Українець Данило Самойлович заснував епідеміологію в Російській імперії і довів можливість протичумного щепленняДанило Самойлович (справжнє прізвище - Сущинський, народився 11 грудня 1742 року за даними Н.К. Бородія, за іншими даними - 22 січень 1744 році в селі Янівка, Чернігівський полк - помер 20 лютого 1805 р в м Миколаїв (нині Україна) - російський медик, засновник епідеміології в Російській імперії і першого на Україні наукового медичного товариства. Вперше довів заразливість чуми через зіткнення. Народився 11 грудня 1742 року в родині Гафії та священика Самуїла Сушковскіх.У 1756 році закінчив Чернігівський колегіум, в 1761 - Київську академію, при вступі в яку змінив своє прізвище на «Самойлович». У 1761-1765 роках навчався в Петербурзькій адміралтейської госпітальної школі, куди був спеціально відібраний зі студентів Київської академії одним з професорів школи. У 1767 році отримав звання лікаря і очолив першу в Російській імперії жіночу венерологічної лікарні. У 1768-1770 роках перебував на театрі бойових дій російсько-турецької війни. Як полковий лікар, досяг значного зниження захворюваності і смертності особового складу. У 1770-1771 роках добровільно взяв участь у боротьбі з епідемією чуми в Москві, був членом протичумної комісії і завідувачем чумними госпіталями. Під час чумного бунту був жорстоко побитий натовпом бунтівників і врятувався від смерті, запевнивши натовп, що він не лікар, а подлекарей. У 1776 році на власні кошти виїхав на навчання до Страсбурзького, а згодом - в Лейденський університет, де в 1780 році захистив докторську дисертацію Tractatus de sectione symphyseous ossium pulis et. sectionem Caesareum (Трактат про перетині лонного зрощення і про кесарів розтин), яка була перевидана двічі. Самойлович першим з лікарів Російської імперії опублікував за кордоном не тільки докторську дисертацію, а й інші свої наукові праці. Він опублікував у Парижі кілька своїх досліджень, в яких висунув деякі нові пропозиції в сфері профілактики, діагностики та лікування чуми. За свої досягнення Самойлович був обраний членом Паризької, Марсельської, Тулузької, Дижонской, Мангеймський, Туринської, Падуанської та інших (в цілому 13-ти) хірургічних академій, а також Російської медичної колегії. Продовжував свою діяльність в Західній Європі до 1783 року. У 1784-1799 роках керував боротьбою проти чуми в Херсоні, Кременчуці, Єлисаветграді, Одесі та в Криму (за енергійні заходи по ліквідації чуми в 1785 році отримав чин колезького радника). У липні 1784 року заснував «Збори медичне в Херсоні», яке було першим медичним науковим товариством в Російській імперії. У 1787-1789 роках - керівник Богоявленського військового госпіталю. В кінці 1789 року виконував обов'язки губернського лікаря Катеринославського намісника і Таврійської області. У 1793-1799 роках обіймав посаду головного лікаря карантинів півдня України. З 1800 року - інспектор Чорноморської лікарської управи.
|
|
____________
Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/med/12_223.html