ГЛАВА VІI. МАРАЗМИ, НОВИНИ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ ТА БУДІВНИЦТВА

N
з/п

Дата надходження звернення

Зміст запитання

Прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка надала відповідь (роз'яснення), зміст даної відповіді (роз'яснення)

1.

19.11.2010

Стосовно встановлення приймальних супутникових антен та проведення телевізійного кабелю до квартир багатоквартирних житлових будинках та проведення позапланових заходів суб'єктів господарювання у сфері телекомунікацій

Автору надано відповідь листом від 01.12.2010 N 23/5115 за підписом заступника начальника Державної житлово-комунальної інспекції С. І. Мосійчука.
Повідомляємо, що відповідно до п. 5, п. 10 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів та інше покладено на органи місцевого самоврядування.
Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005 N 76, переобладнання (улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків додаткового інженерного обладнання, в т. ч. антенних), що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, а також погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.
Водночас повідомляємо, що відповідно до ст. 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 N 45, передбачено, що проведення переобладнання житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій можливо тільки за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, та з дозволу власника будинку (квартир) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Для одержання дозволу на переобладнання жилого приміщення в багатоквартирному будинку їх власник або уповноважена ним особа повинні звернутися до органу місцевого самоврядування із відповідною заявою про надання дозволу на переобладнання. У разі необхідності, орган місцевого самоврядування може вимагати надання додаткових документів.
Порядок та умови надання дозволу на виконання зазначених робіт, які виконуються під час реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків, їх технічного переоснащення, регламентуються Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Держбуду від 05.12.2000 N 273.
Відповідно до цього Положення для одержання дозволу на виконання зазначених робіт необхідні, зокрема:
- письмова згода власника будинку на проведення зазначених робіт (ЖЕК - уповноважена особа власника);
- рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на виконання робіт.
Таким чином, вищезазначені роботи проводяться згідно з договором між балансоутримувачем житлового будинку та суб'єктом господарювання у сфері телекомунікацій.
Виконання будівельних робіт на об'єктах без одержання дозволу, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно із чинним законодавством.
Надавач послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який допустив самовільне переобладнання, що призводить до порушення конструктивних елементів, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.
У разі, якщо самовільне переобладнання призводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.
Отже, в разі самовільного розміщення демонтаж супутникових антен повинен здійснюватися їх власниками, а в разі невиконання робіт з демонтажу питання повинно вирішуватися в судовому порядку.
Також повідомляємо, що згідно із пп. 1 п. 4 Положення про Державну житлово-комунальну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 N 798, Держжитлокомунінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням суб'єктами у сфері житлово-комунального господарства законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил стосовно утримання, обслуговування, експлуатації систем водо-, теплопостачання, водовідведення, газопостачання та іншого інженерного обладнання багатоквартирних житлових будинків, утримання, обслуговування і використання житлового фонду, кількості та якості житлово-комунальних послуг, формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також у сфері благоустрою населених пунктів та галузі поховання.
Разом з тим зазначаємо, що порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту встановлено Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Держбуду України від 05.12.2000 N 273. Цим Положенням встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів.
Таким чином, пропонуємо звернутися до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 15/17).

2.

08.12.2010

Щодо питання розрахунку витрат по формуванню тарифів на послуги з теплопостачання

Автору надано відповідь листом від 14.12.2010 N 23/5172 за підписом заступника начальника Державної житлово-комунальної інспекції С. І. Мосійчука.
Тарифи на послуги з централізованого опалення розраховуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 N 955 (із змінами і доповненнями) "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води".
Формування тарифів підприємствами, які здійснюють виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, здійснюється відповідно до річних планів виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у планованому періоді, визначених на підставі прогнозних індексів цін виробників промислової продукції.
Щодо питання двоставкового тарифу.
Одночасно пунктами 9, 39, 62 зазначеного Порядку передбачено, що підприємства застосовують двоставкові тарифи на теплову енергію, на надання послуг з централізованого опалення.
Двоставковий тариф - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії.
Плата за одиницю приєднаного теплового навантаження включає в себе умовно-постійну частину витрат теплопостачальної організації на виробництво, транспортування та розподілення теплової енергії. Плата за фактичний об'єм спожитої теплової енергії компенсує умовно-змінну частину витрат теплопостачальної організації.
Умовно-постійні витрати пов'язані з необхідністю підтримання в робочому стані джерел теплової енергії та теплових мереж, а також теплоспоживальних установок і не можуть бути вилучені із двоставкового тарифу.
Умовно-змінна частина витрат - це плата за фактичну кількість спожитої теплової енергії, яка визначається приладом обліку (тепловим лічильником) або розрахунковим методом для кожного будинку відповідно до його теплового навантаження (у випадку відсутності приладу обліку теплової енергії). Плата цієї частини тарифу справляється споживачем під час опалювального сезону.
При цьому запровадження двоставкового тарифу не призводить до збільшення річної плати за послуги, а лише перерозподіляє її протягом року відповідно до реальних витрат, понесених підприємством.
Щодо питання нормування кількості гігакалорій (Гкал).
Норми витрат теплоти на потреби опалення, вентиляції та гарячого водопостачання житлових і громадських споруд розраховуються відповідно до Норм та вказівок по нормуванню палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 України 244-94 (далі - Норми).
Норми та вказівки призначені:
- для планування потреб у теплоті та паливі на опалення, вентиляцію та гаряче водопостачання житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби;
- для формування заявок на паливо теплопостачальними організаціями та визначення необхідної кількості палива для реалізації населення.
Норми витрат палива та теплової енергії (теплоти) - це показник витрат зазначених ресурсів на виробництво одиниці продукції (роботи) встановленої якості, в даному випадку - це витрати теплової енергії для нормального опалення житлових та господарського фонду з розрахунку на 1 м² загальної опалювальної площі та 1 м³ об'єму будов (за зовнішнім обміром), гарячого водопостачання на одного споживача житлового та громадського фонду, а також витрат палива на ті ж самі потреби.
Річну потребу теплоти на опалення визначають за формулою:
Q_o ^рік = Q_o * (t_вн. - t_ср.о.)/(t_вн - t_р.о.) * П_о * 24 * 10^-6,
або
Q_o ^рік = Q_o * К¹_о * 10^-6,
К¹_о = (t_вн - t_ср.о.)/(t_вн - t_р.о.)* П_о * 24,
де Q_o ^рік - річна потреба в теплоті на опалення, ГДж (Гкал);
Q_o - максимальні погодинні витрати теплоти на опалення житлових та громадських споруд кДж/год. (ккал/год.) визначаються відповідно до п. 2.2.2 Норм;
t_вн. - усереднена розрахункова температура внутрішнього повітря опалювальних будинків, ^о C, табл. 2.2 Норм (для житлових та службових приміщень будинків, розташованих в місцевостях з t_р.о. до мінус 31^о C, при визначенні групових норм приймається рівною 18^о C);
t_р.о. - розрахункова температура зовнішнього повітря для проектування опалення, ^о C, додаток 1 Норм;
t_ср.о. - середня температура зовнішнього повітря за опалювальний період, ^о C, додаток 1 норм;
24 - кількість годин роботи системи опалення на добу, год.;
П_о - тривалість опалювального періоду (доба) за кількість днів зі стійкою середньою добовою температурою зовнішнього повітря 8^о C і нижче, додаток 1 Норм;
Значення коефіцієнту К¹_о див. у додатку 1 Норм.
Відповідно до п. 7.6 та п. 7.7 наказу Державного комітету України з енергозбереження "Про затвердження Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві" від 22.10.2002 N 112 нормування витрат паливно-енергетичних ресурсів (далі - ПЕР) безпосередньо на рівні підприємств, організацій, установ забезпечується самим підприємством. Відповідальність за розроблення і додержання норм витрат ПЕР на рівні підприємства несе керівник підприємства. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації узагальнюють загальновиробничі норми витрат ПЕР для підприємств із загальним річним їх споживанням понад 10000 т у. п. та казенних підприємств і після узагальнення надають на погодження Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) за відповідною формою до 1 березня року, наступного за звітним, після чого норми підлягають затвердженню цими органами (додаток 2).
Норми витрат ПЕР для підприємств із загальним річним споживанням до 10000 т у. п. погоджуються міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями і затверджуються керівником підприємства. У разі невідповідності норм критерію прогресивності додатково надаються розрахунки норм та пояснення до них.

3.

10.12.2010

Щодо оплати за користування ліфтом

Автору надано відповідь листом від 13. 12. 2010 N 7/10-14755 за підписом заступника Міністра з питань житлово-комунального господарства Ласікова С. А.
Міністерство з питань житлово-комунального господарства розглянуло Ваше звернення та повідомляє.
Механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначений Порядком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 N 529. Цей Порядок поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (виконавців), суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (субпідрядників), органи місцевого самоврядування, власників житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).
Відповідно до вимог зазначеного Порядку тарифи (нормативні витрати, пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з додатком до Порядку (далі - типовий перелік).
До типового переліку послуг (крім інших послуг) належать і послуги з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, енергопостачання ліфтів.
Згідно з пунктом 3 Порядку під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на
1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку). Також пунктом 5 Порядку встановлено, що калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі квартири (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).
Така вимога зумовлена наступним.
Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання, а тому повинні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до частки у майні будинку. Крім того, статтею 66 Житлового кодексу УРСР в редакції із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін і доповнень до Житлового кодексу Української РСР" від 06. 05. 93 N 3187-XII, також встановлено, що плата за користування житлом обчислюється виходячи із загальної площі квартири.
Таким чином мешканці платять не за користування ліфтом, а беруть участь у покритті витрат на утримання ліфтів. Покриття витрат на утримання ліфтів - це кошти, які сплачують мешканці будинку, обладнаного ліфтами, на технічне обслуговування та експлуатацію ліфтів, за електроенергію, що використовується ліфтами. Така ж схема встановлена щодо всіх будівельних та інженерних конструкцій і систем будинку (система димовидалення та пожежегасіння, сміттєпровід, сходові клітини, покрівля тощо).
Окрім того, пов'язувати послуги з технічного обслуговування ліфтів з кількістю проживаючих в будинку не доцільно. Це пояснюється багатьма чинниками, насамперед такими як: кількість проживаючих в квартирах чи будинку постійно змінюється; також має місце той факт, що в квартирі проживає більша кількість людей ніж кількість зареєстрованих, і навпаки. В той же час, квадратний метр загальної площі квартир будинку є сталою величиною і дає змогу рівномірно розподілити витрати обслуговуючого підприємства.
При цьому зазначаємо, що п. 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 N 529, передбачено формулу, за якою визначаються витрати з технічного обслуговування ліфтів.
Зокрема встановлено, що зазначені витрати обраховуються залежно від вартості обслуговування (без електроенергії) одного ліфта у розрахунку на місяць, кількості ліфтів у житловому будинку (гуртожитку), а також сумарної загальної площі квартир (житлових приміщень у гуртожитку), нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) (крім квартир першого поверху та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку), що не мають окремих виходів безпосередньо на сходові клітки).
З огляду на викладене визначений нормативно-правовим актом підхід до визначення плати за послуги з технічного обслуговування ліфтів є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.

4.

10.11.2010

Щодо питання "Чи будуть розроблені Урядом України нормативно-правові акти в місячний термін, відповідно до п. 3 ст. 13 ЗУ "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист" від 24.03.98 р.?"

Автору надано відповідь листом від 18.12.2010 року N 07/15-14565, за підписом заступника Міністра Шаповаленка В. Г.
Міністерство з питань житлово-комунального господарства розглянуло листа і повідомляє.
Відповідно до пункту 7 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (в чинній редакції) ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, податкової міліції, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надається пільга на першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Позачергово забезпечуються житлом ветерани військової служби, які при звільненні з військової служби здали державним органам займане ними у військових містечках жиле приміщення та не були забезпечені іншим жилим приміщенням для постійного проживання та яким виповнилося 60 і більше років, а також сім'ям померлих ветеранів.
Іншого законодавством непередбачено.
Відповідно до пункту 7 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зазначено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання кредитів на індивідуальне житлове будівництво або придбання приватного жилого будинку (квартири) на строк до 20 років з погашенням загальної суми та відсоткових ставок за кредитами за рахунок коштів, призначених у державному бюджеті на утримання Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Зазначений кредит надається військовослужбовцю тільки один раз протягом усього часу проходження ним військової служби.
Порядок та умови надання військовослужбовцям кредитів на індивідуальне житлове будівництво або придбання приватного жилого будинку (квартири) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 N 88 затверджено Порядок кредитування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, який визначає механізм реалізації зазначеного вище Закону.

5.

11.11.2010

Щодо питання приватизації гуртожитку

Автору надано відповідь листом від 09.12.2010 N 07/15-14615 року, за підписом заступника Міністра Шаповаленка В. Г.
Міністерство з питань житлово-комунального господарства розглянуло листа і повідомляє.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (далі - Закон) сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної чи комунальної власності, та гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форми власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України.
Цей Закон не поширюється на гуртожитки, що на законних підставах знаходяться у приватній власності, у тому числі ті, що передані територіальним громадам у постійне чи тимчасове користування.
Згідно із пунктом 4 статті 14 цього Закону передбачено затвердження Порядку компенсації за передачу гуртожитків, які не віднесені до державного житлового фонду, у тому числі тих, що перебувають у власності господарюючих суб'єктів, утворених у результаті корпоратизації чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств, а також тих, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних, комунальних підприємств, установ, організацій (крім тих, що створено органами державної влади, органами місцевого самоврядування для утримання житлового фонду), у власність відповідних територіальних громад.
Органи місцевого самоврядування при вирішенні питання стосовно прийняття у власність територіальної громади гуртожитків, що не є об'єктами права державної власності, можуть користуватися нормою пункту 4 частини першої статті 3 цього Закону, відповідно до якої гуртожитки, які не є об'єктами права державної власності і на законних підставах включені до статутних фондів підприємств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації, можуть передаватися у власність територіальних громад на договірній основі згідно з чинним законодавством виходячи з юридичних повноважень та фінансових можливостей органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статей 319 та 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Принагідно повідомляємо, що на виконання пункту 5 Указу Президента України В. А. Ющенка від 24.11.2008 N 1073/2008 "Про заходи щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків" Одеською обласною державною адміністрацією утворено регіональну комісію із розв'язання проблемних питань забезпечення прав мешканців гуртожитків на житло (м. Одеса, пр. Шевченка, 4; тел. 718-92-85), до якої рекомендуємо Вам звернутися для вирішення порушених питань.