ГЛАВА IIІ. МАРАЗМИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА |
||||||||||
З 18 ЛИСТОПАДА 2000 РОКУ ЗАБОРОНЕНО НАДАВАТИ ВІДПУСТКУ БЕЗ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ЗА ЗГОДОЮ СТОРІН АБО У РАЗІ ПРОСТОЮ ПІДПРИЄМСТВАЗаконом України від 02.11.2000 р. №2073-III "Про внесення змін до Закону України "Про відпустки" (далі - Закон) з 18 листопада 2000 року визначено, що жінкам або батькам-одинакам, які мають двох дітей до 15 років, при визначенні тривалості додаткової відпустки не враховуються святкові та неробочі дні. Графік надання відпусток повинен доводитися працівникам письмово. Тепер власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства з не залежних від працівників причин не може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням. Законом запроваджено дві новини: погану і добру. Почнемо з новини доброї. Законом (частина друга статті 5) визначено, що святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (стаття 19 Закону), не враховуються (не плутайте святкові та неробочі дні з вихідними). Відповідно до статті 19 Закону, жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних. Таким чином, жінки з дітьми (або батьки-одинаки), в тому числі і бухгалтери, потенційно відпочиватимуть більше. Раніше якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки, до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховувався час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи. Тепер (нова редакція частини третьої статті 9 Закону) для отримання додаткового стажу потрібно ще і не одержати грошову компенсацію за попереднім місцем роботи. На практиці воно так і відбувалося. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний тепер письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Також тепер щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період на письмову, а не будь-яку вимогу працівника (пункт 1 частини першої статті 11 Закону). Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів, а невикористана частина відпустки надається з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини (нова редакція частини першої статті 12 Закону). Відпустка у зв'язку з навчанням надається також і при навчанні у закладах післядипломної освіти. Проте якщо раніше відпустки для тих, хто успішно навчається без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, надавалися у будь-який час, то тепер вони надаватимуться лише протягом навчального року. Тому навчатися треба буде ліпше, щоб не потребувати відпустки у позанавчальний час. Збільшено тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти. Тепер вона визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації, тобто 30-40 календарних днів залежно від рівня акредитації, а не 20-30 календарних днів, як раніше. І, нарешті, новина погана. Тепер власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства з незалежних від працівників причин не може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням (у порядку, визначеному колективним договором). Але за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. Це означає, що ліквідовується приховане безробіття, коли трудові книжки були на підприємстві, а працівники підробляли "на стороні" для "наробітку" трудового стажу. Таких працівників тепер чекатиме звільнення. Однак через масовість такого явища значно зросте рівень офіційного безробіття. Звичайно є і альтернатива, на яку мало хто з керівників піде: відповідно до статті 113 кодексу законів про працю час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Водночас процес цей буде поступовим, а не миттєвим, адже нагляд за додержанням законодавства про відпустки здійснюють спеціально уповноважені на те державні органи та інспекції (точніше Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю), який може застосовувати до тих підприємців, які мають непрацюючих робітників, в судовому порядку статтю 41 Кодексу про адміністративні правопорушення як про інше порушення вимог законодавства про працю, що тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від 15 (255 грн) до 50 (850 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А відповідно до статті 133 Кримінального кодексу України, повторне протягом року після накладення адміністративного стягнення грубе порушення законодавства про працю, вчинене посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форм власності або громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, - карається штрафом від 50 (5900 грн) до 200 (23600 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до п'яти років. Віталій МОСЕЙЧУК
Про внесення змін до Закону України “Про відпустки" ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 51-52, ст.449 )
Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ: I. Внести до Закону України “Про відпустки” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 2, ст. 4) такі зміни: 1. У частині другій статті 5 слова “при визначенні тривалості відпусток не враховуються” замінити словами “при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону), не враховуються”. 2. Частину шосту статті 6 викласти у такій редакції: "Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України”. 3. У статті 9: у частині першій: пункт 1 викласти у такій редакції: "1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка"; у пункті 4 слова “статтею 25 і частиною другою статті 26” замінити словами “статтями 25 і 26"; частину третю викласти у такій редакції: "Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи”. 4. У статті 10: у частині першій слова і цифри “(статті 7 і 8 цього Закону)” замінити словами і цифрами “передбачена статтею 7 та пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 цього Закону"; у частині десятій слова “який зобов’язаний повідомити” замінити словами “який зобов’язаний письмово повідомити”. 5. Пункт 1 частини першої статті 11 після слова “терміну” доповнити словом “письмового”. 6. У статті 12: частину першу доповнити реченням такого змісту: “При цьому невикористана частина відпустки надається з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини"; частину третю доповнити реченням такого змісту: “У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки”. 7. У статті 14 слова “протягом року” замінити словами “протягом навчального року”. 8. У статті 15: у назві статті слова “у вищих закладах освіти та аспірантурі” замінити словами “у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі"; в абзацах другому, третьому та четвертому пункту 1 та в абзацах другому, третьому та четвертому пункту 2 частини першої слово “щорічно” виключити; доповнити статтю після частини першої новою частиною такого змісту: "Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації”. У зв’язку з цим частини другу, третю і четверту вважати відповідно частинами третьою, четвертою і п’ятою; доповнити статтю частиною шостою такого змісту: "Відпустки, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої та частиною четвертою цієї статті, надаються впродовж навчального року”. 9. Частину шосту статті 20 доповнити словами “а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону”. 10. Пункт 16 частини першої статті 25 викласти у такій редакції: "16) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, — тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи”. 11. Частину другу статті 26 виключити. 12. У тексті Закону слова “заклади освіти” в усіх відмінках замінити словами “навчальні заклади” у відповідному відмінку. II. У пункті 2 Постанови Верховної Ради України від 15 листопада 1996 року “Про порядок введення в дію Закону України “Про відпустки” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 2, ст. 5): в абзаці першому слова “раніше встановленої тривалості” замінити словами “раніше встановленої загальної тривалості"; абзац третій викласти у такій редакції: "які користувалися відпусткою більшої загальної тривалості, ніж визначена відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України, на весь час їх роботи на даному підприємстві, в установі, організації на посадах, професіях, роботах, що давало їм право на цю відпустку, та за наявності умов, за якими вона надавалася. Витрати, пов’язані із збереженням загальної тривалості щорічної відпустки, здійснюються за рахунок коштів, передбачених частиною першою статті 23 цього Закону”. III. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Президент України Л.КУЧМА м. Київ, 2 листопада 2000 року N 2073-III ____________ Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/payment/3_48.html
(C)
Copyrіght by V.Moseіchuk, 1999-2023. All rіghts reserved. Тел. (067) 673-51-59, (099) 565-62-62, (093) 918-70-99. |
Розсилка новин
[an error occurred while processing this directive]
|