|
ГЛАВА І. МАРАЗМИ ПОЛІТИКИ |
УКРАЇНЦІ ТРАДИЦІЙНО НАЗИВАЮТЬ СВІЙ ПРАПОР ЖОВТО-БЛАКИТНИМ, АЛЕ ЗА КОНСТИТУЦІЄЮ ВІН ЖОВТО-СИНІЙ. СИНІЙ КОЛІР НАМ ДІСТАВСЯ ВІД ЧЕРВОНО-СИНЬОГО ПРАПОРУ УРСРУкраїнці традиційно називають свій прапор «жовто-блакитним». Жовто-блакитні кольори символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. З часів нашестя татарских орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького найчастіше вироблялися із блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносилися хрест, зорі, зброя, постаті святих. Процес розробки зовнішньої атрибутики продовжував тривати і в ХХ столітті. 22 березня 1918 року жовто-блакитний прапор був затверджені Центральною Радою. За гетьманського уряду П.Скоропадського порядок кольорів у прапорі було змінено на синьо-жовтий. Українська Народна Республіка – мала своїм прапором саме жовто-блакитне полотнище (вгорі – жовта смуга, внизу під нею блакитна). Саме таке поєднання барв, як пише В. Сергійчук, «закріпив своїм високим авторитетом Михайло Грушевський». Ось як її пояснює професор В.Сергійчук у своїй праці «Українська символіка...». Він пише: «Підкреслимо, що перший прапор УНР – жовто-блакитний. І це відповідало вимогам геральдики. І не тільки тому, що золотий тризуб і львівський лев накладалися на синє поле, а відтак цей колір мав бути зверху. При виборі кольорів спеціалісти враховували те, що згідно з законами геральдики барви герба (золотого тризуба) розміщувалися у верхній (жовтій), а барви щитового поля в нижній (блакитній) смугах. Але вже до цього само по собі склалося, що, створюючи різні емблеми як державного, так і масового вжитку, їх автори постійно зображували тризуб золотим у блакитному полі» (В. Сергійчук «Національна символіка України», Київ 1992 р., с.83). Був ще й блакитно-жовтий прапор Галичини в Австро-Угорській імперії. Щодо блакитно-жовтого прапора гетьманату, то його пояснено тим, що гетьман просто захотів змінити прапор УНР якимось іншим, але яким, він ще не знав, то ж вирішив просто перевернути те, що вже було – прапор УНР. Українську національну революцію 1917 року наш народ з радістю привітав численними демонстраціями і маніфестаціями. Микола Ковалевський - видатний український політичний діяч, член Української Центральної Ради, у своїй книжці „При джерелах боротьби" пише: „Я не можу забути одного епізоду під час першої української демонстрації в Києві 1 квітня 1917 р. Стрункими лавами йшли тоді київські українці під жовто-блакитними прапорами". Далі М. Ковалевський пише: „Група українських демонстрантів несла великий жовто-блакитний прапор. За ним ішла група української молоді, яка несла кільканадцять жовто-блакитних прапорів, а за нею ішли тисячі киян, міщан та інтелігенції, військових і цивільних з жовто-блакитними відзнаками. Спеціяльну групу творили кількасот селян із прикиївських сіл, які теж несли жовто-блакитні прапори...". Про цю демонстрацію пише і проф. Яків Зозуля, член Української Центральної Ради, у своїй книзі „Велика Українська Революція": „українська маніфестація в Києві. 100.000 учасників з 320 жовто-блакитними прапорами". 22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила закон про державний прапор Української Народноя Республіки. На вимогу проф. М. С. Грушевського, прапор називався „жовто-блакитний". Ще у березні 1914 року київські студенти і робітники вперше виходять на заборонену царським указом маніфестацію під жовто-блакитними прапорами. У неділю, 16 квітня 1917 року, на Соборній площі перша в історії Ніжина відбулася легальна Панахида по Т. Шевченкові. М. Ковалевський писав: „Рано-вранці замайоріли над головами, затріпотіли у повітрі жовто-блакитні прапори". Співець української Визвольної революції видатний поет О. Олесь 1917 року вітав українське військо такими словами: Українське
військо, В іншій поезії О. Олесь пише: Міста цвітуть,
блакить ясніє, В одному з віршів В. Сосюри читаємо: „Жовто-блакитний там прапор віє". У романі У. Самчука „Волинь" читаємо: „На всіх будинках, на всіх крамницях - жовто-блакитні прапори". Поет Б. Кравців у своєму вірші „Сімнадцятого року" пише: „І ми із жовто-синіми стяжками ішли походом і „славу кричали". Василь Онуфрієнко у своїй поемі „Симон Петлюра" пише: „Петлюрине ім'я... Мов прапор святий жовто-синій". У творі Івана Чайки „Дзвони над Лютенькою" читаємо: „Над ними розвівався на вітрі жовто-блакитний прапор". У повісті М. Кушніра „Бій під Крутами" написано: „Зірвався вітер, і з Софіївської площі залопотів жовто-блакитним прапором над головами юнаків...". Юрій Лавріненко згадує про 1917 рік („Чорна пурга"): „... Носили жовто-блакитний прапор Самостійної України". Григорій Костюк у своїх спогадах „Зустрічі й прощання" пише про масові демонстрації 1917 року: „...Безмежне море людей, переткане червпними і жовто-блакитними прапорами".
А нинішній прапор України називається синьо-жовтим. Так записано в частині другій статті 20 Конституції України: Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Справа пояснюється просто. Захисники синьо-жовтого прапора стверджують, що синє — це небо, а жовте — це пшеничне поле. По-перше, небо буває синім надзвичайно рідко, адже у сонячний день воно зазвичай блакитне. Насправді ж синій колір на нинішньому прапорі України є не символом неба, а рудиментом червоно-синього прапору УРСР. Цікаво, що земля Нижня Австрія також має жовто-блакитний прапор (копія справжнього українського, навіть за пропорціями 2:3), який офіційно прийнято 9 серпня 1954 року, але прапор цей було впроваджено ще в 19 сторіччі. Кольори відповідають гербовим – п’ять золотих орлів на блакитному полі, який прийнято в 1359 році.
Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/polit/1_82.html |
|
