В 1934 році луганські паровозобудівники гордо рапортували про закінчення монтажу величезного вантажного паровоза 2-7-2 (АА20). Гігант отримав ім'я «Андрій Андрєєв».
Найцікавіше, що паровоз був названий не на честь створив його конструктора, що
було б природно, і навіть не будь-якого революціонера, а в честь наркома шляхів
сполучення СРСР, який працював на цій посаді з 1931 по 1935 рік.
У 1934 році «Андрій Андрєєв» був готовий виїхати за ворота заводу. Його
унікальність полягала в тому, що це був перший в світі і єдиний донині паровоз з
сімома рушійними осями, а простіше кажучи - з сімома парами коліс. У абсурдності
створення подібної машини в тих умовах навряд чи варто звинувачувати
конструкторів, які отримали можливість втілити свої найсміливіші технічні ідеї.
Це був перший випадок в ті роки, коли будь-яка, навіть сама безглузда задумка
щодо створення паровоза-богатиря могла отримати путівку в життя, і,
найголовніше, бути профінансованою. На випуск першого і останнього гіганта
паровозобудування було витрачено величезну, навіть за теперішніх часів, сума -
близько півтора мільйона американських доларів.
Над АА20 працювало близько двох сотень конструкторів, які, в більшості своїй,
були єврейської національності. Саме це і стало їх найбільшою «виною» перед
радянською владою. Забирали їх з найменшого приводу, фабрикуя не тільки
політичні, але й банальні кримінальні справи. А вся біда в тому, що місцевий
НКВС не виконував план по кількості затриманих, а коли почалися труднощі з
дітищем конструкторів, то і приводів особливих шукати не було потреби. Паровоз
«не вписався» в стрілку, зійшов з рейок - як тут не звинуватити в зловмисному
шкідництві людини з прізвищем, що закінчується на -ман або -штейн. Дивишся, і
план по 58-й статті буде виконаний. А залізничне керівництво і не думало
рятувати своїх конструкторів - навпаки, дбаючи, очевидно, про власну безпеку, ще
й додавало масла у вогонь.
Взимку 1941 року унікальний паровоз в холодному (неробочому) стані був
доставлений в Міллерово, а через два місяці переправлений до Москви, де опинився
на приколі біля однієї з теплоелектроцентралей. Правда, про нього не забули.
Трохи пізніше паровозу навіть дали нове ім'я - «Богатир» і ... переправили на
нову стоянку - на експериментальну базу МПС СРСР в підмосковну Щербинка. Ще раз
про світовому досягненні радянських паровозостроітелей згадали в 1961 році, коли
було прийнято рішення розрізати його на металобрухт і пустити на переплавку.
http://fakty.ua/115364-na-vypusk-samogo-mocshnogo-v-mire-parovoza-giganta-sssr-istratilo-bolee-polutora-millionov-dollarov
(C)
Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99. Пропозиції та зауваження
надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється цитування
матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу
маразмів України та сайт
www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України(www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України (www.marazm.org.ua).Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів
для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу
автора з дотриманням вищезгаданих посилань.
Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]
Підтримка проекту:
U634971969297
Z404288205014
E208021446192
Розсилка новин
В 1934 році луганські паровозобудівники гордо рапортували про закінчення монтажу величезного вантажного паровоза 2-7-2 (АА20). Гігант отримав ім'я «Андрій Андрєєв».
