ГЛАВА
III. МАРАЗМИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
|
|
НЕЗВАЖАЮЧИ НА ЗАКОНОДАВЧУ ЗАБОРОНУ
ВІДПУСТОК ЗА ВЛАСНИЙ РАХУНОК ТРИВАЛІСТЮ ПОНАД 14 ДНІВ, ТАКІ ВІДПУСТКИ НАДАЮТЬСЯ
КАНДИДАТАМ В НАРОДНІ ДЕПУТАТИ
Незважаючи на
заборону відпусток за власний рахунок за згодою сторін терміном понад 15
днів, Прем'єр-міністру України Януковичу Віктору
Федоровичу надали неоплачувану відпустку строком на 21 календарний день
з 6 по 26 грудня 2004 року включно. При цьому така відпустка під вибори
Президента України не надається в обов'язковому порядку відповідно до статті
25 Закону “Про відпустки”, оскільки там немає підстав для відпусток для
кандидатів в Президенти України, як і кандидатів в народні та інші депутати.
Тому регулювання тривалості такої відпустки має відбуватися відповідно до
статті 26 вищезгаданого Закону - за сімейними обставинами та з інших причин
працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на
термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним
органом, але не більше 15 календарних днів на рік. Однак є стаття 70 Закону України від 25.03.2004 р. № 1665-IV "Про вибори народних депутатів України", яка говорить, що кандидату у депутати, крім кандидата у депутати, який є Президентом України або народним депутатом України, не може бути відмовлено у звільненні на період передвиборної агітації від виконання виробничих або службових обов'язків за місцем роботи з наданням неоплачуваної відпустки. І ця відпустка триває понад 15 днів ! КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я від 6 грудня 2004 р. N 886-р Київ Про надання відпустки Януковичу В.Ф. Відповідно до частини першої статті 65 Закону України "Про вибори Президента України" надати кандидату на пост резидента України Прем'єр-міністру України Януковичу Віктору Федоровичу неоплачувану відпустку строком на 21 календарний день з 6 по 26 грудня 2004 року включно. Перший віце-прем'єр-міністр України М.АЗАРОВ Інд. 19 МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ НАГЛЯДУ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ Р О З ' Я С Н Е Н Н Я N 10-171 від 15.02.2001 Редакції газети "Все про бухгалтерський облік" На Ваш лист від 09.02.2001 р. N 119 надсилаємо для публікаціїроз'яснення щодо встановлення меншої норми тривалості робочогочасу, скороченої тривалості робочого часу, запровадження роботи наумовах неповного робочого часу та правомірності надання відпустокбез збереження заробітної плати або з частковим її збереженням уразі простою з незалежних від працівників причин на підставічастини третьої ст.84 КЗпП України ( 322-08 ). Зміни до Закону України "Про відпустки" ( 504/96-ВР ),зокрема вилучення частини другої статті 26 цього Закону, якапередбачала надання відпусток без збереження заробітної плати абоз частковим її збереженням, зумовили підприємства, установи,організації запроваджувати роботу з меншою нормою та скороченоютривалістю робочого часу, а також роботу на умовах неповногоробочого часу. Існує відмінність між меншою нормою робочого часу, скороченоютривалістю робочого часу та роботою на умовах неповного робочогочасу. Відповідно до частини другої сталі 50 Кодексу законів пропрацю України ( 322-08 ) підприємства та організації при укладенніколективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалостіробочого часу, ніж передбачено у частині першій цієї статті, тобтоменше 40 годин на тиждень. Враховуючи те, що колективним договоромвстановлюється інша норма тривалості робочого часу, оплата за цюнорму має провадитися за повною тарифною ставкою (денною), заповним окладом. Робота зі скороченою тривалістю робочого часу передбаченастаттею 51 КЗпП України ( 322-08 ). Скорочена тривалість робочогочасу означає, що час, протягом якого працівник має виконуватитрудові обов'язки, скорочується, але працівник має право на оплатупраці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу. Робота на умовах неповного робочого часу регламентуєтьсястаттею 56 КЗпП України. Вона передбачає, що за угодою міжпрацівником і власником може встановлюватися як при прийнятті нароботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочийтиждень. Нормальна і скорочена тривалість робочого часу встановлюютьсянормативними актами, а робота на умовах неповного робочого часувстановлюється за погодженням сторін трудового договору, тобто міжпрацівником і власником. Ст.56 КЗпП ( 322-08 ) України не обмежує тривалості неповногоробочого часу, тобто неповний робочий час може встановлюватися якшляхом зменшення тривалості щоденної роботи, так і зменшеннямкількості днів роботи протягом тижня чи одночасним зменшеннямщоденної роботи при неповному робочому тижні. Неповний робочий час може встановлюватися як при прийнятті нароботу, так і потім шляхом подання відповідної заяви і виданнянаказу про встановлення неповного робочого часу. Неповний робочий час може бути встановлений як на певнийперіод, так і без обмеження строком. За наявності змін в організації виробництва і праці, за умовидодержання процедури зміни суттєвих умов праці, як вонапередбачена статтею 32 КЗпП України ( 322-08 ), може бутивстановлено неповний робочий час за ініціативою роботодавців. Уцьому випадку у разі незгоди працівника на продовження роботи внових умовах трудовий договір припиняється згідно з пунктом 6статті 36 КЗпП України. Враховуючи те, що в колективному договорі встановлюютьсявзаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових,соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалостіробочого часу і відпочинку (стаття 7 Закону України "Проколективні договори і угоди") ( 3356-12 ), при запровадженнінеповного робочого часу за ініціативою власника або уповноваженогоним органу колективним договором може бути встановлена нижня межанеповного робочого часу. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собоюбудь-яких обмежень трудових прав працівників, а оплата праціпровадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно відвиробітку. Стосовно правомірності надання відпусток без збереженнязаробітної плати або з частковим її збереженням на підставічастини третьої етапі 84 КЗпП України ( 322-08 ) повідомляємонаступне. Пунктом 3 постанови Верховної Ради України від 15 листопада1996 року N 505 "Про порядок введення в дію ЗаконуУкраїни "Про відпустки" передбачено, щодо приведення законодавствау відповідність із Законом України "Про відпустки" ( 504/96-ВР )застосовуються закони та інші нормативно-правові акти в частині,що не суперечить цьому Закону. Тому після 18 листопада 2001 року, тобто з часу набраннячинності Законом України від 2 листопада 2000 року "Про внесеннязмін до Закону України "Про відпустки", враховуючипріоритетність останніх змін, внесених до законодавства, наданнявідпусток без збереження заробітної плати або з частковим їїзбереженням у разі простою підприємства з незалежних відпрацівників причин на підставі частини третьої статті 84 КЗпПУкраїни чи колективного договору неможливо, оскільки цесуперечить Закону України "Про відпустки". Працівники, яким до набрання чинності Законом України від 2листопада 2000 року "Про внесення змін до Закону України "Провідпустки" (до 18 листопада 2000 року) наданавідпустка без збереження заробітної плати або з частковим їїзбереженням у зв'язку з простоєм у порядку, визначеномуколективним договором, можуть знаходитися у такій відпустці дотерміну її закінчення. Принагідно слід зауважити, що у даний час на розглядіВерховної Ради знаходиться проект Закону України "Про внесеннязмін до Кодексу законів про працю України щодо відпусток", якимзапропоновано частину третю статті 84 вилучити. Директор Державного департаментунагляду за додержанням законодавствапро працю - Головний державнийінспектор праці України В.Тьоткін "Все про бухгалтерський облік",N 17 від 23.02.2001
Стаття 25. Відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов'язковому порядку Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку: 1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно; 2) чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів; 3) матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині другій статті 19 цього Закону, у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку; 4) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - тривалістю до 14 календарних днів щорічно; 5) особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, - тривалістю до 21 календарного дня щорічно; 6) пенсіонерам за віком та інвалідам III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно; 7) інвалідам I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно; 8) особам, які одружуються, - тривалістю до 10 календарних днів; 9) працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер - тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; 10) працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів; 11) працівникам для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку; 12) працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, - тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад; 13) працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, - тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад; 14) сумісникам - на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи; 15) ветеранам праці - тривалістю до 14 календарних днів щорічно; 16) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, - тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи. Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати. Стаття 26. Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/payment/3_13.html |
|
