ГЛАВА VІI. МАРАЗМИ, НОВИНИ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ ТА БУДІВНИЦТВА

Чи можна використовувати житло під офіс чи промислове виробництво? Садиба – як місце для житла та промислового виробництва

Через дорожнечу нерухомості (як щодо оренди, так і для купівлі) часто у підприємця для початку підприємницької діяльності є лише власне житло. Але часто контролюючі органи говорять про те, що в квартирах не можна організовувати офіс чи надавати послуги, слід переводити їх в нежитловий фонд і тоді може щось буде. Але це зовсім не так, більше того, є вид житла, який дозволяє навіть промислове виробництво, а надавати інтелектуальні послуги можна хоч у власній ванні, наприклад, із застосуванням телефону чи Інтернету.

Відповідно до частини першої статті 383 Цивільного кодексу власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Аналогічно відповідно до статті 6 Житлового кодексу України  жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Як бачимо, заборона щодо промислового виробництва накладено на житловий будинок та квартиру. А про заборону на офіс не говориться. Але є ще третій вид житла – садиба. Відповідно до частини першої статті 381 садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, бага­торічними насадженнями. Тому в садибі, а саме в господарсько-побутових будівлях, можна здійснювати промислове виробництво. Звісно без шкоди для сусідів. Чим наші працьовиті селяни і цілком законно займаються. Тому підприємцям, які бажають жити поруч із власним нешкідливим невеликим виробництвом, варто повертатися у рідні села, особливо в приміських зонах.

Віталій МОСЕЙЧУК

20.03.2011

ВІДКРИТТЯ ОФІСУ НАВІТЬ НА ПЕРШОМУ ПОВЕРСІ ВЛАСНОЇ КВАРТИРИ З ОКРЕМИМ ВХОДОМ Є ДОЗВІЛЬНИМ, А НЕ ЗАЯВНИМ МІРОПРИЄМСТВОМ БЕЗ ГАРАНТОВАНОГО ВИРІШЕННЯ

Оплата електричної енергії, спожитої підприємцями у власному житлі – за яким тарифом та скільки лічильників?

На думку КСУ підприємець зобов'язаний допускати податківців у будь-які свої приміщення для перевірок без рішення суду (крім житла)

Цивільний кодекс

Стаття 379. Поняття житла

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, при­значені та придатні для постійного проживання в них.

Стаття 380. Житловий будинок як об'єкт права власності

Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

1. Житловий будинок — це будівля капітального типу, споруджена з дотриманням ви­мог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для по­стійного у ній проживання (ст. 380 ЦК). Житловим будинком капітального типу є будівля зі строком служби від 30 до 150 років (згідно з Єдиним класифікатором житлових будинків). Житловий будинок має містити обладнані квартири (квартиру) та допоміжні приміщення. Допоміжні приміщення — це приміщення житлового будинку, призначені для забезпечен­ня експлуатації будинку чи житлового будинку побутового і культурного обслуговування населення за місцем проживання (Додаток 1 до наказу Держжитлокомунгоспу України від 31 грудня 1991 р. № 135 « Про затвердження Положення про систему технічного обслуго­вування, ремонту та реконструкції жилих будівель в містах і селищах України»). Будинок може знаходитися у власності різних суб'єктів цивільних відносин. ЦК окремо згадує у якості власника будинку житлово-будівельний (житловий) кооператив, вказуючи, що будинок, споруджений або придбаний таким кооперативом, є його власністю. При цьо­му член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користуван­ня, а за згодою кооператив} — і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку коо­перативу, якщо він не викупив її (ст. 384 ЦК).

Стаття 381. Садиба як об'єкт права власності

Садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, бага­торічними насадженнями.

У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

1. Садиба — це земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторіч­ними насадженнями (ст. 381 ЦК). Як слідує з цього визначення, садиба є складним майновим комплексом, який включає земельну ділянку, житловий будинок, допоміжні приміщен­ня, багаторічні насадження тощо. Житловий будинок садибного типу складається із житло­вих та допоміжних (нежитлових) приміщень. Допоміжними приміщеннями будинку мо­жуть бути: передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо. На присадибних земельних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються господарські будівлі (сараї, хліви, літні кухні, гаражі, майстерні, вбиральні тощо) та споруди (колодязі, вигрібні ями, навіси, огорожі, ворота, хвіртки, бруківка тощо). До прибудов належать: прибудовані житлові кімнати та допоміжні приміщення (тамбури, веранди, кухні, комори, ванні кімнати, вбиральні тощо).

Багаторічними вважаються насадження, які мають вегетативний цикл більш ніж два роки.
2. Оскільки садиба є складним майновим комплексом, то у разі відчуження житлового будинку відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 383. Права власника житлового будинку, квартири

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, — за умови, що ці зміни не при­зведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

1. Використання житла є цільовим. Тому власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (час­тина 1 ст. 383 ЦК). Схоже положення міститься також у ст. 6 ЖК УРСР, відповідно до якої жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надан­ня приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється. Порядок користування приміщеннями, а також утримання житлових будинків незалеж­но від відомчої належності і форми власності визначається Правилами користування при­міщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572 (далі — Правила). Власники та наймачі (орендарі) квартир зобов'язані укласти договір на надання житло­во-комунальних послуг; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, вста­новлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; про­водити за власні кошти ремонт квартири (наймач (орендар) — згідно з договором найму (оренди); використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечува­ти збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнан­ня будинку, порушують умови проживання громадян; дотримуватися правил утримання тварин у домашніх умовах; утримувати тварин у квартирі, де проживають співвласники або наймачі (орендарі), за погодженням з ними; не захаращувати сходові клітки, позаквартирні коридори, колясочні, ліфтові шахти, горища, підвали та інші допоміжні приміщення будинку, підтримувати чистоту і порядок в ньому (п. 7 Правил).

Забороняється зберігати в приміщеннях житлових будинків вибухонебезпечні чи еколо­гічно шкідливі речовини і предмети, виконувати роботи та інші дії, що викликають псуван­ня приміщень, підвищений шум чи вібрацію, порушують умови проживання громадян. Використання телевізорів, радіоприймачів, магнітофонів та інших гучномовних пристроїв дозволяється лише за умови зменшення звуку до ступеня, що не порушує спокою мешкан­ців будинку. Утримання собак і кішок у квартирах дозволяється лише за умови дотримання Правил утримання собак і кішок у містах та інших населених пунктах, а в квартирах, де проживає два і більше власників, наймачів або орендарів, — з їхнього дозволу. Утримання на балконах і лоджіях тварин, птиці і бджіл забороняється.

2. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, — за умови, що ці зміни не призведуть до пору­шень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не пору­шать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку (частина 2 ст. 383 ЦК).

____________