихземлеволодінь

Глухів

X

X

x

Київ

X

X

x

Лубни

X

Переяслав

X

X

Х

Погар

X

X

X

Полтава

X

X

X

Прилуки

X

X

X

Чернігів а

х а

X

X

Ніжин о

X

X

Стародуб о

х а

X

X

Перший ніжинський наказ с

х в

X

Перший

старо дубівський

наказ с

X

X

X

Право на купівлю землі від козаків

Вирішення межових суперечок

Критика грошового податку

Обмеження постою російських військ іквартирування російських офіцерів

Глухів

X

Х

Київ

X

X

X

Лубни

X

X

X

Переяслав

X

X

X

Погар

X

X

Полтава

X

x 6

Прилуки

X

X

X

Чернігів а

X

X

X

X

Ніжин о

X

X

X

X

Стародуб о

X

X

X

X

Перший ніжинський наказ с

X

X

X

Перший

старо дубівський

наказ

X

X

X

o —офіційний

c —скасований

a —як частина імперського закону

б —опосередковано висока ціна

в —вибори гетьмана

Наказивисловлювали також турботу про захист торговельних інтересів шляхти: у сімох зних були побажання про гарантії необмеженого виробництва та продаж алкогольнихнапоїв; у шістьох - style='mso-spacerun:yes'> право на експорт худоби таінших продуктів; а чотири — закликали до безмитного імпорту солі, особливо зКриму. Проте у двох скасованих наказах питання торгівлі взагалі непорушувалося.

Сімнаказів містили прохання про створення університету, кадетського училища, атакож жіночого ліцею в Україні. Три закликали відмінити перепис населення, якийпроходив саме в той час. Спираючись на офіційний чернігівський наказ, три іншіобумовлювали права шляхти, а також необхідність створення шляхетського банку.Три накази виступали за призначення довічних предводителів дворянства та межовіобстеження з метою вирішення пограничних земельних суперечок. Решта вимог відбиваламісцеві інтереси 1.

Наказивідображали опозиційні настрої української шляхти. Шляхетська верхівкаГетьманщини таким чином задокументувала свій опір імперській інтеграції тауніфікації. Все це мало нагадувати імперському урядові про добровільний союз Гетьманщиниз Москвою на підставі «підтверджених привілеїв», а також про зобов’язаннязберігати українську законодавчу й адміністративну систему. Постійні наріканнянової шляхти на російські війська, що перебували на постої, а також наполегливівимоги зрівняти українські ранги з російськими відбивають незадоволенняукраїнців з цих питань. Врешті-решт, вони висловили рішуче незадоволеннягрошовим податком і переписом 1764 р.— ключовими реформами, започаткованимиРум’янцевим.

Опозиціягрунтувалася не тільки на таких нематеріальних чинниках, як традиції абопатріотичні почуття, а й на нехтуванні урядом Катерини українських інтересів,статусу та матеріального добробуту. Оскільки українські уряди не визнавалисярівними відповідним російським, між українськими та російськими чиновникамидуже часто виникали непорозуміння 2. Якщо росіяни автоматичноотримували дворянство після досягнення певного ступеня у «Табеле о рангах», тонавіть найвищі українські урядовці не мали російських рангів. Більше того, хочаукраїнська нова шляхта і називала себе «шляхтою», імперська влада здебільшогоне визнавала її такою 3.

Такимиж непевними були і маєткові права нової шляхти. Нерідко ці нотаблі займали т.зв. «рангові землі», отримані їхніми предками через службу на певній урядовійпосаді і які вони мали повернути українській скарбниці. Навіть посідання маєткуабо права на нього,

Таблиця5.2

НАКАЗИНОВОЇ ШЛЯХТИ

Виробництво і продаж алкогольних напоїв

Безмитний імпорт солі

Експорт худоби і продуктів

Шляхетські банки

Глухів

X

X

Київ

X

X

Лубни

Переяслав

X

X

x

X

Погар

Полтава

X

X

Прилуки

x

X

Чернігів о

x

X

X

Ніжин о

x

X

X

Стародуб о

X

X

X

Перший ніжинський наказ с

Перший стародубівський наказ с

Університет

та інші школи

Критика перепису

Право на подорожі, освіту та службу закордоном

Продовлення діяльності голів післязакінчення діяльності комісій

Скасування подіткових заборгованостей

Глухів

X

x

Київ

X

X

Лубни

X

Переяслав

X

X

X

X

Погар

Полтава

Прилуки

X

X

Чернігів о

X

X

X

Ніжин о

X

X

X

Стародуб о

X

X

Перший ніжинський наказ с

X

Перший стародубівський наказ с

o — офіційний(проурядовий)

c —скасований (протиурядовий)

а —1 наказ

б —2 накази

в —3 накази

г —4 накази

д —5 наказів

е —5 наказів, 4 — без покриття додаткових заборгованостей ж — без покриттядодаткових заборгованостей н — неповний

1 —об’єднаний з 18-ти наказів

2 —об’єднаний з 5-ти сотенних наказів

дарованігетьманом, не були безперечними, оскільки після 1709 р. гетьман вже не мігдарувати землі без ухвали царя 1. Так само, указом 1739 р.заборонявся продаж козацьких земель і садиб. На практиці, однак, на укази 1709і 1739 рр. ніхто не звертав уваги, і згодом права на володіння такими землямиможна було заперечувати у судовому порядку. Становище ще більше погіршувалосячерез страх перед оподаткуванням, спричинений рум’янцевською ревізією. Хочанова шляхта не платила грошового податку, платити його були зобов’язані селяни,які мешкали в її маєтках, а в деяких районах землевласники були змушенісплачувати податки замість зубожілих селян 2. Інколи селянипросто втікали або переїжджали до інших, здатних за них заплатитигосподарів 3. Для певної частини української шляхти податокозначав значні економічні збитки та постійно зростаючі вимоги російського урядудо їхніх селян. Отже, українська шляхта нагадувала російській владі, що, згідноз привілеями Сигізмунда Августа, різними договорами з Москвою і особливоуказами Петра І від 1708 і 1709 рр., «никакихъ на то податей съ Малой Россіи неопредЂлилъ» 4. Більш актуальним було питання про постійнізбитки від перебування російських військ. Вони мали зменшуватися за рахунокгрошового податку, але цього не сталося. Російські солдати та урядовці нерідкоігнорували офіційне звільнення української шляхти від квартирування військ,вимагаючи харчів, дров, свічок і фуражу 5. Військаквартирувалися по селянських хатах у шляхетських маєтках, чим накладали населян подвійний тягар, бо селяни ставали не тільки зобов’язаними надавати житлоі фактично забезпечувати харчами приписаних до їхніх хат солдатів, а й платитигрошовий податок. Таким чином, імперська влада та українські землевласникизмагалися між собою за фактичне право оподатковувати селян. Отже, існуваливагомі причини для того, щоб українська шляхта прагнула не тільки підтвердитисвоє звільнення від квартирування, але й позбавити цього селян, пропонуючинавіть, щоб війська розміщувалися тільки по містах 6.

Аленайбільш поважним елементом, що лежав в основі усіх наказів, було питаннясоціальних гарантій. Українська шляхта виконувала всі функції імперськогодворянства, не маючи імперського рангу; тримала маєтки, право власності на якіне визнавалося законним; змагалася з імперською скарбницею та військовими заправо на працю своїх селян і іноді мусила квартирувати імперські війська усвоїх власних будинках. Природно, що нова шляхта спеціально просила зрівняти їїуряди та права з урядами та правами російських дворян, визнати земельніволодіння, зменшити грошовий податок і звільнити від постою військ. Однак, докиці прохання не були задоволені, права української шляхти на владу, статус ібагатство залежали виключно від спеціальних прав і привілеїв Гетьманщини. Такимчином, підтвердження цих прав мало вирішальний характер, а будь-яка загроза дляних, звичайно, зустрічалася вороже. Окрім цих помітних причин для захистуавтономії, українська шляхта мала духовну прив’язаність до своєї рідної землі,рідних звичаїв, рідної історії. Українські шляхтичі не хотіли навіть і чути проте, що уряд Гетьманщині може бути в чомусь винний, хоча імперський урядздійснював відкритий тиск та підбивав їх на подібні заяви 1.Якщо Катерина та її радники пропонували більш раціональну організацію уряду, аросійські дворяни визначали свою нову роль у цій системі 2,українська шляхта бачила вирішення всіх своїх проблем у підтвердженні привілеївСигізмунда Августа (1569) й угоди, укладеної Богданом Хмельницьким (1654).


Література:

1.Аболихин Б.С. Украинское ополчение 1812 г. // Исторические записки.—№ 72.— М., 1962.

2.Багалей Д. Магдебургское право в городах Левобережной Малороссии // ЖурналМинистерства народного просвещения.— 1892.— № 3.— С. 1-56.

3.Василенко М.Н. Г.Н.Теплов і його «Записка о непорядках в Малороссии» // ЗапискиУкраїнського наукового товариства в Києві.—1912.— Т. 9.— С. 13-23.

4.Грушевский М. Об украинской историографии XVII века. Несколько сообщений // Bulletin del’Academie des Sciences de l’URSS. Classe des Sciences Sociales.— M., 1934.— П.215 — 233.

5.Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. 2-е вид.— Вінніпег, 1962.

6.Грушевський М. Історія України-Руси. 2-е вид. В 10 т.— Нью-Йорк, 1954-1958. — Т. 6-10.

7.Дорошенко Д. Нарис історії України. В 2 т.— Варшава, 1933.

8.Дорошенко Д. Нарис історії України.— 2-е вид. В 2 т.— Мюнхен, 1966.

9.Історія Русів / Під ред.О.Оглоблина.— Нью-Йорк, 1966.

10. Історія селянства Української РСР. В 2 т.— К., 1967.

11. Клименко П. Місто і територія на Україні за часівГетьманщини (1654-1767 рр.) // ЗІФВ ВУАН.— 1926.— Т. 7-8.— С. 308-357.

12. Литвиненко МА. Джерела історії України XVIII ст.—Харків, 1970.

13. Нечипоренко П. До характеристики податкової політикиуряду Єлисавети // Записки Українського наукового товариства в Київі.—1927.— Т.26.— С. 44-47.

14. Оглоблин О. До історії української політичної думкина початку XVIII віку // ЗІФВ ВУАН.— Т. 19.— 1929.— С. 231 — 241.


<<-- Вибір Івана Мазепи  |  Виборчі кампанії-->>



Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | RSS | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України

Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2018. All rіghts reserved. Тел. (032) 243-43-23, (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється  цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України  (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.

Розсилка новин

Warning: include(../tsbsub/show_form.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /home/marazm/public_html/banner_100x100.html on line 47

Warning: include(../tsbsub/show_form.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /home/marazm/public_html/banner_100x100.html on line 47

Warning: include() [function.include]: Failed opening '../tsbsub/show_form.php' for inclusion (include_path='.:/usr/lib/php:/usr/local/lib/php') in /home/marazm/public_html/banner_100x100.html on line 47
Підтримка проекту:
U634971969297
Z404288205014
E208021446192

Новини
маразмiв


Нова українська національна ідея. Новая украинская национальная идея
 
Кутки споживача для всіх міст із законодавством та книгою скарг. Кутки покупця. Уголки потребителя для всех городов с законодательством и книгой жалоб. Уголки покупателя





Украинские 100x100




Газета "Правовий тиждень"