Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | RSS | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України

Скачати Книгу маразмів України одним файлом

СТАТТІ, КУРСОВІ ТА РЕФЕРАТИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ, ЗНО З ІСТОРІЇ, КНИГИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
Українська історія, події, факти, коментарі, аніліз

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Битва за Київ у 1941році

В липні – вересні особливоактивні бойові дії розгорнулися на південному крилі німецько-радянськогофронту. Боротьба, в котрій були відсутні оперативні паузи, тривала два зполовиною місяці. Довжина фронту коливалась від 1200 кілометрів в липні до 800кілометрів у вересні. Глибина на яку вдалося силам Вермахту прорватисябриблизно 500-600кілометрів.

Бойові дії на Україні мали нетільки оборонний характер. Враховуючи, що сили ударної групи німецьких армій„Південь” були не набагато більшими, радянське командування застосовувало такожнаступальні операції для того щоб максимально сковувати наступ противника.

До середини липня військаПівденно-Західного напрямку понесли колосальні втрати. Всі 86 дивізій булисильно обезкровлені.

Оскільки група армій „Південь”в початковому етапі війни не досягла найближчої стратигічної цілі на південномукрилі німецько-радянського фронту, тому задачі стояли тіж самі: заволодітиКиєвом, захопити плацдарми на східному березі Дніпра і одночасно лівим крилом(1-танкова група та 6-а армія) здійснити глибокий маневр через Білу Церкву впівденно-східному напрямі, а потім всіма своїми силами окружити, розчленувати ізнищити радянські війська на Правобережній Україні.

Радянське командування зналоабо відгадало це завдання для групи армій „Південь”, так як начальник штабуКиївського військового округу, генерал Пуркаєв відмічав: „Ворог намагаєтьсябудь-якою ціною прорватися в Київ, захопити його і його мостові переправи черезДніпро. Це дало б йому можливість нанести удар поздовж правого берега Дніпра втил головних сил не тільки нашого фронту, але й Південного. Крім цього – і цеголовне, – зі захопленням Києва він мігби увірватися в Лівобережну Україну, встановити ліктевий зв’язок з південнимкрилом групи армій „Центр” і таким чином відкрити широкі перспективи дляподальшого продовження війни проти Радянського Союзу . Командування групи армій„Південь” спробує використати успіх досягнутий танковими військами Клейста. Вцій обстановці надзвичайно важливо не тільки втримати Київ, але і не допустити, щоб противник вийшов доДніпра південніше.”

До складу групи армій„Південь” входили 1-а танкова група, 6, 17 та 11-а німецькі армії, 3-а та 4-арумунські армії, венгерський, словацький та італійський (з 20 липня) корпуси.Також в другій половині липня прибули також ще вісім німецьких та троєіталійських піхотних дивізій з резерву ОКХ.

Основна частина німецькихвійськ головний удар наносила на київському напрямі, в полосі Південно-Західногофронту. Командування групи армій „Південь” спочатку вважало, що для наступу наКиїв та захоплення плацдарму на лівому березі Дніпра буде достатньо 3-гомоторизованого корпусу, що головні сили 1-ї танкової групи після проривуоборони радянських військ в районі Бердичева здійснять глибокий охоплюючийманевр через Білу Церкву, на захід від Дніпра в напрямку на Кіровоград, а 6-а і17-а армії ведучи наступ від Бердичева в південно-східно напрямку повинна булаз’єднатися з 11-ю армією та замкнути кільце навколо радянських військ.

Радянське командуваннявирішило в терміновому порядку посилити війська Київського укріпленого району.Активізувала наступальні бойові дії 5-а армія під командуванням генералаПотапова, котра наносила удари з Півночі у фланг 6-й німецькій армії і 1-йтанковій групі. Одночасно ці з’єднання з півдня атакувала і 26-а арміяПівденно-Західного фронту під командуванням генерала Ф.Я.Костенка. В результатідо середини липня була зірвана спроба німецьких військ використати розрив між5-ою і 6-ою арміями Південно-Західного фронту для захоплення Києва з ходу. 11липня війська Київського укріпленого району зупинили передові мотострілецькічастини та танки 3-го корпусу біля річки Ірпінь. Таким чином почаласябезпосередня оборона Києва.

Німецькому командуванню длязахоплення столиці України довелося виділити не одинмоторизований корпус, а більшу частину 6-ї армії, зберігши за 1-ю танковоюгрупою проведення охоплюючого маневру в південно-східному напрямку.

Закидуючи противника трупамисвоїх солдатів (манера ведення наступальних бойових дій Червоною армією)командування Південно-Західного фронту порушило плани противника. 5-а арміягенерала М.І.Потапова фланговими ударами скувала 1-у танкову групу та 6-унімецьку армію. Остання втратила можливість вести наступ на Київ, інша –вивільнити свої дивізії для маневра, яким хотіли взяти в кільце 6-у та 12-уармії Південно-Західного фронту і 18-у армію Південного фронту, котрі діяли налінії старих укріпрайонів (по старому кордоні СССР з Польщею). Успіху сприялитакож значні досягнення радянської авіації.

18 липня генеральний штабнімецьких сухопутних зазначив, що для утримання північного участка фронту(район Коростеня) й надалі потрібні значні сили, тому обхідний фланг групиармій „Південь” змушений залишатися на одному місце, в районі Бердичева таБілої Церкви.

20 липня, через те, що 11-анімецька армія пересувалася в район Первомайська положення радянських військ наПравобережній Україні в черговий раз погіршилося. Виникла загроза, шо німецьківійська охоплять праве крило Південного фронту і ліве Південно-Західного.Ставка вирішила відвести 6, 12, 18 та 9-у армії на лінію Біла Церква – Гайсин –річка Дністер. Одночасно з початкомвідступу війська був відданий наказ нанести удар на київському напрямку по німецькій1-й танковій групі – 5-й армії з півночі силами одного корпусу, 26-й армії зпівдня силами двох корпусів. Через удар з півдня німецькі зєднання 1-ї танкової групи змушені булиперейти до оборони, але вже на рубежі Фастів – Біла Церква – Тараща. До кінцялипня бойові дії на цьому напрямку відбувалися за принципом – німецькіз’єднання роблять спроби перейти у наступ, радянські корпуси піднімають усамовбивчі контратаки.

В останніх числах липнявійська правого крила Південного фронту, до складу якого було передано 6-у та12-у армії, відступили через загрозу оточення.

Командування групи армій„Південь” вирішило будь-якою ціною зламати опір Київського та Коростеньськогоукріпрайонів, незважаючи на більш ніж двотижневу затримку 1-ї танкової групипід Києвом, далі намагалося ударом її з’єднань в південному напрямі перерізатишляхи відходу частин Південного фронту, оточити і знищити їх між річкамиДністер та Південний Буг. Для цього моторизовані корпуси, котрі діяли проти26-ї радянської армії, були замінені групою військ генерала В.Шведлера.

30 липня 6-а німецька арміясилами пяти дивізій перейшлау наступ на Київ, 31 липня частиною сил на Коростень. Одночасно 1-а танковагрупа вдарила на південному напрямку. Цей удар був успішним, він прийшовся встик військ Київського укріпрайону і 26-ї армії, котра діяла на південь відКиєва. Радянські дивізії, що діяли на флангах, відійшли в межі укріпрайону,частина за Дніпро.

Після шести днів запеклих боївнімецькі війська силами чотирьох дивізій прорвали вузький участок укріпрайону.Радянське командування в терміновому порядку почало посилювати військаукріпрайону. З частин, які потребували докомплектації та щойноприбулихрезервістів зформували 37-у армію.

6 серпня в південній частиніукріпрайону продовжувалися бойові дії, які не давали успіху жодній стороні,тому німецьке командування 7 серпня кинуло в бій ще одну дивізію. В ходінадзвичайно запеклих боїв німецькі війська вклинилися в другу полосу південногосектору укріпрайону. Хоча за 12 днів вони просунулися всього на 8-10кілометрів. Знову ж таки прорватися в місто німецьким військам не вдалося.

Друга ударна група 6-їнімецької армії витіснила 5-у радянську армію Південно-Західного фронту зіпівденного та південно-західного сектора Коростенського укріпрайону. До 7серпня остання зуміла закріпитися по залізнодорожному полотні Коростень-Київ,таким чином зупинити наступ противника.

Значним успіхам в обороніКиєва сприяли також наступальні бойові дії 26-ї радянської армії. Стримавшиудар групи німецьких військ під командуванням генерала Шведлера, підсилинихп’ятьма резервними піхотними дивізіями, перейшла у контрнаступ і зайняла містоБогуслав, інша група дивізій цієї ж армій повторно форсувала Дніпро і захопилаплацдарм біля Трипілля. Так вважає радянська історіографія. Логічно було бвідбивши атаки противника (враховуючи маштаби бойових дій, сьогодні можна лишеприпускати кількість втрат) перегрупуватися, доукомплектуватися, закріпитися настарих позиціях чекаючи звітів розвідки про пересування ворога. Такі „ура-атаки”не один раз потягнули даремні жертви, найбільшими вони були в операції позайнятті Харкова.

19 серпня 5-а арміяПівденно-Західного фронту залишила Коростеньський укріпрайон за накозом Ставки,яке передбачила, що спме сюди буде скерований вирішальний удар. 23 серпнядолаючи в запеклих боях опір червоноармійців німецькі війська вийшли до Дніпра.Таким чином розпочалася битва відома в радянській історіографії як друга фаза Київської стратегічної оборонноїоперації, в німецьких – Битва наоточення в районі Києва. 23 серпня через помилку командира 37-ї арміїнімцям вдалося висадитися в Окуневі (північніше Києва). Цікавим фактом є те, щокомандував цією армією генерал Олексій Олексійович Власов.

Південніше розгорнулася щебільша драма. Був розіграний тоді сучасний сценарій бойової наступальноїоперації, названий удар танкових клинів: 1-а танкова група 2 серпня просунуласяв район Первомайська, в свою чергу 11- армія до Балти, а 17-а армія південнішеУмані, – таким чином 6-а та 12-а радянські армії попали в оточення. До 13серпня їх було знищено.

Укріплення стику з Брянськимфронтом (вже по Дніпрі та Десні) йшло за рахунок частин 37-ї, 26-ї тановоствореної 40-ї армії. Цікавим фактом є сам факт які були ці воїни. В цюармію потрапив щойно мобілізований П.П.Вершигора, котрий в 1942 році станеначальником штабу червоноармійського партизанського загону. В своїйкнизі-спогадах „Люди з чистою совістю” він доволі відкрито чи необачно змалювавце воїнство, сформоване з цивільних, і кинуте в бій проти найкращої на той часнімецької армії, котра мала великий досвід ведення наступальних боїв. 5-а арміявідводилася на північ від Києва. В кінці місяця 6-а німецька армія зламавшиопір 5-ї радянської форсувала Дніпро на північ від Києва і в районі Чернігова зімкнула фланги з 2-ю німецькою армією, котранаступала з півночі. Ліквідувавши розриви між групами армій „Південь” та„Центр” з півночі німецькі війська оточили одразу три радянські армії – 5-у,21-у та 37-у в трикутнику міст Київ-Ніжин-Чернігів. Перекинутий з Південного фронту2-й кавалерійський корпус не міг змінити ситуації.

КомандуванняПівденно-Західного фронту розуміло критичність ситуації. Маршал С.М.Будьонийотримав наказ від Ставки відходити з Києва лише після того як буде підготовлийоборонний рубіж з 5-6 дивізій на річці Псел проти конотопської групи армійпротивника. Відхід військ мав відбуватися разом з евакуацією. Ні сил, ні часу воборонців Києва не було. Вони не могли ні втримати рубежу по Дніпрі, ніпідготувати нового по річці Псел.

12 вересня частини 1-їнімецької танкової групи почали наступ на північ з кременчузького плацдарму назустріч 2-й танковій групі. 15 вересня вони зєдналися біля Лохвиці, таким чином ще 4 радянськіармії Південно-Західного фронту потрапили в кільце. До 26 вересня вони булизнищені, вирватися з кільця змогли лише нечислені підрозділи.

Все ці дані були подані згіднорадянської історіографії. Виглядає таким чином – ми намагалися, зробили все щобуло в наших силах, оскільки сили були надзвичайно нерівні ми програли. Масовийгероїзм і все в тому ж пропагандистькому дусі.

Тріумф німецької зброї в ційбитві не заперечити. Незважаючи на такутрагедію з боку радянської сторони, треба відмітити і успіхи та героїв.Про масовий героїзм не йдеться, так як 665 тисяч полонених перекреслюють всюрадянську пропаганду. Але героїзм однозначно був, його проявляли як рядовібійці, так і генерали. Хочу навести приклади героїзму, які найбільш вразили.

Ось яку історію подає генералАртеменко, котра сталася при захоплені окунівського плацдарму на перешкодунімецьким танкам був виставлений лише один артелерійський дивізіон. Одну з йогобатерей атакувало, варто відмітити не без успіху, десять танків. Двоє з нихартелеристами було зупинено, решта вогнем знищила батарея і рухалася в тилрадянських військ. Коли вони наблизилися до рубежів щойнознищеної батереїпрямою наводкою вдарила замаскована гармата, біля якої стояв один вцілілийвоїн, одразу було знищено дві машини. Німецькі танки відкрили шквальний вогонь,але гармата продовжувала вогонь, знищивши ще один танк, також вогонь по гарматівідкрила ще й група німецьких автоматників, котра обійшла позицію з тилу. Колизакінчилися снаряди, поранений артелерист просто встав, помахав кулакомнаступаючому противнику та ввійшов у палаючу позаду нього хату. Коли прийшлазапізніла допомога, в окопі знайшли єдиного вцілілого бійця цієї батареї,котрий повідомив фамілію героя – Бригада, дійсно він бився за цілу бригаду,вибравши смерть полону.

Ще один випадок „звичйаногоподвигу”. 29 серпня німецькі передові частини вирвалися майже не зустрічаючиопору на лінію Тупичів-Куликівка і просувалися на Вихвостів. Радянськіпідрозділи поспішно відступали. В Куликівці залишився відставши від свогопідрозділу один солдат, можливо тому, що при зрості 160 см він обслуговував кулеметмоделі дегтярова, котрий важить 17 кілограм. Але це не суттєво важливо, залізшив дупло дерева кулеметним вогнем на кілька годин закрив дорогу німецькимпідрозділам. Після того як німецькі солдати таки вбили нескоренного бійця, їхнівтрати становили лише 55 чоловік вбитими. Ціна цього подвигу в тому, що в цейчас кожна година золота. Вбитого червоноармійця німці заборонили хоронити,оскільки всі вбиті та поранені до війни з СССР, пройшли Варшаву та Париж, цебули справжні аси. Так билися звичайні солдати. Ні для кого не є секретом якзагинули всі штабні офіцери Київського округу на чолі з Кирпоносом. 26вересня після того як бій стих місцевіжителі побачили тіла героїв, які не випускали зброю з рук, магазинах не буложодного патрону.

Серед командування своє імя в історію заніс також генералМ.І.Потапов. хоча він і не поліг в бою, а навіть побував в німецькому полоні,його боявся і поважав противник. Так, офіцер Вермахту Вернер Хаупт у своїхспогадах згадує його як молодого і найталановитішого генерала, 5-а армія якогосвоїми фланговими ударами наносила велику шкоду німецьким комунікаціям.

Але ж яка справжня ціна була уКиєва? Які задачі ставили перед собою генеральні штаби. Як це було насправді? Вданому випадку існують різні думки.

Історію пишуть переможці... Цедосить популярна точка зору, розглянувши праці сучасних дослідників таучасників тих буремних подій, котрі виконували свій громадський обов’язок передНімеччиною постає цілком інша картина. Коли 5-а та 26-а радянська армія вконтратакували німецькі частини, Гітлер одобрив їхнє рішення перейти дооборони, так як за його словами вони дуже добре тримали удар Жукова таЕременка, а суттєвої допомоги їм чекати немає звідки. З якими втратами Червонаарміє вела наступальні бойові дії добре відомо. Хто такий Жуков теж не єсекретом, його горе атаки на Сичовку, Харків та Берлін відомі. Враховуючи те,що план „Барбароса” в цей час не був виконаний – радянські війська на захід відДвіни та Дніпра не були, тому війна загрожувала перерости в затяжну. На думку Гітлерадля цього необхідно захопити великі ресурси та відсікти від них Червону армію.Виглядало це таким чином: захопити Україну; подальшим наступом на південному напрямі відсіктикавказькі нафтові промисли. Відкритим залишається питання які ж причини призвелодо такої розгромної поразки, загибелі цілого Південно-Західного фронту. Цяпоразка відкрила німцям шлях на Москву з Півдня, дозволила прорватися до Тули,допомогла створити новий Вяземськийкотел. Німецькі та радянські генерали одноголосно заявляли, що Київська битвана місяц затримала наступ на Москву. Це в свою чергу дозволило радянськимвійськам вигратичас, щоб потім нанести нищівного удару групі армій „Центр”.Така точка зору підводить до того, що Сталін навмисне „здав” Південно-Західнийфронт щоб виграти час на підготовку оборони Москви. Здавалося черговий цинічнийхід вождя заради великої перемоги, насправді спраи тут складалися по іншому,більш приземлено. 6 вересня Гітлер побачив, що запланована 21 серпня операціяпроходить більш ніж успішно, це спонукало його наказати своїм військам точитита знищити весь Південно-Західний фронт. Ситуація могла в цей вирішальниймомент бути ще більш переломною, на думку О.І.Єременка, в разі прориву німцямище й Брянського фронту Гітлер знайшов би сили розвинути успіх і на московськомунапрямі. Оскільки до 6 вересня німці не планували оточити Південно-Західнийфронт, серйозно роздумували повернути на Москву одразу після розгрому 5-їармії, отож це приводить до висновку, що прорив Брянського фронту біля Трубчевськачи Стародуба спровокував би Гітлера до негайного наступу на Москву. Вартозазначити, що подальшій швидкій появі німців біля Москви сприяла Єльнинськаоперація (зупинена 8 вересня) яка разом з Рославльською привела до виснаженнясил та резервів Червоної армії.

Незважаючи на такі страшнівтрати радянських військ, всі дослідники одноголосно стверджують, що перемоганімців мала лише тактичний характер.

Втрати серед військовослужбовців Червоної армії підчас проведення Київської оборонної операції
 
 

Назва військових зєднань

Втрати в людях (чоловік)

Чисельність

Безповоротні

Санітарні

Разом

Середньодобові

Південно-Західнийфронт

627000

531471

54127

585598

7141

2 1-а арміяЦентрального фронту

--

31792

3793

35585

1695

6-а та 12-а армії Південого фронту

--

52900

26320

79220

2085

Пінський військовийфлот

1500

141

--

141

3

Разом

628500

616304
98,0%

84240

700544

8543

За даними гітлерівськоїНімеччини, опублікованими вже 27 вересня, в Київському котлі 665 000захоплено в полон, знищено-захоплено 884 танки, 4000гармат, необрахованакількість бойової техніки, зброї, боєприпасів, транспортних засобів.

Списоквикористаної літератури

1. История второй мировой войны1939-1945 в двенадцатитомах, том 4, под ред. А.А.Гречко, Воениздат, Москва, 1975

2. Сражения группы армий «Юг», Вернер Хаупт, Яуза,Москва, 2006

3. „Самоубийство” Виктор Суворов, АСТ,Москва, 2003

4. „Люди з чистою совістю” П.П.Вершигора,Воениздат, Москва, 1973

5. Киевский котел” Константин Быков, Яуза, Москва, 2007

6. „Потери русской армии в войнах XX века” генерал-полковник Кривошеев П.П.,віртуальна бібліотека http://lib.ru

7. Так начиналась война” И.Х.Баграмян, Воениздат серия военние мемуары,Москва, 1977


<<-- Бжільництво  |  Битва за визволення України, рух Опору-->>



Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | RSS | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України

Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2018. All rіghts reserved. Тел. (032) 243-43-23, (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється  цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України  (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.

Розсилка новин
Підтримка проекту:
U634971969297
Z404288205014
E208021446192

Новини
маразмiв


Нова українська національна ідея. Новая украинская национальная идея
 
Кутки споживача для всіх міст із законодавством та книгою скарг. Кутки покупця. Уголки потребителя для всех городов с законодательством и книгой жалоб. Уголки покупателя





Украинские 100x100




Газета "Правовий тиждень"