ГЛАВА XI. МАРАЗМИ БАНКІВ ТА НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ

Колекторські компанії – наскільки це законно чи незаконно?

Останнім часом, коли основи банківської системи в результаті фінансово-економічної кризи в Україні похитнулися, проблеми неповернутих кредитів банки воліють перекладати на плечі колекторських компаній, яких в Україні існує близько 100. У жодному із законів України їхня діяльність не прописана. Але і прямо не заборонена. Відтак колекторські компанії знаходять лазівки, через які і пропонують свої послуги банкам, адже отримують вони за це до 50% і більше від суми повернутих боргів. В той же час саме банки спровокували появу агресивних колекторів, адже досі колектори тихенько займалися боргами щодо комунальних платежів, платежів за енергоносії тощо і саме в цих галузях скандали з колекторами продовжуватимуться. А ще раніше колекторами були прості рекетири з їхніми “лічильниками”. Спробуємо розібратися в законності діяльності сучасних колекторів та способах захисту від “чорних” колекторів.

Hard collection&soft collection

Якщо ж затримка зі сплатою кредиту триває 2–3 місяці і клієнт не має виправдання, то підключаються колектори. Існує два способи стягування боргів – hard collection і soft collection. Soft collection має на увазі проведення переговорів із клієнтом банку, що включає листа поштою, дзвінки на роботу і додому. Що стосується hard collection – це більш суворий спосіб, у цьому випадку агентство виступає представником банку вже в суді. Відомі випадки, коли збирачі боргів повідомляли про репутацію боржника людям, думка яких для нього важливо. Більш того, колектори, часто прибігають до послуг міліції і прокуратури. Але є питання щодо законності таких методів. Приватні фірми не мають права втручатися в особисте життя громадян і збирати про їх приватну інформацію – наприклад, з ким позичальник у близьких відносинах і т.д. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України “Про інформацію” забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Хоча Закон не передбачає існування колекторів, в передачі інформації про осіб-позичальників сприяв НБУ (про це трохи далі). А головне відповідно до частин першої-третьої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (про колекторів Конституція мовчить...). Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (закон не передбачає збирання особистої інформації колекторами про людей).

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею (це означає, що ви маєте право вимагати від колекторів перелік всієї інформації про себе і використати цей документ проти них самих, інформація в обмін на погашення кредиту чи інші варіанти).

Тим більше заборонено ганьбити честь і достоїнство людини. Тому дзвінки колектора на роботу боржника і поширення про нього негативної інформації до рішення суду некоректні. Це може зашкодити ділової репутації, за що позичальник має право подати в суд. Потрібно тільки довести нанесений вам моральний збиток, чи той факт, що від дій колектора постраждав ваш бізнес, у чому допоможе досвідчений адвокат. А якщо стане відомо, що держоргани поділилися з колекторами інформацією про громадян, то відповідальність і збирачів боргів, і чиновників може бути навіть кримінальною – зловживання владою та перевищення службових повноважень.

Неодноразові спроби дізнатися про сплату кредиту є катуванням

Слід знати, що неодноразова спроба дізнатися будь-яку інформацію всупереч волі людини у якої її запитують є катуванням. Відповідно до статті 127 Кримінального кодексу України катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб - карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Досудове слідство за статтею 127 КК України провадиться слідчими органів внутрішніх справ (стаття 112 Кримінально-процесуального кодексу України). Тому у разі телефонного чи іншого “тероризму” з одним і тим самим питанням з боку колекторів зафіксуйте час, зміст таких питань та особу, що звертається, і звертайтеся до міліції з проханням покарати катувальників, які намагаються отримати від вас інформацію всупереч вашій волі.

Також боржникам слід знати і користуватися статтею 355 Кримінально кодексу, за яким примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, тобто вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов’язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання, - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Досудове слідство за цією статтею теж здійснює міліція.

Як НБУ особисту інформацію “зливав”

Розкриття банківської таємниці обумовлено у ст. 62 Закону України “Про банки і банківську справу”. Про жодні колекторські контори тут, зрозуміло, ані слова. Тому дії колекторів разом з банками-партнерами мали б каратися Кримінальним кодексом України ще за однією статтею – за розголошення банківської таємниці та навмисний збір та використання таких даних. Нагадаємо, що Стаття 232 Кримінального кодексу України передбачає, що умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, - карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Про колекторські компанії не згадується і в кредитних договорах. А, згідно із пунктами 1.4 першої частини та 3.6 третьої частини Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, які затверджених постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 N 267 відомості про заборгованість клієнта – банківська таємниця. Але НБУ всупереч принципам банківської таємниці сприяв незаконній діяльності колекторів. Зокрема в Постанові від 09.11.2006 N 428 він вирішив змінити з незрозумілих законодавчих причин вищезгадані правила і сказав “банк має право надавати інформацію приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються основної діяльності банку, яку він здійснює на підставі отриманих банківської ліцензії та письмових дозволів”.

21 лютого 2009 року Міністр юстиції України Миколай Онищук заявив, що діяльність колекторських фірм, що займаються собором боргів за дорученням банку, знаходиться поза законом. "Це фірми, що тільки що утворилися і взяли за основу своєї діяльності виконувати доручення банків і збирати борги. З мого погляду, як Міністра юстиції, діяльність таких фірм знаходиться поза законом".

"По-перше, як правило, це сегмент фінансово-банківської діяльності і він повинний ліцензуватися. Відповідного законодавства, яке б регулювало діяльність таких колекторських фірм у нас нема", - відзначив він.

"Друга обставина - проблема, що зв'язана з тим, що така колекторська чи фірма особа, що одержало від банку право вимоги, і банк їй доручив, по суті, одержить доступ до інформації персонального характеру про особистість", - сказав М.Онищук.

При цьому Міністр підкреслив, що "таку персональну інформацію можна збирати, одержувати і розпоряджатися лише тим установам, що прямо передбачені законом. У даному випадку, банк має таке право, але він таке право не може передати колекторській фірмі". Міністерство юстиції хоче заборонити діяльність колекторських компаній.

Чиновник відзначив, що Мін'юст уже найближчим часом внесе пропозиції, щоб на законодавчому рівні заборонити діяльність колекторських фірм. За його словами, такі компанії повинні мати ліцензії на свою діяльність, однак українське законодавство такий вид діяльності не передбачає, тому робота колекторських фірм є незаконної.

Фінустановам заборонено розкривати конфіденційну інформацію про клієнтів.

І ось за висновком Мін’юсту від 27.02.2009 р. № 1/94 скасоване рішення про держреєстрацію п. 2 постанови правління НБУ від 09.11.2006 р. № 428 “Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" через те, що він суперечить ч. 2 ст. 32 Конституції України. Цей пункт встановлював право фінустанови надавати інформацію, що фактично містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються основної діяльності фінустанови, яку вона здійснює на підставі банківської ліцензії та письмових дозволів.

І навіть після скасування державної реєстрації в Листі від 06.04.2009 N 18-311/1519-5687 Нацбанк в особі заступника голови НБУ Анатолія Шаповалова протизаконно заявив: “... банк може передати третім особам інформацію щодо прострочених кредитів відповідно до ст. 62 Закону України “Про банки та банківську діяльність” та пункту 3.1 частини 3 Правил”. За умови, що ці треті особи зберігатимуть банківську таємницю і не використовуватимуть її на свою користь або на користь третіх осіб"…»

Деяким колекторам з 4 травня 2009 року слід мати ліцензію Держфінпослуг

Слова міністра юстиції про необхідність колекторам мати ліцензію частково матеріалізувалися. За Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 р. № 231 “Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг” (зареєстровано у Мін’юсті України 23.04.2009 за № 373/16389) набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників — суб’єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення, визнано фінансовою послугою. На жаль, наразі це стосується лише боргів суб’єктів господарювання, а не пересічних осіб. Але це вже щось. Тому при контакті з колекторами підприємцям слід вимагати у них копію ліцензії Держфінпослуг щодо проведення факторингу, а якщо її немає, звертайтеся в той самий Держфінпослуг та міліцію – ви знайшли суб’єкта господарської діяльності, який працює без ліцензії.

Колектор входить в кожний дім

Київська міська державна адміністрація 31 грудня минулого року прийняла розпорядження N1804 "Про механізм співробітництва з житлово-експлуатаційними організаціями і споживачами з питань погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги" і N160 від 12 лютого 2009 року "Про міри, спрямовані на поліпшення ситуації з оплатою за житлово-комунальні послуги", яким був затверджений порядок застосування житлово-експлуатаційними організаціями столиці заходів, спрямованих на забезпечення своєчасної оплати і погашення заборгованості населення за спожиті житлово-комунальні послуги, і, зокрема, залучення до її стягнення на конкурсній основі спеціалізованих підприємств (колекторів).

Прокуратура міста Києва опротестувала ці розпорядження Київської міської державної адміністрації (КМДА). Як повідомили ЛігаБізнесінформ у прес-службі Прокуратури, у відомстві цінують "позитивність наміру Київської міської влади певним чином зменшити розмір заборгованості і забезпечити стабільність платежів за спожиті житлово-комунальні послуги".

Однак у Прокуратурі відзначають, що прийняті КМДА розпорядження суперечать вимогам діючого законодавства, оскільки стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги повинний проводити лише балансоутримувач цивільно-правовому порядку, і врегулювання таких суперечок за рішеннями судів виконуються відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

"А тому діяльність спеціалізованих юридичних організацій (колекторських компаній), що за розпорядженням КМДА уповноважені стягувати заборгованість з боржника, є незаконної", - відзначають у прес-службі прокуратури.

"Більш того, у порушення норм Закону України "Про основи державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності" розпорядження КМДА були прийняті без процедури опублікування їхніх проектів і без узгодження з Державним комітетом України з питань регуляторної політики і підприємництва в м. Києві".

http://biz.liga.net/news/E0904397.html

Віталій МОСЕЙЧУК

Загальні правила спілкування з колекторами

1. Якщо вам зателефонували і заявили про претензії за договором – наполягайте на тому, що таке складне питання неможливо вирішити в простій телефонній розмові. Домовляйтеся про час і місце зустрічі з представниками банку. У разі неодноразових нагадувань, переслідувань користуйтеся статтями 127 “Катування” та 335 “Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань”.

2. Не впускайте колекторів у приміщення (робоче чи домашнє). Відповідно до статті 30 Конституції України – не допускається проникнення в чи житло в інше володіння особи, проведення в ньому чи огляду обшуку, крім як по мотивованому рішенню суду.

3. Перевірте повноваження колектора. Перевіряти потрібно як саму особистість колектора (у документі на представництво повинні бути зазначені прізвище, ім'я, по батькові такої особи, і документ, що встановлює особистість), так і обсяг конкретних повноважень, що одержало цю особу (вести переговори, одержувати кошти, майно і т.д.). При контакті з колекторами підприємцям слід вимагати у них копію ліцензії Держфінпослуг щодо проведення факторингу

5. Не підписуйте відразу ніяких документів, навіть якщо і роль їх, за словами колекторів, «чисто формальна». Наполягайте на тому, що вам потрібно з питанням ознайомитися більш докладно, і тільки потім ви надішлете аргументовану листовну відповідь. Письмовий спосіб спілкування з колекторами є найбільш вигідним для боржника.

6. Не передавайте колекторам документи на приналежне вам чи майно будь-які інші ваші документи.

7. Ніколи не беріть кредит, який ви не можете достроково погасити...

Кутки споживача від 99 до 399 грн. + все торговельне законодавство

Універсальний вантажний велосипед + ручний вантажний візок в подарунок

Ротаційна (гортальна) настільна система (промо-стійка), 11 прозорих кишень А4, 250 грн.

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

Юридичний департамент

ЛИСТ

06.04.2009 N 18-311/1519-5687

Головним управлінням

Національного банку України

в Автономній Республіці Крим

та по місту Києву

та Київській області,

територіальним управлінням

Національного банку України,

банкам України,

департаментам та самостійним

структурним підрозділам,

Асоціації українських

банків,

Асоціації "Український

кредитно-банківський союз"

Щодо отримання банками послуг

від третіх осіб з повернення

проблемної заборгованості

Національний банк України повідомляє наступне за результатом розгляду листів банків щодо надання роз’яснення стосовно отримання банками послуг від третіх осіб щодо повернення боржниками простроченої (проблемної) заборгованості за отриманими ними кредитами.

Відповідно до норм Цивільного та Господарських кодексів України банки вправі укладати з третіми особами договори, предметом яких є отримання послуг з повернення існуючої заборгованості від боржників банків.

Банки при укладенні таких договорів, керуючись, зокрема, ст. 5 та частиною шостою ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (далі — Закон про банки), мають самостійно визначити відповідний вид договору, а також його умови відповідно до вимог законодавства України.

При цьому, банкам необхідно приділяти особливу увагу питанню роботи з інформацією, що містить банківську таємницю, при отриманні послуг від третіх осіб щодо повернення боржниками простроченої (проблемної) заборгованості за отриманими ними кредитами.

Так, відповідно до частини першої ст. 60 Закону про банки інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Частиною третьою ст. 61 Закону про банки встановлено, що приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов’язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої ст. 62 Закону про банки інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, з письмового дозволу власника такої інформації.

Відповідно до пункту 3.1 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 N 267, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.08.2006 за N 935/12809 (далі — Правила N 267), письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою. Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи — клієнта банку має бути підписаний цією особою. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально. Письмовий запит (дозвіл) юридичної особи — клієнта банку має бути підписаний керівником або вповноваженою ним особою та скріплений печаткою юридичної особи.

Запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта.

На письмовий запит власника інформації, що становить банківську таємницю, або з його письмового дозволу, банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному в письмовому запиті або дозволі.

Враховуючи викладене, Національний банк України зазначає, що передача банками третім особам, зокрема, з якими укладено договори на отримання послуг щодо повернення боржниками простроченої (проблемної) заборгованості за отриманими ними кредитами, інформації, що містить банківську таємницю, можлива з урахуванням вищезазначених нормативно-правових актів за наявності письмового дозволу власника такої інформації, оформленого відповідно до вимог Правил N 267.

Також звертаємо увагу банків, що за незаконне розголошення інформації, що містить банківську таємницю, банки та/або їх посадові особи можуть бути притягнуті до цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Зокрема, у разі порушення банками банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу відповідно до статті 73 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Крім того, Національний банк України вважає за необхідне зазначити, що банки, при встановленні договірних відносин з суб’єктами господарювання щодо отримання послуг із повернення боржниками простроченої (проблемної) заборгованості, мають належним чином оформляти відповідні договори про надання послуг. Важливим фактором при встановленні таких взаємовідносин має бути наявність бездоганної ділової репутації таких суб’єктів господарювання та їх керівників, що дає можливість зробити висновок про їх професійні та управлінські здібності, їх порядність та відповідність діяльності вимогам закону, а також застосування в роботі принципів роботи з боржниками, які б унеможливлювали приниження честі та гідності боржників — фізичних осіб.

Також зазначені особи, які надаватимуть вищезазначені послуги, відповідно до вимог п. 1.5 Правил N 267 мають розробити та затвердити відповідні правила роботи з інформацією, що містить банківську таємницю, з метою запобігання її розголошення, внаслідок чого можуть бути порушені права та інтереси осіб, яких вона стосується.

Перший заступник Голови А.В.Шаповалов

ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я

03.04.2009 N 231

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

23 квітня 2009 р.

за N 373/16389

Про віднесення операцій з фінансовими

активами до фінансових послуг

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 та пункту 6 частини першої статті 28 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та підпункту 7 пункту 4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року N 292, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України П О С Т А Н О В И Л А:

1. Віднести до фінансової послуги факторингу сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів):

1) фінансування клієнтів — суб’єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

2) набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників — суб’єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення;

3) отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

2. Операції фінансових установ з придбання іпотечних активів та/або набуття права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), які здійснюються з метою випуску іпотечних цінних паперів відповідно до статті 28 Закону України “Про іпотеку”, статті 2 Закону України “Про іпотечні облігації”, а також статей 16 та 31 Закону України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”, є фінансовими послугами.

3. Департаменту державного регулювання та розвитку ринків фінансових послуг разом з юридичним департаментом забезпечити подання цього розпорядження до Міністерства юстиції України для державної реєстрації.

4. Управлінню організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника забезпечити опублікування цього розпорядження в засобах масової інформації після його державної реєстрації.

5. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на члена Комісії — директора департаменту нагляду за фінансовими компаніями.

6. Це розпорядження набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Голова Комісії В.Суслов

Протокол засідання Комісії

03.04.2009 N 469

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ПОГОДЖУЮ ЗАТВЕРДЖУЮ Директор Департаменту Заступник Міністра

____________ Н.А.Железняк ___________ Л.В.Єфіменко

27.02.2009 27.02.2009

ВИСНОВОК N 1/94

про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта

Національний банк України

------------------------------------------------------------------

(найменування міністерства, іншого органу, який прийняв

нормативно-правовий акт)

Пункт 2 постанови Правління Національного банку України від 9 листопада 2006 року N 428 “Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України"

------------------------------------------------------------------

(вид, дата, номер та заголовок нормативно-правового акта)

22 листопада 2006 року N 1222/13096

------------------------------------------------------------------

(дата і номер державної реєстрації)

Виявлення порушень та обставини, що виникли після державної реєстрації нормативно-правового акта (підпункт “г” та абзац сьомий пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731 ).

------------------------------------------------------------------

(правові підстави скасування рішення про державну реєстрацію)

ВИСНОВОК:

Пунктом 2 постанови Правління Національного банку України від 9 листопада 2006 року N 428 внесено зміни до Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року N 267, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 3 серпня 2006 року за N 935/12809, якими, зокрема, доповнено главу 3 “Порядок та межі розкриття банками інформації, що містить банківську таємницю” пунктом 3.9.

Цим пунктом на відміну від нормативного припису частини третьої статті 61 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, яким встановлено обов’язок приватних осіб та організацій не розголошувати отриману безпосередньо чи опосередковано при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку конфіденційну інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб, фактично надано розширене тлумачення цієї частини статті 61 зазначеного Закону. Зокрема встановлено право банку надавати інформацію, що фактично містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються основної діяльності банку, яку він здійснює на підставі отриманих банківської ліцензії та письмових дозволів.

Зазначене не корелюється з правовою нормою частини третьої статті 61 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Крім того, зазначений нормативний припис фактично змінює режим доступу до такої інформації та порядок її розкриття, що суперечить частині другій статті 32 Конституції України, якою встановлено заборону щодо збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею (стаття 60 Закону України “Про банки і банківську діяльність” ), збереження якої гарантується статтею 61 цього Закону та спеціальним порядком її розкриття, визначеним статтею 62 цього Закону.

Так, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України — на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу стосовно додаткової інформації про фінансову операцію, що стала об’єктом фінансового моніторингу;

органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності (стаття 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність” ).

Враховуючи викладене та у зв’язку з необхідністю запобігання порушенням конституційних прав громадян в частині охорони інформації про особу, а також з метою уникнення неоднозначного тлумачення і застосування законодавства з цих питань та відповідно до підпункту “г” та абзацу сьомого пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731, підпунктів 4.5 і 4.6 пункту 4 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31 липня 2000 року N 32/5, зареєстрованого 31 липня 2000 року за N 458/4679, та керуючись пунктом 6 і абзацом третім пункту 7 цього Порядку, рішення про державну реєстрацію пункту 2 постанови Правління Національного банку України від 9 листопада 2006 року N 428 “Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України” рекомендуємо скасувати.

Виключено з державного реєстру нормативно-правових актів 13.03.2009.

Заступник директора Департаменту

державної реєстрації нормативних актів О.В.Радіоненко

Заступник начальника відділу

з питань банківського, фінансового та зовнішньоекономічного законодавства Т.К.Мохонь

Редактор М.Д.Клопова

____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/bank/11_146.html

[an error occurred while processing this directive]

Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.

Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]

Підтримка проекту:
U634971969297
Z404288205014
E208021446192

Новини
маразмiв