Штраф за неподання звітності щодо звільнених працівників - в розмірі річної зарплати кожного працівника!Відповідно до абзацу першого частини п’ятої статті 20 Закону України “Про зайнятість населення” при вивільненні працівників підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення — направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів. У разі неподання або порушення строків подання цих даних з роботодавців стягується шалений штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів з працевлаштування та соціального захисту вивільнюваних працівників (абзац другий частини п’ятої статті 20 Закону України “Про зайнятість населення” ). Про що нагадує Мінпраці в Листі від 08.05.2008 N ДЦ-09-2782/0/6-08. Ця гра держави в одні ворота просто лякає, адже в умовах економічної кризи людей звільняють не просто так, але і з вини держави, її бездарної політики. І тому брати штраф за неподання папірця в розмірі річної зарплати це грабунок серед білого дня... Чому би уряду, міністрам не платити штрафів за кожний звільнений мільйон, чи тисячу працівників в народному господарстві. Тоді і політика економічна в державі була би розумною і дурнів в міністерських кабінетах поменшало... Чесніше слід жити панове, штрафи мають платити не лише роботодавці, але і працівники, і держава. Віталій МОСЕЙЧУК
МIНIСТЕРСТВО ПРАЦI ТА СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР ЗАЙНЯТОСТI Iнспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення ЛИСТ 08.05.2008 N ДЦ-09-2782/0/6-08
Депутату Харківської обласної ради <...> Шановна <...>! Iнспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Державного центру зайнятості розглянула, за дорученням, Ваше звернення від 08.04.2008 року щодо інформування роботодавцями державної служби зайнятості про передбачуване та фактичне вивільнення працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, як це передбачено частиною п’ятою статті 20 Закону України “Про зайнятість населення”, та в межах компетенції державної служби зайнятості повідомляє наступне. Відповідно до частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості інформацію про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Під “вивільненням” працівника слід розуміти припинення трудового договору з ініціативи роботодавця на підставах, визначених пунктом 1 статті 40 КЗпП, а саме: у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників. На реалізацію норми частини третьої статті 49-2 КЗпП України частиною п’ятою статті 20 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.91 р. N 803-XII, зі змінами та доповненнями, регламентовано подання роботодавцями інформації державній службі зайнятості про заплановане та фактичне вивільнення працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП та передбачено відповідальність роботодавців за неподання або несвоєчасне подання цієї інформації. Відповідно до абзацу першого частини п’ятої статті 20 Закону України “Про зайнятість населення” при вивільненні працівників підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення — направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів. У разі неподання або порушення строків подання цих даних з роботодавців стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів з працевлаштування та соціального захисту вивільнюваних працівників (абзац другий частини п’ятої статті 20 Закону України “Про зайнятість населення” ). Зазначена норма Закону України “Про зайнятість населення” є обов’язковою в усіх випадках, коли звільнення працівників відбувається на підставах, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП. Винятків із цього правила законодавством не передбачено. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 р. N 420 затверджено форми звітності N 4-ПН (план) “Звіт про заплановане вивільнення працівників” та N 4-ПН (факт) “Звіт про фактичне вивільнення працівників” та інструкції щодо їх заповнення. Відповідно до пункту 3 наказу Мінпраці від 19.12.2005 р. N 420 дані форми та інструкції вступили в дію з 04.01.2006 р. Форма звітності N 4-ПН (план) "Звіт про заплановане вивільнення працівників" використовується для інформування підприємствами, установами, організаціями, їхніми структурними підрозділами та філіями, незалежно від форми власності та господарювання, а також фізичними особами - роботодавцями державної служби зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків щодо передбачуваного вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням, тобто на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП. Дана форма звітності подається не пізніше ніж за два місяці до вивільнення працівників. Форму звітності N 4-ПН (факт) "Звіт про фактичне вивільнення працівників" підприємства, установи, організації, їх структурні підрозділи та філії, незалежно від форм власності, подають до центрів зайнятості за місцем своєї реєстрації як платників страхових внесків з метою інформування про фактичне вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т.ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням (п. 1 ст. 40 КЗпП). Дана форма звітності подається у десятиденний термін після фактичного вивільнення працівників. Роботодавцю при вивільненні працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП слід пам’ятати, що чинним законодавством передбачено відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання до державної служби зайнятості форм звітності N 4-ПН (план) “Звіт про заплановане вивільнення працівників” та N 4-ПН (факт) “Звіт про фактичне вивільнення працівників”, а саме — накладення штрафу в розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Таким чином, у разі звільнення роботодавцем працівника на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП (угода сторін) на роботодавця не розповсюджується дія норми частини п’ятої статті 20 Закону України “Про зайнятість населення”, тобто, роботодавець не зобов’язаний інформувати державну службу зайнятості про передбачуване та фактичне вивільнення працівника за встановленими формами звітності. У разі звільнення працівника на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП у державної служби зайнятості відсутні правові підстави для застосування до роботодавця штрафної санкції, передбаченої частиною п’ятою статті 20 Закону України “Про зайнятість населення”. З повагою, Заступник начальника інспекції I.Довженко Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/strax_bezr/20_14.html
(C)
Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99. |
Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]
|