ГЛАВА XIIІ. МАРАЗМИ, НОВИНИ ЕНЕРГЕТИКИ

Примусити сплатити господарські борги підприємства ПЕК, особливо державні, практично нереально

Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» фактично встановлено, що змусити підприємства ПЕК сплатити борг неможливо, поки вони беруть участь у процедурі погашення заборгованості. А цей термін нині встановлений до 1 січня 2009 року.

У згаданому нормативному акті записано (п. 3.7), що суд повертає без розгляду заяву про банкрутство підприємства ПЕК, що внесено до Реєстру підприємств ПЕК і бере участь у процедурі погашення заборгованості; на період перебування підприємств у цьому Реєстрі припиняються виконавчі процедури; у випадку якщо підприємство ПЕК було включено до Реєстру після прийняття чи заяви позову судом, суд зобов'язаний продовжити терміни проведення процесуальних дій на термін до завершення процедури погашення заборгованості. Тобто фактично встановлюється мораторій на задоволення вимог кредиторів за винятком тих вимог, що висуваються в рамках процедури, передбаченої безпосередньо даним законом.

Цікаво, що дочірнє підприємство «Газ України», Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» беруть участь у взаєморозрахунках, передбачених процедурою погашення заборгованості, установленої цим Законом. Тобто вони входять до Реєстру і фактично вони є недоторканими, хоча це далеко не бідні підприємства. Але якщо вони не захочуть платити свої борги, то жодним судом з них їх не стягнеш. Корупція та шахрайство державного масштабу...

Але ще є Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». Цим актом, прийнятим 29 листопада 2001 року, установлений мораторій на примусову реалізацію майна зазначених вище підприємств до удосконалення встановленого законами України механізму примусової реалізації майна. Крім того рішенням Конституційного Суду України від 10 липня 2003 року в справі про мораторій на примусову реалізацію майна цей Закон було визнано відповідним Конституції України...

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу

      ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 33, ст.430 )

 { Iз змінами, внесеними згідно із Законами

   N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,

                                                           ст.96

   N   51-V  (  51-16 ) від 28.07.2006, ВВР, 2006, N 39, ст.339

   N  522-V  ( 522-16 ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.85

   N  107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміни діють по

                                         31 грудня 2008 року }

Цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб’єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб’єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1.1. Підприємства паливно-енергетичного комплексу — гірничі підприємства (шахти, рудники, копальні, кар’єри, розрізи, збагачувальні фабрики), газовидобувні підприємства, котельні, підключені до магістральних теплових мереж, а також підприємства, які на дату виникнення заборгованості мали ліцензію хоча б з одного виду діяльності:

виробництва електричної енергії;

передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами;

передачі електричної енергії місцевими (локальними)

електричними мережами;

постачання електричної енергії за регульованим тарифом;

оптового постачання електричної енергії;

транспортування природного газу магістральними трубопроводами;

транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами;

транспортування нафтопродуктів магістральними трубопроводами;

постачання природного газу за регульованим тарифом;

1.2. Погашення заборгованості — заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської

заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.

1.3. Учасники розрахунків — підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб’єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

1.4. Заборгованість — підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб’єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

1.5. Енергоносії — кам’яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам’яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф’яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

1.6. Реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості (далі — Реєстр) — автоматизована комп’ютерна база даних, яка ведеться оптовим постачальником електричної енергії та призначена для накопичення, систематизації і зберігання відомостей про підприємства паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, а також для видачі відповідних документів, які підтверджують участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, визначеної цим Законом, і забезпечення інформацією користувачів Реєстру.

1.7. Розрахунковий центр — підрозділ оптового постачальника електричної енергії — державного підприємства “Енергоринок”, уповноважений здійснювати функції, визначені цим Законом, зокрема ведення Реєстру, координації дій учасників розрахунків під час проведення процедури погашення заборгованості.

1.8. Розрахункова дата — дата, на яку кожним з учасників розрахунків фіксується сума кредиторської та дебіторської заборгованостей для погашення шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом. Розрахунковою датою встановлюється 1 січня 2005 року.

1.9. Поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості (далі — поточні рахунки для погашення заборгованості) — поточні рахунки із спеціальним режимом використання учасників розрахунків, відкриті в установах уповноваженого банку та призначені виключно для проведення грошових розрахунків для погашення заборгованості при застосуванні механізмів взаєморозрахунків та реструктуризації, на умовах, визначених цим Законом, операції на яких не можуть бути призупинені та на кошти на яких не може бути звернено стягнення відповідно до Закону Україну “Про виконавче провадження”.

1.10. Звітність — періодичне та/або разове подання до Міністерства палива та енергетики України підприємствами паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру, документів, що складаються за наслідками підтвердження сум заборгованості та/або після застосування механізмів погашення заборгованості, визначених цим Законом. Порядок, зміст та періодичність подання звітності встановлюються Міністерством палива та енергетики України.

1.11. Виробник електричної енергії — суб’єкт господарської діяльності, який є власником або на інших підставах користується генеруючими потужностями і згідно з умовами відповідної ліцензії виробляє та продає електричну енергію.

1.12. Газовидобувне підприємство — суб’єкт господарської діяльності, який згідно з умовами відповідного спеціального дозволу (ліцензії) здійснює видобування газу на території України.

1.13. Постачальник природного газу за регульованим тарифом — суб’єкт господарської діяльності, який згідно з умовами відповідної ліцензії постачає природний газ безпосередньо споживачам на визначеній території за тарифами, які підлягають державному регулюванню.

1.14. Постачальник теплової енергії — суб’єкт господарської діяльності, який здійснює діяльність з виробництва та постачання теплової енергії безпосередньо споживачам на визначеній території за тарифами, що регулюються в порядку, встановленому законодавством.

Терміни “оптовий постачальник електричної енергії”, “енергопостачальник” вживаються в цьому Законі у значенні відповідно до Закону України “Про електроенергетику”.

Терміни “податковий борг”, “податкові зобов’язання” вживаються в цьому Законі у значенні відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Термін “розпорядник бюджетних коштів” вживається в цьому Законі у значенні відповідно до Бюджетного кодексу України.

Термін “арбітражний керуючий” вживається в цьому Законі у значенні відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Стаття 2. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини, пов’язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Стаття 3. Порядок участі підприємств паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості

3.1. Для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом, орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру. Порядок ведення та користування даними Реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

3.2. Внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру.

3.2.1. Для внесення до Реєстру підприємство паливно-енергетичного комплексу протягом одного місяця з дня набрання чинності цією статтею подає до розрахункового центру підтверджувальні документи, у тому числі:

копію рішення органу управління підприємства щодо участі у процедурі погашення заборгованості;

копію свідоцтва про включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України;

копію установчих документів;

копію довідки статистичного управління про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності в органах статистики;

копії наявних ліцензій;

копію балансу підприємства та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період;

довідку, складену підприємством у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період.

Підтверджувальні документи підписуються або засвідчуються уповноваженою особою та скріплюються печаткою підприємства. Повноваження особи, яка подає підтверджувальні документи, встановлюються відповідно до вимог законодавства. Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у підтверджувальних документах, несуть учасники розрахунків.

3.2.2. У разі, якщо на дату подання зазначених документів стосовно підприємства паливно-енергетичного комплексу порушено справу про банкрутство або за виконавчими документами здійснюється виконавче провадження, таке підприємство, крім документів, зазначених у частині другій цієї статті, подає до розрахункового центру копії судових рішень щодо заборгованості, а також довідку, складену в довільній формі, із зазначенням стадії провадження справи про банкрутство, та копію плану санації, затвердженого судом (у разі наявності).

3.2.3. Якщо державне, комунальне підприємство або господарське товариство, у статутному фонді якого частка держави становить не менше ніж 50 відсотків і яке є підприємством паливно-енергетичного комплексу, перебуває у процедурі банкрутства (підготовче, попереднє засідання, стадія розпорядження майном або санації підприємства), особа, що виконує функції управління таким підприємством-боржником, зобов’язана у термін, визначений цим Законом, здійснити заходи для внесення підприємства-боржника до Реєстру.

Відповідальність щодо здійснення заходів з внесення такого підприємства до Реєстру несе особа, що виконує функції органів управління підприємства-боржника.

3.2.4. У разі наявності всіх необхідних підтверджувальних документів розрахунковий центр не має права відмовити підприємству паливно-енергетичного комплексу у включенні його до переліку, що подається на затвердження до Міністерства палива та енергетики України.

3.2.5. Розрахунковий центр протягом десяти днів після закінчення терміну, встановленого для підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, для подачі підтверджувальних документів формує і подає до Міністерства палива та енергетики України на затвердження перелік підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості.

3.2.6. Міністерство палива та енергетики України протягом п’яти днів після надання розрахунковим центром переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, видає наказ про затвердження такого переліку. Наказ Міністерства палива та енергетики України є підставою для внесення до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, визначених переліком. Підприємство паливно-енергетичного комплексу вважається таким, що бере участь у процедурі погашення заборгованості, з дня видання наказу Міністерством палива та енергетики України про затвердження переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості. Документом, що підтверджує участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, є виписка з Реєстру.

3.3. Підприємства, що внесені до Реєстру, зобов’язані надавати звітність Міністерству палива та енергетики України. Відповідальність за достовірність наданої звітності несе керівник підприємства.

3.4. Процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2009 року.

{ Пункт  3.4  статті  3  в  редакції Законів N 51-V ( 51-16 )  від

28.07.2006,  N  522-V  (  522-16  )  від  22.12.2006;  із змінами,

внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 }

3.5. Виключення з Реєстру підприємства паливно-енергетичного комплексу здійснюється у випадках та в порядку, визначених цим Законом.

3.5.1. У разі, якщо протягом трьох місяців з дня видання Міністерством палива та енергетики України відповідного наказу підприємство паливно-енергетичного комплексу не надає звітності за результатами проведених розрахунків із застосуванням механізмів, визначених цим Законом, Міністерство палива та енергетики України приймає рішення про виключення підприємства з переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості.

3.5.2. У разі подання до розрахункового центру рішення підприємства паливно-енергетичного комплексу про припинення участі підприємства у процедурі погашення заборгованості розрахунковий центр протягом п’яти днів звертається з поданням до Міністерства палива та енергетики України про виключення підприємства з переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості.

3.5.3. Міністерство палива та енергетики України протягом п’яти днів після звернення розрахункового центру з поданням видає наказ про виключення підприємства з переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості.

3.5.4. Підприємство вважається виключеним із переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, з дня видання відповідного наказу Міністерством палива та енергетики України, про що здійснюється відповідний запис у Реєстрі.

3.6. Користувачами Реєстру є:

органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

розпорядники бюджетних коштів;

державні цільові фонди;

підприємства — учасники розрахунків;

органи правосуддя та правопорядку.

3.7. Внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру є підставою для повернення господарським судом без розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Суддя господарського суду повертає заяву про порушення справи про банкрутство, якщо підприємство паливно-енергетичного комплексу внесено до Реєстру, про що виноситься відповідна ухвала. Ухвала господарського суду щодо відмови у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство направляється заявнику протягом п’яти днів з дня винесення ухвали.

Повернення заяви не перешкоджає можливості повторного звернення кредитором до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство підприємства-боржника після завершення його участі у процедурі погашення заборгованості.

Особливості участі у процедурі погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, щодо яких здійснюється провадження у справі про банкрутство (підготовче, попереднє засідання, стадія розпорядження майном або санації підприємства), визначаються статтею 4 цього Закону.

На строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості щодо такого підприємства зупиняється дія пункту 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України “Про Державну програму приватизації”, у частині заборони здійснення операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями.

На строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

3.8. У разі дострокового виключення підприємства паливно-енергетичного комплексу з Реєстру для такого підприємства з дня виключення скасовується зупинення заходів примусового виконання рішень, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, відновлюється дія пункту 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України “Про Державну програму приватизації”, у частині заборони здійснення операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями, а також дія статті 4 цього Закону.

3.9. Для проведення розрахунків з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених цим Законом, учасники розрахунків відкривають поточні рахунки для погашення заборгованості. Підприємства паливно-енергетичного комплексу — учасники розрахунків відкривають поточні рахунки для погашення заборгованості після їх внесення до Реєстру. Поточні рахунки для погашення заборгованості відкриваються на строк участі підприємств у процедурі погашення заборгованості. Строк, на який підприємства відкривають поточні рахунки для погашення заборгованості, подовжується на період розрахунків за договорами реструктуризації, які проводяться в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.

Стаття 4. Особливості участі у процедурі погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, щодо яких здійснюється провадження у справі про банкрутство

4.1. Участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство (підготовче, попереднє засідання, стадія розпорядження майном підприємства-боржника)

Відповідальність щодо здійснення заходів із внесення до Реєстру підприємства паливно-енергетичного комплексу, щодо якого прийняте рішення про проведення процедури розпорядження майном, несе особа, що здійснює функції органів управління підприємства-боржника.

У разі відсутності призначеного господарським судом арбітражного керуючого функції, покладені на нього цим Законом, виконуються органом управління підприємства-боржника.

Господарським судом приймається рішення про продовження терміну проведення підготовчого чи попереднього засідання, процедури розпорядження майном підприємства-боржника на строк, що відповідає строку процедури погашення заборгованості, визначеному цим Законом.

Під час участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості арбітражний керуючий зобов’язаний сприяти здійсненню органами управління підприємства-боржника заходів із погашення заборгованості, визначених цим Законом.

Розмір вимог кредиторів підприємства-боржника, що підлягають погашенню з використанням механізмів, визначених цим Законом, визначається з урахуванням особливостей, встановлених статтею 6 цього Закону.

На період дії процедури погашення заборгованості на учасників розрахунків не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо сум заборгованості, які підлягають погашенню на умовах, визначених цим Законом.

До закінчення процедури погашення заборгованості господарським судом не розглядаються клопотання про відкриття процедури санації, визнання підприємства-боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Протягом двох тижнів з дня завершення процедури погашення заборгованості арбітражний керуючий з органом управління підприємства паливно-енергетичного комплексу або орган управління підприємства-боржника (у разі відсутності арбітражного керуючого) надає господарському суду звіт про результати участі підприємства-боржника у процедурі погашення заборгованості та пропозиції щодо подальшого провадження у справі про банкрутство.

4.2. Участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, щодо якого прийнято рішення про проведення санації

Відповідальність щодо здійснення заходів із внесення до Реєстру підприємства паливно-енергетичного комплексу, щодо якого прийнято рішення про проведення санації підприємства, несе особа, що здійснює функції органів управління підприємства-боржника.

Господарським судом приймається рішення про продовження процедури санації підприємства-боржника на строк, що відповідає строку процедури погашення заборгованості, визначеної цим Законом.

На арбітражного керуючого підприємства-боржника покладається обов’язок щодо здійснення всіх необхідних заходів для участі підприємства-боржника у процедурі погашення заборгованості.

Розмір вимог кредиторів, що підлягають погашенню з використанням механізмів згідно з цим Законом, визначається з урахуванням особливостей, встановлених статтею 6 цього Закону.

На період дії процедури погашення заборгованості на учасників розрахунків не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо сум заборгованості, які підлягають погашенню на умовах, визначених цим Законом.

До закінчення процедури погашення заборгованості господарським судом не розглядаються клопотання про визнання підприємства-боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Протягом двох тижнів з дня завершення процедури погашення заборгованості арбітражний керуючий підприємства паливно-енергетичного комплексу надає господарському суду звіт про результати участі підприємства-боржника у процедурі погашення заборгованості та пропозиції щодо подальшого провадження у справі про банкрутство. У разі необхідності склад кредиторів та план санації підприємства-боржника підлягають перегляду.

Стаття 5. Розрахунковий центр та його функції

5.1. Для досягнення мети цього Закону, а також для координації дій учасників розрахунків — підприємств паливно-енергетичного комплексу у процесі підтвердження та погашення заборгованості у складі оптового постачальника електричної енергії — державного підприємства “Енергоринок” на період дії процедури погашення заборгованості утворюється розрахунковий центр.

5.2. Розрахунковий центр відповідно до завдань, покладених на нього:

веде Реєстр та видає документи, що підтверджують участь підприємств паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості;

виконує організаційно-технічне забезпечення роботи Міжвідомчої комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу;

здійснює координацію дій учасників розрахунків у процесі погашення заборгованості;

здійснює аналіз та пошук можливих сприятливих механізмів погашення заборгованості для учасників розрахунків;

з метою розширення кола учасників розрахунків у процесі погашення заборгованості формує комп’ютерні бази даних стосовно пропозицій суб’єктів господарської діяльності щодо участі у проведенні взаєморозрахунків на умовах, визначених цим Законом, та супроводжує ведення таких баз даних;

визначає обсяги кредиторської заборгованості оптового постачальника електричної енергії, яка підлягає списанню на умовах, визначених цим Законом, у розмірі різниці між сумами дебіторської та кредиторської заборгованостей оптового постачальника електричної енергії, за погодженням з кредиторами оптового постачальника електричної енергії, та інформацію щодо цих обсягів подає Міністерству палива та енергетики України;

відповідає за збереження інформації, отриманої від учасників розрахунків у процесі виконання цього Закону.

Стаття 6. Підтвердження заборгованості

6.1. Однією з умов застосування кожного механізму погашення заборгованості, встановленого цим Законом, є підтвердження учасниками розрахунків сум заборгованості в тій частині, яку передбачається погасити на умовах, визначених цим Законом.

6.2. У процесі підтвердження заборгованості учасниками розрахунків самостійно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, на підставі відповідних документів встановлюються та уточнюються суми дебіторської та кредиторської заборгованостей, що підлягають погашенню. За результатами встановлення та уточнення сум заборгованості складається акт про наявність та розмір заборгованості, яку передбачається погасити із застосуванням механізмів, визначених цим Законом.

6.3. Залежно від причини виникнення та обраного механізму погашення заборгованості до документів, на підставі яких складається акт про наявність та розмір заборгованості, можуть бути віднесені документи, що відповідно до законодавства підтверджують наявність в учасників розрахунків кредиторської або дебіторської заборгованості, а також копії рішень відповідних органів виконавчої влади про ліквідацію юридичних осіб-боржників або кредиторів тощо.

6.4. Порядок підтвердження заборгованості при застосуванні різних механізмів її погашення на умовах, визначених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Таким порядком повинні бути визначені:

утворення Міжвідомчої комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу для затвердження визначених учасниками розрахунків обсягів заборгованості, які підлягають списанню та/або погашенню з частковою оплатою відповідно до статей 8, 9 цього Закону;

утворення на державних підприємствах, а також у господарських товариствах, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, експертних комісій з погашення заборгованості;

склад документів, які необхідні для підтвердження заборгованості при застосуванні кожного механізму погашення заборгованості, визначеного цим Законом;

термін та процедура розгляду взаємних звернень учасників розрахунків стосовно підтвердження заборгованості;

процедура та термін надання відповідними органами виконавчої влади копій рішень про ліквідацію юридичних осіб, а також інформації про наявність їх правонаступників;

відповідальність керівників державних, комунальних підприємств, а також господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, за недотримання термінів та порядку проведення процедури підтвердження сум заборгованості при зверненнях підприємств паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру.

Стаття 7. Особливості проведення взаєморозрахунків

7.1. У разі наявності в межах заборгованості рівних сум заборгованості, що підтверджені за встановленим порядком, дозволяється проведення взаєморозрахунків між:

7.1.1) споживачами електричної енергії та енергопостачальниками, енергопостачальниками та оптовим постачальником електричної енергії, оптовим постачальником електричної енергії та виробниками електричної енергії, виробниками електричної енергії та суб’єктами господарської діяльності — кредиторами виробників електричної енергії, підприємствами паливно-енергетичного комплексу та бюджетами всіх рівнів і державними цільовими фондами, бюджетами всіх рівнів та суб’єктами господарської діяльності;

7.1.2) споживачами продукції гірничих підприємств та гірничими підприємствами, гірничими підприємствами та бюджетами всіх рівнів і державними цільовими фондами, кредиторами гірничих підприємств, суб’єктами господарської діяльності;

7.1.3) споживачами природного газу та постачальниками природного газу за регульованим тарифом, постачальниками природного газу за регульованим тарифом та підприємствами, що здійснюють транспортування газу магістральними трубопроводами до газорозподільних мереж або безпосередньо до споживачів, Дочірньою компанією “Газ України”, Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України”, газовидобувними підприємствами та бюджетами всіх рівнів і державними цільовими фондами, суб’єктами господарської діяльності;

7.1.4) споживачами теплової енергії та постачальниками теплової енергії, постачальниками теплової енергії та виробниками теплової енергії, виробниками теплової енергії та суб’єктами господарської діяльності — кредиторами виробників або постачальників теплової енергії, підприємствами паливно-енергетичного комплексу та бюджетами всіх рівнів і державними цільовими фондами.

7.2. Проведення взаєморозрахунків здійснюється шляхом послідовного виконання зобов’язань учасниками розрахунків на підставі відповідних угод та в разі наявності в межах заборгованості, зафіксованої на розрахункову дату, рівних сум заборгованості, що підтверджені при визначенні таких сум.

7.3. Для розширення сфери застосування механізму проведення взаєморозрахунків для погашення заборгованості за електричну енергію дозволяється переведення заборгованості за електричну енергію в порядку, визначеному чинним законодавством, у межах сум заборгованості, підтвердженої на розрахункову дату, з одного суб’єкта господарської діяльності — споживача електричної енергії на іншого суб’єкта господарської діяльності за умови, що останній має грошові вимоги в сумі, що дорівнює кредиторській заборгованості споживача електричної енергії, до оптового постачальника електричної енергії або виробника електричної енергії і такі грошові вимоги виникли у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) до розрахункової дати.

7.4. Проведення взаєморозрахунків на умовах, визначених цим Законом, за участю бюджетів усіх рівнів дозволяється лише на суму заборгованості, що виникла з причин:

неповного фінансування передбачених державним та/або місцевими бюджетами видатків для розрахунків за енергоносії, спожиті підприємствами, організаціями та установами, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів;

неповної оплати видатків, передбачених бюджетами всіх рівнів на фінансування пільг та субсидій, встановлених законодавством відносно оплати за енергоносії;

невиконання зобов’язань з оплати енергоносіїв державними та комунальними підприємствами, у тому числі через невідповідність тарифів на електричну, теплову енергію та газ, що спожиті такими підприємствами, вартості товарів, робіт, послуг, які вони реалізовували, виконували або надавали в межах своєї господарської діяльності, за умов, що величина такої вартості визначалася або встановлювалася органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

7.5. Органи державної податкової служби не мають права відмовити за зверненням учасників розрахунків — платників податків в укладенні договору щодо проведення взаєморозрахунків на умовах, визначених цим Законом.

7.6. У процесі проведення взаєморозрахунків для погашення заборгованості можуть використовуватися власні кошти учасників розрахунків та залучені кошти.

7.7. Взаєморозрахунки проводяться через поточні рахунки для погашення заборгованості, які відкриваються учасниками розрахунків. Взаєморозрахунки з погашення заборгованості за електричну енергію за участю постачальників електричної енергії за регульованим тарифом та оптового постачальника електричної енергії здійснюються згідно з окремим алгоритмом оптового ринку електричної енергії, встановленим Національною комісією регулювання електроенергетики України.

7.8. Порядок проведення взаєморозрахунків

встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Погашення заборгованості з частковою оплатою її суми

8.1. Для погашення сум заборгованості, які входять до складу заборгованості, у тому числі заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру, та іншими суб’єктами господарської діяльності після підтвердження заборгованості може використовуватися механізм погашення повної суми заборгованості шляхом її часткової оплати кредитору за ціною товару (робіт, послуг), що встановлюється сторонами, на основі укладення відповідного договору. При погашенні платниками податків заборгованості з частковою оплатою її суми сума такої заборгованості не включається до валових витрат кредиторів та до валового доходу дебіторів.

8.2. Вартість договору визначається виходячи із звичайної ціни товарів (робіт, послуг) на момент виникнення відповідного зобов’язання.

Звичайна ціна товарів (робіт, послуг) для цілей цієї статті розуміється та застосовується за правилами, визначеними Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Вартість договору, однією із сторін якого є державне, комунальне підприємство або господарське товариство, у статутному фонді якого частка держави становить більше ніж 50 відсотків, визначається учасниками розрахунків та затверджується Міжвідомчою комісією з погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу.

8.3. Для розрахунків за договорами погашення повної суми заборгованості шляхом її часткової оплати, за винятком заборгованості за електричну енергію постачальників електричної енергії за регульованим тарифом та оптового постачальника електричної енергії, використовуються поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності — учасників розрахунків.

8.4. Розрахунки за договорами погашення повної суми заборгованості за електричну енергію шляхом її часткової оплати здійснюються згідно з окремим алгоритмом оптового ринку електричної енергії, встановленим Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Стаття 9. Списання заборгованості

9.1. На умовах, визначених цим Законом, дозволяється списання заборгованості:

9.1.1) суб’єктів господарської діяльності — учасників розрахунків у складі:

а) заборгованості по зобов’язаннях за енергоносії та послуги з їх передачі (транспортування) та/або постачання, за якими минув строк позовної давності;

б) заборгованості по зобов’язаннях за енергоносії та послуги з їх передачі (транспортування) та/або постачання, за якими існують рішення судових органів, щодо яких минув строк пред’явлення виконавчого документа до виконання;

в) заборгованості по зобов’язаннях за енергоносії та послуги з їх передачі (транспортування) та/або постачання, оформлених векселями, щодо яких минув строк позовної давності;

9.1.2) підприємств паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру, у складі:

а) заборгованості по зобов’язаннях за енергоносії та послуги з їх передачі (транспортування) та/або постачання, за якою не минув строк позовної давності та яка виникла з причин:

недостатності для задоволення грошових вимог підприємств паливно-енергетичного комплексу коштів та майна юридичних осіб, які перебувають у процесі ліквідації або ліквідовані відповідно до указів Президента України, рішень Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і в яких відсутні правонаступники;

відсутності в Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з Державного бюджету України;

відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування пільг та субсидій, встановлених законодавством при сплаті за спожиті енергоносії;

постачання енергоносіїв підприємствам, організаціям, закладам та установам, які фінансуються з Державного бюджету України, у сумах більших, ніж передбачено видатковими статтями Державного бюджету України;

відсутності в місцевих бюджетах минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для компенсації обсягів відповідних пільг та субсидій, встановлених законодавством стосовно сплати за енергоносії;

відсутності в місцевих бюджетах минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, що фінансуються з місцевих бюджетів;

постачання енергоносіїв підприємствам, організаціям, закладам та установам, які фінансуються з місцевих бюджетів, на більшу суму, ніж передбачено видатковими статтями місцевих бюджетів;

невиконання зобов’язань з оплати енергоносіїв державними та комунальними підприємствами, у тому числі через невідповідність тарифів на електричну, теплову енергію та газ, що спожиті такими підприємствами, вартості товарів, робіт, послуг, які вони реалізовували, виконували або надавали в межах своєї господарської діяльності, за умов, що величина такої вартості визначалася або встановлювалася органами державної влади чи органами місцевого самоврядування;

несплати населенням за електричну енергію та природний газ у розмірі заборгованості, що виникла до 1 січня 2002 року та є непогашеною станом на розрахункову дату;

б) заборгованості по зобов’язаннях за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, за якими минув строк позовної давності;

в) сум пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих, але не сплачених, відповідно до законодавства України на суми податкових зобов’язань, що входять до складу податкового боргу, зафіксованого на розрахункову дату;

г) сум обов’язкових платежів до Державного інноваційного фонду та зборів на фінансування витрат, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування, що підлягали сплаті станом на 1 вересня 2002 року;

9.1.3) заборгованості за електричну енергію оптового постачальника електричної енергії та виробників електричної енергії в розмірі різниці між сумами дебіторської та кредиторської заборгованостей оптового постачальника електричної енергії, що визначається за погодженням з кредиторами оптового постачальника електричної енергії та затверджується Міжвідомчою комісією з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу;

     (  Дію  підпункту  9.1.4 пункту 9.1 статті 9 зупинено на 2006

рік  згідно  із  Законом  N  3235-IV  ( 3235-15 ) від 20.12.2005 )

9.1.4)  заборгованості  зі сплати платежів до цільового галузевого

фонду  створення  ядерно-паливного  циклу  Міністерства  палива та

енергетики  України,  за винятком сум, що підлягають перерахуванню

до  спеціального  фонду  Державного  бюджету України відповідно до

Закону   України  "Про  Державний  бюджет  України  на  2005  рік"

( 2285-15 ).

9.2. При погашенні платниками податків заборгованості у складі, визначеному цією статтею, що підтверджена за встановленим порядком, суми такої заборгованості не включаються до валових витрат кредиторів та до валового доходу дебіторів, штрафні санкції не нараховуються.

9.3. При списанні платниками податків — учасниками розрахунків заборгованості, визначеної цією статтею, не застосовується порядок врегулювання безнадійної заборгованості, встановлений статтею 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

9.4. Обсяги заборгованості, визначені для списання учасниками розрахунків дебіторської заборгованості, збитки від списання якої підлягають відшкодуванню в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону, підлягають затвердженню Міжвідомчою комісією з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Стаття 10. Реструктуризація заборгованості за енергоносії

10.1. Державним, комунальним підприємствам, а також господарським товариствам, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, які відносяться до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесені до Реєстру, дозволяється без отримання додаткових погоджень з державними органами, уповноваженими управляти зазначеними підприємствами, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей терміном до десяти років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості з відстрочкою погашення заборгованості до двох років дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.

Суб’єктам господарської діяльності інших форм власності дозволяється, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей.

10.2. Реструктуризація основного податкового боргу, в тому числі боргу, який виник у зв’язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості, визначених цим Законом (без пені та штрафних санкцій)

10.2.1. Підприємства паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру та мають у складі заборгованості основний податковий борг (без пені та штрафних санкцій), що залишився непогашеним після застосування механізму взаєморозрахунків, передбаченого цим Законом, мають право на реструктуризацію основного податкового боргу шляхом розстрочення терміном на десять років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості — основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій), з відстрочкою погашення на перші два роки дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.

10.2.2. Суб’єкти господарської діяльності — кредитори підприємств паливно-енергетичного комплексу, що не є підприємствами паливно-енергетичного комплексу і уклали договори реструктуризації заборгованості з підприємствами паливно-енергетичного комплексу, які внесені або були внесені до Реєстру та мають у складі заборгованості на розрахункову дату основний податковий борг (без пені та штрафних санкцій), мають право на розстрочення такої заборгованості в сумі, яка дорівнює сумі реструктуризованої заборгованості підприємства паливно-енергетичного комплексу перед таким суб’єктом за відповідним договором.

10.2.3. Підприємствам паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру, дозволяється на умовах, визначених цією статтею, провести реструктуризацію податкових зобов’язань, які виникають при погашенні ними на умовах, визначених цим Законом, заборгованості, щодо якої до набрання чинності цим Законом застосований порядок врегулювання, визначений статтею 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

10.3. Органи державної податкової служби за зверненням учасників розрахунків — платників податків укладають договори про реструктуризацію основного податкового боргу, в тому числі боргу, який виник у зв’язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості (без пені та штрафних санкцій), на умовах, визначених цим Законом.

Договір про реструктуризацію основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій) повинен укладатися з урахуванням таких умов:

договір про реструктуризацію заборгованості може бути скасований в судовому порядку за позовом кредитора в разі, якщо боржник ухиляється від виконання умов договору щодо здійснення поточних розрахунків за договором реструктуризації основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій) або щодо повної сплати платником податків поточних нарахованих сум податків та зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів;

скасування договору про реструктуризацію заборгованості є підставою для нарахування пені, штрафних та фінансових санкцій відповідно до законодавства на несплачену суму заборгованості.

10.4. Розрахунки за договорами реструктуризації проводяться учасниками розрахунків з використанням:

поточних рахунків суб’єктів господарської діяльності — учасників розрахунків у разі, якщо розрахунки проводяться за рахунок власних або залучених коштів учасників розрахунків (за винятком погашення заборгованості за електричну енергію між споживачами та постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, а також між постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом та оптовим постачальником електричної енергії — державним підприємством “Енергоринок");

поточних рахунків для погашення заборгованості при розрахунках між споживачами та постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, а також між постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом та оптовим постачальником електричної енергії, розрахунки за якими проводяться згідно з окремим алгоритмом оптового ринку електричної енергії, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України;

поточних рахунків енергопостачальників та поточного рахунку для погашення заборгованості, відкритого оптовим постачальником електричної енергії, розрахунки за якими проводяться згідно з окремим алгоритмом оптового ринку електричної енергії, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України, у разі, якщо для розрахунків використовуються власні та/або залучені кошти енергопостачальників;

поточних рахунків для погашення заборгованості суб’єктів господарської діяльності — учасників розрахунків, якщо розрахунки проводяться за рахунок коштів цільової надбавки відповідно до статті 11 цього Закону.

10.5. Реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховуються пеня, штрафні та інші фінансові санкції, крім випадків розірвання договору про реструктуризацію заборгованості, укладеного відповідно до цього Закону.

Пеня, передбачена підпунктом 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не нараховується на додаткові податкові зобов’язання, розраховані внаслідок збільшення валових доходів підприємств паливно-енергетичного комплексу, що внесені до Реєстру, при укладанні договорів про реструктуризацію заборгованості.

10.6. З метою відшкодування збитків учасників розрахунків від списання основної суми дебіторської заборгованості (без пені, штрафних та фінансових санкцій), що виникла з причин, визначених у підпункті “а” підпункту 9.1.2, підпунктами 9.1.3, 9.1.4 цього Закону, підприємства паливно-енергетичного комплексу мають право укласти договори реструктуризації заборгованості з кредиторами на умовах, визначених цією статтею.

Обсяги заборгованості, визначені учасниками розрахунків для укладання договорів реструктуризації на умовах, визначених цим пунктом, підлягають затвердженню Міжвідомчою комісією з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Стаття 11. Порядок розрахунків за договорами реструктуризації заборгованості

11.1. Порядок розрахунків за договорами реструктуризації заборгованості поширюється на договори, укладені в порядку, визначеному пунктом 10.6 статті 10 цього Закону.

11.2. Джерелом для забезпечення розрахунків за договорами реструктуризації заборгованості є цільова надбавка, яка є складовою цін (тарифів) на електричну енергію та газ, а також послуги з їх передачі, транспортування, яка встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кошти цільової надбавки, які призначені для розрахунків за договорами реструктуризації заборгованості, не підлягають включенню до валових доходів учасників розрахунків — платників податків, що їх отримують.

11.3. Джерелом для забезпечення розрахунків за договорами реструктуризації, укладеними відповідно до пункту 10.6 статті 10 цього Закону з метою відшкодування збитків учасників розрахунків від списання дебіторської заборгованості, що виникла з причин, визначених абзацами другим — п’ятим у підпункті “а” підпункту 9.1.2, підпунктами 9.1.3, 9.1.4 статті 9 цього Закону, є цільові надбавки до оптової ринкової ціни на електричну енергію та відпускної ціни на природний газ Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.

Джерелом для забезпечення розрахунків за договорами реструктуризації, укладеними відповідно до пункту 10.6 статті 10 цього Закону з метою відшкодування збитків учасників розрахунків від списання дебіторської заборгованості, що виникла з причин, визначених абзацами шостим — десятим підпункту “а” підпункту 9.1.2 статті 9 цього Закону, є цільові надбавки до тарифів на послуги з передачі електричної енергії та транспортування природного газу.

11.4. Рішення про порядок і терміни запровадження цільових надбавок для забезпечення розрахунків за договорами реструктуризації заборгованості приймається Кабінетом Міністрів України на підставі пропозицій та обґрунтувань, наданих Міністерством палива та енергетики України. При прийнятті рішення Кабінетом Міністрів України визначаються крім цього учасники розрахунків — отримувачі цільової надбавки та суб’єкти господарської діяльності, які отримують кошти за договорами реструктуризації, види цільових надбавок та їх розмір, а також порядок проведення розрахунків.

11.5. Кошти цільової надбавки у складі цін (тарифів) на електричну енергію надходять на поточний рахунок для погашення заборгованості, який відкривається оптовим постачальником електричної енергії — державним підприємством “Енергоринок”, шляхом перерахування коштів цільової надбавки згідно з окремим алгоритмом оптового ринку електричної енергії, встановленим Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Кошти цільової надбавки у складі цін (тарифів) на природний газ надходять на поточний рахунок для погашення заборгованості, який відкривається Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України”, шляхом перерахування коштів цільової надбавки згідно з окремим алгоритмом розподілу коштів, встановленим Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Кошти цільової надбавки перераховуються оптовим постачальником електричної енергії — державним підприємством “Енергоринок” або Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” підприємству паливно-енергетичного комплексу — отримувачу таких коштів виключно через поточні рахунки для погашення заборгованості.

Кошти цільової надбавки, отримані для розрахунків за договорами реструктуризації заборгованості, перераховуються суб’єктам господарської діяльності виключно через поточні рахунки для погашення заборгованості як належні для розрахунків за договорами реструктуризації заборгованості.

11.6. Контроль за цільовим використанням коштів цільової надбавки здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Стаття 12. Прикінцеві положення

12.1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім статей 3-11.

12.2. Статті 3-11 цього Закону набирають чинності через два місяці з дня його опублікування.

12.4. Внести зміни до таких законів України:

12.4.1. У Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 27, ст. 181, N 47, ст. 294; 1998 р., N 10, ст. 35, N 18, ст. 94; 1999 р., N 1, ст. 1, N 2-3, ст. 22, N 8, ст. 55, N 15, ст. 83, N 17, ст. 114, N 18, ст. 140, N 28, ст. 229, N 32, ст. 264, N 38, ст. 338, ст. 352, N 39, ст. 356, N 50, ст. 435; 2000 р., N 2, ст. 16, N 10, ст. 78, N 20, ст. 149, N 22, ст. 172, N 25, ст. 197, N 26, ст. 209, N 32, ст. 254, ст. 260, N 35, ст. 283, N 38, ст. 319, N 43, ст. 370; 2001 р., N 2-3, ст. 10, N 7, ст. 36, N 11, ст. 46, N 20, ст. 96, N 23, ст. 114; 2002 р., N 2, ст. 11, N 5, ст. 31, N 9, ст. 68, N 29, ст. 192, N 33, ст. 238, N 35, ст. 259, N 36, ст. 266; 2003 р., N 10-11, ст. 86, N 12, ст. 88, N 30, ст. 249; 2004 р., N 17-18, ст. 250, N 26, ст. 360, N 32, ст. 393, N 52, ст. 563; 2005 р., NN 17-19, ст. 267):

статтю 22 після пункту 22.30 доповнити новим пунктом такого змісту:

"22.31. Встановити, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” для платників податків — учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок оподаткування їх прибутку визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

Норми статті 12 цього Закону не поширюються на заборгованість, до якої застосовується механізм списання на умовах, визначених Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

У зв’язку з цим пункт 22.31 вважати пунктом 22.32.

12.4.2. Статтю 11 Закону України “Про податок на додану вартість” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 21, ст. 156, N 37, ст. 239, N 38, ст. 250, N 47, ст. 294, N 51, ст. 305, ст. 307; 1998 р., N 10, ст. 37, N 17, ст. 83, N 20, ст. 100, N 33, ст. 224; 1999 р., N 4, ст. 33, N 7, ст. 54, N 15, ст. 88, N 18, ст. 142, N 32, ст. 264, N 38, ст. 341, N 39, ст. 357; 2000 р., N 2, ст. 14, N 3, ст. 20, N 20, ст. 149, N 22, ст. 172, N 32, ст. 258, N 38, ст. 318, N 40, ст. 339, N 48, ст. 406; 2001 р., N 11, ст. 46, ст. 50, N 30, ст. 143, N 50, ст. 261; 2002 р., N 31, ст. 214; 2003 р., N 24, ст. 162, N 36, ст. 280, ст. 281; 2004 р., N 10, ст. 110, N 15, ст. 219, N 37, ст. 457; 2005 р., N 6, ст. 137, N 14, ст. 242, NN 17-19, ст. 267) доповнити пунктом 11.42 такого змісту:

"11.42. Норми пункту 4.5 статті 4 та абзацу третього підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього Закону не поширюються на заборгованість, до якої застосовуються механізми списання, взаєморозрахунків, реструктуризації та/або часткової оплати на умовах, визначених Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

12.4.3. У Законі України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 10, ст. 44; 2003 р., N 30, ст. 247, N 37, ст. 308; 2004 р., N 8, ст. 64; 2005 р., N 4, ст. 84, N 7-8, ст. 162):

підпункт 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 доповнити підпунктом “е” такого змісту:

"е) пені, штрафні та фінансові санкції, нараховані відповідно до законодавства України на суми податкових зобов’язань, що входять до складу заборгованості, встановленої у процесі підтвердження заборгованості згідно із Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

статтю 19 доповнити підпунктом 19.3.7 такого змісту:

"19.3.7. Встановити, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” для платників податків — учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок погашення зобов’язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів) визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

12.4.4. У Законі України “Про виконавче провадження” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 24, ст. 207; 2002 р., N 14, ст. 96; 2003 р., N 5, ст. 46; 2004 р., N 6, ст. 37, N 11, ст. 140):

частину першу статті 34 доповнити пунктом 15 такого змісту:

"15) внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

частину другу статті 36 доповнити абзацом п’ятим такого змісту:

"у випадках, передбачених пунктом 15 статті 34, — до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

главу 11 “Прикінцеві положення” після пункту 1 доповнити новим пунктом такого змісту:

"2. На строк участі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, щодо таких підприємств зупиняється дія статей 4, 5 цього Закону”.

У зв’язку з цим пункт 2 вважати пунктом 3.

12.4.5. У Законі України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., NN 17-19, ст. 267):

статтю 64 доповнити словами “операцій щодо проведення розрахунків відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

абзац другий статті 68 доповнити словами “а також крім випадків, визначених у Законі України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

12.4.6. Пункт 1 розділу VII “Прикінцеві положення” Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 42-43, ст. 378; 2001 р., N 11, ст. 52; 2003 р., N 24, ст. 160; 2004 р., N 22, ст. 312; 2005 р., N 9, ст. 186) доповнити абзацом такого змісту:

"Положення цього Закону щодо провадження у справах про банкрутство підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості на умовах, визначених Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, застосовуються з урахуванням особливостей, визначених Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

12.4.7. У статті 15-1 Закону України “Про електроенергетику” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 1, ст. 1; 2000 р., N 38, ст. 321; 2005 р., N 7-8, ст. 162; NN 17-19, ст. 267):

частину першу після першого речення доповнити реченням такого змісту: “Для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, енергопостачальники, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установі уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості";

частину третю доповнити абзацом п’ятим такого змісту:

"поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії";

після частини п’ятої доповнити новою частиною такого змісту:

"Кошти, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптового постачальника електричної енергії для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, перераховуються згідно з окремими алгоритмами оптового ринку електричної енергії, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики України”.

У зв’язку з цим частини шосту — дев’яту вважати відповідно частинами сьомою — десятою.

12.5. Кабінету Міністрів України:

у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом затвердити нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;

розробити порядок проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості за енергоносії за участю бюджетів усіх рівнів шляхом одноденного кредитування уповноваженими банками учасників розрахунків;

при розробці проекту Закону України про Державний бюджет України на 2006 рік урахувати особливості проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості за енергоносії за участю бюджетів усіх рівнів шляхом одноденного кредитування уповноваженими банками учасників розрахунків;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Президент України В.ЮЩЕНКО

 м. Київ, 23 червня 2005 року

          N 2711-IV

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про введення мораторію на примусову реалізацію майна

      ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 10, ст.77 )

(Закон визнано таким, що відповідає Конституції України

(є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду

    N 11-рп/2003 ( v011p710-03 ) від 10.06.2003 )

 ( Із змінами, внесеними згідно із Законом

   N 2103-IV  ( 2103-15 ) від 21.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.31 )

Цей Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Стаття 1. Встановити мораторій на застосування примусової

реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі — підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Стаття 2. Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією

майна підприємств розуміється відчуження об’єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:

звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв’язку із трудовими відносинами; (Абзац другий статті 2 в редакції Закону N 2103-IV від 21.10.2004)

продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.

Стаття 3. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

забезпечити неухильне виконання цього Закону;

у місячний термін подати в установленому порядку законопроект про внесення змін до законів України “Про виконавче провадження”, “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в якому передбачити вдосконалення механізму примусової реалізації майна підприємств.

Президент України Л.КУЧМА

 м. Київ, 29 листопада 2001 року

          N 2864-III

І М Е Н Е М УКРАЇНИ Р І Ш Е Н Н Я

КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції

України (конституційності) Закону України “Про введення

       мораторію на примусову реалізацію майна" (справа про

             мораторій на примусову реалізацію майна)

м. Київ                                         Справа N 1-11/2003

10 червня 2003 року

N 11-рп/2003

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича — головуючий,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тимченка Івана Артемовича — суддя-доповідач,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

за участю Свінціцького Анатолія Володимировича -

уповноваженого за дорученням суб’єкта права на конституційне подання; Матвєєва Володимира Йосиповича — представника Верховної Ради України, народного депутата України, заступника Голови Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій; Селіванова Анатолія Олександровича — Постійного представника Верховної Ради України в Конституційному Суді України; залучених до участі у розгляді справи представників: Президента України — Носова Владислава Васильовича — Постійного представника Президента України в Конституційному Суді України, Мельника Олега Володимировича — Керівника Департаменту інституційної політики Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України; Кабінету Міністрів України — Павліковської Лади Анатоліївни — заступника Державного секретаря Міністерства юстиції України; Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України — Парфененка Дмитра Миколайовича — заступника Голови Фонду державного майна України, Барабаша Андрія Миколайовича — начальника відділу нормативно-правового забезпечення та кодифікації Юридичного управління Фонду,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” від 29 листопада 2001 року N 2864-III (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 10, ст. 77).

Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 39, 40 Закону України “Про Конституційний Суд України” стало конституційне подання 47 народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи відповідно до статей 71, 75 Закону України “Про Конституційний Суд України” є наявність спору щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”.

Заслухавши суддю-доповідача Тимченка І.А., пояснення Свінціцького А.В., Матвєєва В.Й., Селіванова А.О., Носова В.В., Мельника О.В., Павліковської Л.А., Парфененка Д.М., Барабаша А.М. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб’єкт права на конституційне подання — 47 народних депутатів України — звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” (далі — Закон), яким до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. Народні депутати України вважають такими, що не відповідають Конституції України, положення Закону, зокрема частині четвертій статті 13 Конституції України — усі суб’єкти права власності рівні перед законом; частині третій (у поданні частину третю названо частиною другою) статті 42 — позбавлення суб’єктів підприємницької діяльності “недержавної форми власності можливості конкурувати з державними підприємствами та господарськими товариствами"; статті 50 — кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; частині п’ятій статті 124 — судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Внаслідок дії зазначеного Закону, на думку суб’єкта права на конституційне подання, виникла ситуація, за якої порушується конституційний принцип рівності всіх суб’єктів права власності та господарювання, що проявляється у привілейованому захисті прав державних підприємств та господарських товариств з 25-відсотковою часткою державного майна у їхніх статутних фондах у вигляді їх звільнення від виконання майнових зобов’язань на користь уповноважених осіб, у тому числі потерпілих внаслідок неправомірної діяльності цих підприємств. А ця обставина унеможливлює реалізацію судових рішень майнового характеру Державною виконавчою службою і в процесі провадження справ про банкрутство стосовно таких державних підприємств і господарських товариств.

2. У листі до Конституційного Суду України Голова Верховної Ради України зазначив, що реалізацію права на вимогу уповноважених осіб щодо державного підприємства чи господарського товариства, у статутному фонді якого є частка держави, що виникає з виконання певних робіт, укладання цивільно-правових угод тощо, може бути обмежено (відстрочено), якщо цього вимагають інтереси Українського народу та забезпечення економічної безпеки держави.

Президент України вважає, що, запровадивши Законом певні обмеження на примусове відчуження державного майна, держава тим самим реалізувала право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю і заборонила лише певні шляхи відчуження об’єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва підприємств. А задоволення вимог кредиторів, у тому числі на виконання судових рішень, можливе за рахунок частини інших майнових та немайнових активів боржника.

Позиція, викладена у поясненнях Голови Верховної Ради України, Президента України, а також Кабінету Міністрів України, зводиться до того, що тимчасове введення мораторію на примусову реалізацію майна не суперечить Конституції України. У листі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України йдеться про те, що мораторій був введений як тимчасовий захід на період до правового врегулювання порядку проведення примусової реалізації майна, зокрема до внесення відповідних змін до законодавчих актів з порушених питань (законів України “Про виконавче провадження”, “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Голова Фонду державного майна України зазначає, що Закон не звільняє державні підприємства від майнової відповідальності, оскільки на період дії мораторію кредиторам надано можливість задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації оборотних активів зазначених підприємств, а також майна, яке не використовується у виробничій діяльності підприємства. Дія мораторію не поширюється на ту частину майнових активів підприємства, що обліковуються як оборотні активи, а саме: грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні; інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу.

Крім того, зазначає Голова Фонду державного майна України, статтею 50 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено черговість звернення стягнення на майно боржника: в першу чергу — на кошти боржника та інші цінності; в другу — на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Представники суб’єкта права на конституційне подання та Верховної Ради України, а також залучені до участі у розгляді справи представники Президента України, органів виконавчої влади на пленарному засіданні підтримали позиції з порушеного питання, викладені відповідно у конституційному поданні та у письмових поясненнях до Конституційного Суду України.

3. Вирішуючи спір щодо порушених у конституційному поданні питань, Конституційний Суд України виходить з такого.

3.1. Законом на період до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі — підприємства).

Закон, як про це зазначено в його преамбулі, спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

За Конституцією України (стаття 17)

забезпечення економічної безпеки України є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу, так само, як і забезпечення соціальної спрямованості економіки (стаття 13).

Під примусовою реалізацією майна підприємств у Законі розуміється відчуження об’єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), які належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, у разі, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:

- звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою;

- продажу майна в процесі провадження справ про банкрутство, визначеного відповідними статтями Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.

3.2. Засади правового регулювання відносин власності та її форми встановлено Конституцією України. Основним Законом України, зокрема, визначено суб’єкти та об’єкти права власності (статті 13, 41, 142, 143), закріплено рівність суб’єктів права власності перед законом (стаття 13), гарантії права власності й обов’язки власників (статті 13, 41), положення про те, що сама власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (стаття 13).

Правовий режим власності, згідно з пунктом 7 частини першої статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України, якими і встановлюються його особливості. На законодавчому рівні відносини власності регулюються Цивільним кодексом Української РСР (1540-06), законами України “Про власність”, “Про підприємства в Україні” (887-12), “Про підприємництво” (698-12), “Про господарські товариства” тощо.

Конституційний Суд України у підпункті 3.1 мотивувальної частини Рішення від 12 лютого 2002 року N 3-рп/2002 у справі про електроенергетику зазначив, що за Основним Законом України держава рівним чином захищає усі форми власності, а кожна з них може мати свої особливості, пов’язані із законодавчо визначеними умовами та підставами виникнення або припинення права власності. Ця правова позиція Конституційного Суду України грунтується на тому, що виключно законами України визначається правовий режим власності, в основі якого — конституційні положення, конкретизовані в законах, які можуть містити й певні особливості правового режиму тих чи інших форм власності. Однією із таких особливостей правового режиму державної власності і є встановлений на певний період мораторій на примусове відчуження майна підприємств.

3.3. Як вбачається з матеріалів справи, необхідність прийняття Закону зумовлено недосконалістю механізму примусової реалізації майна.

За змістом статті 2 Закону мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об’єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (стаття 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Суб’єкт права на конституційне подання вважає, що введення мораторію на примусову реалізацію майна підприємств суперечить положенням статті 13 Конституції України стосовно рівності всіх суб’єктів права власності перед законом. Конституційний Суд України відзначає, що правовий статус суб’єктів права різних форм власності грунтується на єдиних конституційних принципах. Разом з тим правовий статус кожного з них має особливості, що і характеризують того чи іншого суб’єкта права власності як такого. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності як у тому, що є загальним для них, так і в його особливостях відповідно до законів, дія яких на них поширюється.

З огляду на викладене Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення Закону про введення мораторію на примусову реалізацію майна підприємств не суперечать статті 13 Конституції України.

3.4. Суб’єкт права на конституційне подання вважає, що Верховна Рада України, запровадивши Законом мораторій на примусову реалізацію майна, порушила частину третю статті 42 Конституції України, оскільки інші суб’єкти права власності внаслідок прийняття Закону позбавлені такої форми захисту своїх інтересів під час реалізації майна, як встановлення мораторію на його примусове відчуження.

Відповідно до частини третьої статті 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, не допускає зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції. Питання економічної конкуренції в Україні регулюються рядом законів, у тому числі Законом України “Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 року, яким визначено конкуренцію як змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Конституційний Суд України вважає, що Закон не містить положень, які неправомірно обмежують конкуренцію, допускають недобросовісну конкуренцію у підприємницькій діяльності або зловживання монопольним становищем на ринку чи позбавляють інших суб’єктів права власності на захист при реалізації їх майна.

3.5. Народні депутати України вважають, що Закон

було прийнято і в порушення закріпленого в статті 50 Конституції України конституційного права особи на безпечне для життя і здоров’я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, оскільки на підставі статті 1 Закону громадянин позбавляється можливості задовольнити свої вимоги за рахунок майна підприємств, щодо примусової реалізації якого введено мораторій.

Однак із таким твердженням не можна погодитися, оскільки Закон не звільняє підприємства від відповідальності за завдану громадянам шкоду. У разі порушення їхнього права на безпечне для життя і здоров’я довкілля може бути відшкодовано шкоду передусім за рахунок майна, на яке не поширюється мораторій щодо його примусової реалізації, а у визначених законодавством випадках — за рахунок екологічного страхування чи коштів Державного бюджету України.

3.6. Як зазначено у конституційному поданні, встановлення мораторію на звернення стягнення на майно боржників державних підприємств та господарських товариств робить “фактично необов’язковим” виконання ними судових рішень майнового характеру. Крім того, на думку суб’єкта права на конституційне подання, при цьому унеможливлюється реалізація судових рішень майнового характеру і в процесі провадження справ про банкрутство стосовно державних підприємств та господарських товариств, що суперечить положенню частини п’ятої статті 124 Конституції України, згідно з яким судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.

Конституційний Суд України виходить із того, що Закон не порушує конституційної вимоги обов’язковості судових рішень. Рішення судів про примусове відчуження майна підприємств, ухвалені до і після прийняття Закону, ним не скасовуються, вони залишаються в силі, а їх виконання призупиняється до вдосконалення механізму примусової реалізації майна. Тобто Законом встановлюється подовжений на цей період строк їх виконання.

З огляду на це необгрунтованим є твердження суб’єкта права на конституційне подання, що оспорюваний Закон суперечить статті 124 Конституції України.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 51, 61, 63, 65, 73 Закону України “Про Конституційний Суд України”, Конституційний Суд України

в и р і ш и в:

1. Визнати таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), Закон України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” від 29 листопада 2001 року N 2864-III.

2. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у “Віснику Конституційного Суду України” та в інших офіційних виданнях України.

                                        КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/enegy/13_51.html

[an error occurred while processing this directive]

Головна сторінка | Українська національна ідея. Українократія | КУТКИ СПОЖИВАЧА для всіх міст з літературою |  ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, щити, дошки | Уголки потребителя для всех городов с литературой | Информационные стенды, щиты, доски | Перекидні системи Перекидные системы | Штендеры, Штендери | Буклетницы Буклетниці | Коментар Податкового кодексу, Митного Комментарий Налогового кодекса, Таможенного| НОВИНИ | | Реклама | Контакт | Журнали з охорони праці та інші | Календар бухгалтера Календарь бухгалтера | Інструкції з охорони праці |Оперативна поліграфія, тиражування |  Фотоприколы | Термінологічний словник | Книги, словник, реферати з історії, ЗНО з історії України Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється  цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України  (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.