ГЛАВА XXV. МАРАЗМИ, НОВИНИ АРМІЇ ТА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Підводник №1 часів Великої Вітчизняної війни Олександр Маринеско народився в Україні, але пам'ятника від держави йому немає

Олександр Іванович Маринеско (2 (15) січня 1913 (в 2013 році виповнилося 100 років від дня його народження), Одеса — 25 листопада 1963, Ленінград) — командир Червонопрапорного підводного човна З-13 Червонопрапорної бригади підводних човнів Червонопрапорного Балтійського флоту, капітан 3-го рангу, відомий по «Атаці століття». Герой Радянського союзу. З почату прізвище - Маринеску. Батько його - румун. В 1893 році він побив офіцера, загрожувала смертна кара, але він з карцеру збіг, переплив Дунай. Одружився на українці, букву "у" наприкінці прізвища поміняв на "о".

В 13 років почав плавати учнем матроса. У школі юнг йому, як кращому, скоротили строк навчання й без іспитів перевели в морехідне училище.

Потім - вищі курси командного складу. У розпал занять прийшов наказ: слухача Маринеско відрахувати, із флоту демобілізувати. Причина - "анкета". Йому відмовили навіть на торговельному флоті.

Самолюбний і гордий Маринеско не написав ні єдиного прохання - розібратися. Зрештою - відновили, курси закінчив достроково.

30 січня 1945 року З-13 атакувала й відправила на дно лайнер «Вільгельм Густлофф» (25 484 брт), на якім перебувало 10 582 людину: 918 курсантів молодших груп 2-го навчального дивізіону підводних човнів, 173 члена екіпажа судна, 373 жінки зі складу допоміжного морського корпуса, 162 тяжкопоранених військовослужбовців і 8956 біженців, в основному старих, жінок і дітей.

«Вільгельм Густлофф» був найбільшим по тоннажу теплоходом, потопленим радянськими підводниками, і другим по числу жертв (лідирує теплохід «Гойя», потоплений 16 квітня 1945 року підводним човном «Л-3»; на ньому загинуло близько 7000 людей). "Атака століття" - оцінка не наша, так оцінили подвиг екіпажа "эски" англійські історики. Західні дослідники - англійські, західнонімецькі, шведські - десятиліттями досліджували історію підводного човна "З-13", екіпаж якої по тоннажу потопив за війну восьму частину того, що всі інші підводники Балтики.

Маринеско помер у Ленінграді після важкої й тривалої хвороби 25 листопада 1963 року. Похований на Богословському цвинтарі Санкт-Петербурга. Тут же неподалік (Кондратьевский ін., 83) перебуває Музей підводних сил Росії ім. А. І. Маринеско. Звання Героя Радянського Союзу Олександру Івановичу Маринеско привласнене посмертно 5 травня 1990 року.

Пам'ятники А. І. Маринеско встановлені в Калінінграді, Кронштадті й Одесі (пам'ятник встановлено не державою, а подарований Одесі меценатом Крамаренко Олегом Миколайовичем в 1999 році). В 2013 році встановлять у самому Cанкт-Петербургові (пам'ятник там є на його могилі на Богословському цвинтарі).

Петро ПАТЛАТИЙ
21.01.2013

УКРАЇНСЬКІ ВМС НЕ МАЮТЬ ЖОДНОГО БОЄЗДАТНОГО ПІДВОДНОГО ЧОВНА

Росія відраховує історію свого флоту з українського човна, і головнокомандуючий ВМФ Росії - українець

____________

Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/army/25_117.html

[an error occurred while processing this directive]

Скачати Книгу маразмів України одним файлом

(C) Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99.
Пропозиції та зауваження надсилайте на
Електронним та друкованим ЗМІ дозволяється цитування матеріалів Книги маразмів України за умови посилання на Книгу маразмів України та сайт www.marazm.org.ua Обов'язкове посилання наступного змісту: "За матеріалами Книги маразмів України (www.marazm.org.ua)…". з використанням в Інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Книгу маразмів України (www.marazm.org.ua). Іншим організаціям та приватним особам використання матеріалів для публічних цілей дозволяється за умови окремого дозволу автора з дотриманням вищезгаданих посилань.

Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]

Підтримка проекту:
U634971969297
Z404288205014
E208021446192

Новини
маразмiв