ГЛАВА XXIV. МАРАЗМИ ОСВІТИ ТА НАУКИ |
Вчене звання професора може бути присвоєне, як виняток, кандидатам наукВідповідно до статті 32 Закону УРСР від 23.05.1991 р. № 1060-XII “Про освіту” вченими званнями є: старший науковий співробітник; доцент; професор. Вчені звання старший науковий співробітник, доцент, професор присвоюються на основі рішень вчених рад вищих навчальних закладів, наукових установ і організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. № 1791 затверджений Порядок присвоєння вчених звань професора і доцента. Згідно з пунктом 12 цього Порядку вчене звання професора може бути присвоєне, як виняток, кандидатам наук, які працюють у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації і: а) мають: вчене звання доцента; стаж педагогічної діяльності не менш як 10 років у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідуючого кафедрою, декана, проректора з навчальної, наукової роботи, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді професора, завідуючого кафедрою (не менш як 0,25 посадового окладу (тарифної ставки), стаж педагогічної діяльності після отримання вченого звання доцента не менш як 5 років; навчально-методичні і наукові праці; б) є авторами підручника (навчального посібника) або співавторами не менше трьох підручників (навчальних посібників) з грифом МОН чи інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, виданих протягом останніх 10 років; в) викладають основні навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні; г) підготували не менше трьох кандидатів наук. Віталій МОСЕЙЧУК УЧЕНЫЕ ЗВАНИЯ, ДИПЛОМЫ И ЗНАНИЯ, ИЛИ ПРОФЕССОР «В ПОРЯДКЕ ИСКЛЮЧЕНИЯ» Николай ДАНЬШИН (доктор физико-математических наук) ПРОФЕСОРОМ МОЖНА СТАТИ ПО БЛАТУ В последние годы положения, регламентирующие получение ученых степеней и ученых званий, без конца меняются. При этом явно просматривается рука чиновника в стремлении приспособить эти правила «под себя». Периодичность пересмотра соответствующих инструкций очень хорошо отслеживает сменяемость руководителей указанных ведомств. При этом квасной патриотизм в отстаивании интересов именно своего ведомства зачастую приводит к полному абсурду. Вы не поверите, но по действующему ныне положению, правда утвержденному еще при предыдущем министре образования М. Згуровском, например, президент Национальной академии наук Украины академик Б.Патон не мог бы претендовать на звание профессора, так как он не подрабатывает на стороне путем чтения лекций в вузе. С другой стороны, это звание может быть присвоено, например, спортивному тренеру за подготовку спортсменов определенного уровня. Причем даже без наличия у соискателя докторской степени. А еще звание профессора может быть присвоено по особому распоряжению Кабмина — «як виняток»! При новом министре «реконструкция» правил доступа к ученым званиям набрала новые обороты. В массовом сознании звание профессора обычно ассоциируется с крупным действующим ученым или с высококвалифицированным специалистом в области медицины (или тем и другим одновременно). Канонический образ такого профессора от медицины наши неискушенные сограждане усвоили по пьесе М.Булгакова «Собачье сердце». Но им и невдомек, что времена профессора Преображенского давно прошли и сейчас профессорское звание мог бы получить не только он, но и его пациент Полиграф Полиграфович Шариков, правда — «в порядке исключения». Однако лимит на эти «исключения» не установлен. Еще более абсурдна обратная сторона этой медали — теперь на профессорское звание не имеет права доктор наук из НИИ, десятилетиями занимающийся только своим основным делом, т.е. научно-исследовательской работой, руководством аспирантами, подготовкой кандидатов и докторов наук, приемом кандидатских и вступительных (в аспирантуру) экзаменов и т.п. В чем причина этих несуразностей и девальвации ученых званий доцента и профессора? В немалой степени это связано с тем, что в вузах эти звания дублируют названия одноименных должностей — доцента и профессора. Тогда как в НИИ для занятия соответствующей должности в расчет принимается только ученая степень. Поэтому истоки девальвации этих ученых званий сосредоточены именно в учебных заведениях. Сейчас здесь напрочь отброшено правило, при котором профессором нельзя стать, не будучи доктором наук, а доцентом без степени кандидата наук. Даже в университетах немало профессоров без докторской степени! А что тогда говорить об отраслевых вузах. Это обусловлено двумя причинами, материальной и моральной. Соответствующее звание не только позволяет занимать в вузе вожделенную должность, но и престижно. Преподаватель — профессия публичная! Как, впрочем, и ряд других «некабинетных» профессий. Иногда связанная с профессорским званием престижность имеет первостепенное значение. Как следствие — в модных сейчас визитках, на табличках кабинетов да и вообще при всяком удобном случае «скромно» указывается только ученое звание. Если, например, это «профессор», то досадный «довесок» в виде кандидатской степени обычно стыдливо опускается. Не верьте, что докторский диплом не может получить бездарный проходимец. Справедливости ради следует сказать, что еще каких-то десяток лет тому назад такие случаи были исключением. Во всяком случае, в области естественных наук. ВАК СССР в последние годы своего существования так отшлифовал свои инструктивные документы, что у проходимцев от науки шансы были сведены к минимуму. Но тут рухнул Союз, был создан наш собственный ВАК и началось «усовершенствование» инструкций. (Право же, это напоминало работу наших доморощенных рационализаторов, взявшихся за усовершенствование японской техники.) Непомерно ужесточались одни требования и одновременно снижались другие. Потом снова все менялось в обратном направлении. Был период, когда кандидатскую степень можно было защитить даже без единой журнальной статьи. Но и сейчас еще требования к уровню публикаций соискателей кандидатских и докторских степеней уравнены. И сейчас еще диссертацию можно защитить в непрофильном ученом совете, достаточно лишь пригласить на защиту четырех специалистов по профилю диссертации. Чем это отличается от технологии приготовления «китовой» колбасы начала шестидесятых годов? Как известно, она готовилась пополам из китового и говяжьего мяса — для этого брали одного кита и одну корову. Качество было соответствующее, но все компенсировалось чесноком! http://www.zerkalo-nedeli.com/ie/show/399/35238/
КАБIНЕТ МIНIСТРIВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 31 грудня 2004 р. N 1791 Київ
Про затвердження Порядку присвоєння вчених звань професора і доцента
{ Iз змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 311 ( 311-2007-п ) від 01.03.2007 N 423 ( 423-2007-п ) від 07.03.2007 }
Відповідно до частини другої статті 59 Закону України “Про вищу освіту” Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ: 1. Затвердити Порядок присвоєння вчених звань професора і доцента (додається). { Пункт 2 втратив чинність на підставі Постанови КМ N 423 ( 423-2007-п ) від 07.03.2007 }
Прем’єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ Iнд. 28 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р. N 1791
ПОРЯДОК присвоєння вчених звань професора і доцента
I. Загальні положення
1. Цей Порядок визначає вимоги до присвоєння вчених звань професора і доцента. 2. Вчені звання професора і доцента присвоюються МОН. Для проведення атестації наукових і науково-педагогічних працівників у МОН утворюється атестаційна колегія. Головою атестаційної колегії є Міністр освіти і науки. Склад атестаційної колегії та положення про неї затверджуються Міністром освіти і науки. 3. Вчене звання професора присвоюється на основі рішення вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації або закладу післядипломної освіти III-IV рівня акредитації, наукової установи. Вчене звання доцента присвоюється на основі рішення вченої ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації або закладу післядипломної освіти III-IV рівня акредитації. 4. Рішення вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради приймається таємним голосуванням. Засідання вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради вважається правомочним, якщо в ньому взяло участь не менше двох третин її складу. Рішення вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше трьох четвертих членів ради, які брали участь у засіданні. 5. Науково-педагогічним працівникам, які працюють у двох або більше вищих навчальних закладах, вчені звання професора і доцента присвоюються на підставі рішення вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради за основним місцем роботи. 6. Строк розгляду атестаційних справ у МОН не повинен перевищувати шести місяців. За особливих обставин, які потребують більш тривалого часу для проведення експертизи атестаційної справи, строк розгляду може бути продовжений до одного року, про що МОН повідомляє здобувачеві. 7. Форму та порядок оформлення атестаційних справ, які подаються до атестаційної колегії, встановлює МОН. 8. Роз’яснення щодо застосування цього Порядку дає МОН. 9. Документом, що засвідчує присвоєння вченого звання, є атестат, який видає МОН. Зразки документів про присвоєння вченого звання затверджує Кабінет Міністрів України. Особам, які втратили атестат, видається дублікат з новим порядковим номером. У разі зміни особою прізвища (імені) атестат на новий не обмінюється. Порядок видачі атестатів, а також їх дублікатів визначає МОН. Атестати професорів і доцентів, видані атестаційними органами СРСР і Російської Федерації за результатами рішень вчених рад до 1 вересня 1992 р., в Україні визнаються дійсними. II. Присвоєння вчених звань 10. Вчене звання професора присвоюється докторам наук, які працюють у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації і: а) мають: вчене звання доцента, старшого наукового співробітника; стаж педагогічної діяльності не менш як 5 років у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідуючого кафедрою, декана, проректора з навчальної чи наукової роботи, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді професора, завідуючого кафедрою (не менш як 0,25 посадового окладу (тарифної ставки); наукові та навчально-методичні праці, опубліковані після захисту докторської дисертації; б) викладають основні навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні. 11. Вчене звання професора присвоюється докторам наук, які працюють у наукових установах Національної академії наук, Академії медичних наук, Української академії аграрних наук, Академії педагогічних наук, Академії правових наук та Академії мистецтв, науково-дослідних інститутах і прирівняних до них організаціях на посаді завідуючого (начальника) науково-дослідного відділу (відділення, сектора, лабораторії), головного наукового співробітника, провідного наукового співробітника, старшого наукового співробітника або на посадах директора, заступника директора чи вченого секретаря і: а) мають: вчене звання старшого наукового співробітника, доцента; стаж наукової та науково-педагогічної діяльності не менш як 10 років (останній календарний рік на одній із зазначених посад); друковані наукові праці (у тому числі монографію або розділ монографії); не менш як 10 наукових праць, опублікованих після захисту докторської дисертації у провідних (фахових) наукових виданнях України та інших держав; б) підготували не менше трьох кандидатів наук. 12. Вчене звання професора може бути присвоєне, як виняток, кандидатам наук, які працюють у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації і: а) мають: вчене звання доцента; стаж педагогічної діяльності не менш як 10 років у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідуючого кафедрою, декана, проректора з навчальної, наукової роботи, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді професора, завідуючого кафедрою (не менш як 0,25 посадового окладу (тарифної ставки), стаж педагогічної діяльності після отримання вченого звання доцента не менш як 5 років; навчально-методичні і наукові праці; б) є авторами підручника (навчального посібника) або співавторами не менше трьох підручників (навчальних посібників) з грифом МОН чи інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, виданих протягом останніх 10 років; в) викладають основні навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні; г) підготували не менше трьох кандидатів наук. 13. Вчене звання професора може бути присвоєне, як виняток, діячам культури і мистецтв, які мають почесні звання народного артиста України, народного художника України, народного архітектора України, заслуженого діяча мистецтв України, працюють у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації і: а) мають: вчене звання доцента; стаж педагогічної діяльності не менш як 10 років у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідуючого кафедрою, декана, проректора з навчальної чи наукової роботи, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді професора, завідуючого кафедрою (не менш як 0,25 посадового окладу (тарифної ставки); стаж педагогічної діяльності після отримання вченого звання доцента не менш як 5 років; значні особисті творчі досягнення у сфері своєї діяльності, зокрема для: - музичних професій: масштабна концертна діяльність, фондові аудіо- і відеозаписи, є лауреатами міжнародних конкурсів та фестивалів; - образотворчих, декоративно-прикладних, дизайнерських і реставраційних професій: персональні виставки, каталоги, альбоми, буклети; - професій театру, кіно і телебачення: записи концертів, театральні постановки, фільми; навчально-методичні, наукові, інші творчі праці, що використовуються у педагогічній діяльності; б) викладають основні навчальні дисципліни на високому професійному рівні; в) підготували не менше п’яти фахівців вищої кваліфікації (лауреатів міжнародних та державних премій, конкурсів, виставок, фестивалів, оглядів); г) є авторами навчально-методичних та наукових праць чи підручника (навчального посібника), виданих протягом останніх 10 років з грифом МОН або інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади. 14. Вчене звання професора може бути присвоєне, як виняток, фахівцям фізичної культури і спорту, які мають почесне звання заслуженого працівника фізичної культури і спорту України, успішно працюють у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації і: а) мають: вчене звання доцента; стаж педагогічної діяльності не менш як 10 років у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідуючого кафедрою, декана, проректора з навчальної чи наукової роботи, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді професора, завідуючого кафедрою (не менш як 0,25 посадового окладу (тарифної ставки); стаж педагогічної діяльності після отримання вченого звання доцента не менш як 5 років; значні особисті творчі досягнення у сфері своєї діяльності: підготували призерів Олімпійських ігор, світу, Європи; б) є авторами навчально-методичних та наукових праць чи підручника (навчального посібника), виданих протягом останніх 10 років з грифом МОН або інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади; в) викладають основні навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні. 15. Вчене звання професора може бути присвоєне, як виняток, докторам і кандидатам наук — висококваліфікованим фахівцям суспільного виробництва, а також видатним діячам культури і мистецтв, фізичної культури і спорту, які мають почесні звання народного артиста України, народного художника України, народного архітектора України, заслуженого діяча мистецтв України, заслуженого працівника фізичної культури і спорту України, які перейшли на постійну роботу у вищі навчальні заклади III-IV рівня акредитації або заклади післядипломної освіти III-IV рівня акредитації та працюють на посаді професора, завідуючого кафедрою і: а) мають: вчене звання доцента, старшого наукового співробітника; стаж успішної роботи на одній кафедрі не менше двох календарних років; вагомі навчально-методичні, наукові, творчі праці, що використовуються у педагогічній діяльності; досвід підготовки кандидатів наук; б) викладають на високому науково-методичному рівні основні навчальні дисципліни, пов’язані з відповідною галуззю суспільного виробництва. 16. Вчене звання доцента присвоюється докторам і кандидатам наук, які працюють у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації і: а) мають: стаж педагогічної діяльності не менше трьох років у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідуючого кафедрою, декана, проректора з навчальної чи наукової роботи, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді доцента, професора, завідуючого кафедрою (не менш як 0,25 посадового окладу (тарифної ставки); наукові та навчально-методичні праці, опубліковані після захисту кандидатської дисертації; б) викладають основні навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні. 17. Вчене звання доцента може бути присвоєне, як виняток, науково-педагогічним працівникам без наукового ступеня кандидата наук, які працюють у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації і: а) мають: стаж педагогічної діяльності не менш як 15 років у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, завідуючого кафедрою, декана, проректора, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді доцента, завідуючого кафедрою; значні навчально-методичні і наукові праці: є авторами навчального посібника або співавторами не менше двох навчальних посібників з грифом МОН або інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, виданих протягом останніх 10 років; б) викладають основні навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні. 18. Вчене звання доцента може бути присвоєне, як виняток, діячам культури і мистецтв, які мають почесні звання народного артиста України, народного художника України, народного архітектора України, заслуженого діяча мистецтв України, заслуженого артиста України, заслуженого художника України, заслуженого працівника культури України, заслуженого архітектора України і працюють у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації і: а) мають: стаж педагогічної діяльності не менш як п’ять років у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, завідуючого кафедрою, декана, проректора, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді доцента, завідуючого кафедрою (не менш як 0,25 посадового окладу (тарифної ставки); значні особисті творчі досягнення у сфері своєї діяльності, зокрема для: - музичних професій: масштабна концертна діяльність, фондові аудіо- і відеозаписи, є лауреатами міжнародних конкурсів та фестивалів; - образотворчих, декоративно-прикладних, дизайнерських і реставраційних професій: персональні виставки, каталоги, альбоми, буклети; - професій театру, кіно і телебачення: записи концертів, театральні постановки, фільми; навчально-методичні, наукові, інші творчі праці, що використовуються у педагогічній діяльності; навчально-методичні та наукові праці, опубліковані за останні 10 років; б) викладають основні навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні. 19. Вчене звання доцента може бути присвоєне, як виняток, фахівцям фізичної культури і спорту, які мають почесне звання заслуженого працівника фізичної культури і спорту України, а також галузеве почесне звання заслуженого тренера України, успішно працюють у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації і: а) мають: стаж педагогічної діяльності не менш як п’ять років у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, завідуючого кафедрою, декана, проректора, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді доцента, завідуючого кафедрою (не менш як 0,25 посадового окладу (тарифної ставки); значні особисті творчі досягнення у сфері своєї діяльності; навчально-методичні та наукові праці, опубліковані за останні 10 років; б) викладають основні навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні. 20. Вчене звання доцента може бути присвоєне, як виняток, висококваліфікованим фахівцям суспільного виробництва, а також видатним діячам культури і мистецтв, фахівцям фізичної культури і спорту, які мають почесні звання народного артиста України, народного художника України, народного архітектора України, заслуженого діяча мистецтв України, заслуженого артиста України, заслуженого художника України, заслуженого архітектора України, заслуженого працівника культури України, заслуженого працівника фізичної культури і спорту України, а також галузеве почесне звання заслуженого тренера України, перейшли на постійну роботу у вищі навчальні заклади III-IV рівня акредитації або заклади післядипломної освіти III-IV рівня акредитації, працюють на посаді доцента, завідуючого кафедрою і: а) мають: стаж практичної або творчої діяльності не менш як 15 років; стаж успішної роботи на одній кафедрі не менше двох календарних років; навчально-методичні, наукові, творчі праці, опубліковані за останні 10 років; б) викладають на високому науково-методичному рівні основні навчальні дисципліни, пов’язані з відповідною галуззю суспільного виробництва. 21. Особам, основне місце роботи яких не у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації, вчені звання професора і доцента можуть бути присвоєні в разі їх роботи за сумісництвом (не менш як 0,25 посадового окладу (тарифної ставки) за умови дотримання вимог, викладених у пунктах 10-14, 16, 18-19 цього Порядку. 22. Вчене звання професора і доцента, як виняток, може присвоюватися з урахуванням інших видатних досягнень у науковій і науково-педагогічній діяльності за умови прийняття позитивного рішення вченою (науковою, науково-технічною, технічною) радою та атестаційною колегією МОН не менше ніж трьома четвертими голосів членів ради та колегії, які взяли участь у голосуванні. { Пункт 22 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 311 ( 311-2007-п ) від 01.03.2007 }
23. Атестаційні справи здобувачів, яким вчене звання професора і доцента може бути присвоєне як виняток, направляються на експертизу до науково-методичних комісій МОН. 24. Датою присвоєння вченого звання професора і доцента є наказ МОН, яким затверджується рішення атестаційної колегії. III. Переатестація наукових і науково-педагогічних працівників 25. Переатестація наукових і науково-педагогічних працівників, яким вчене звання професора і доцента присвоєно у державах, з якими Україна не підписала угод про визнання вчених звань, проводиться МОН за клопотанням вчених (наукових, науково-технічних, технічних) рад вищих навчальних закладів, наукових установ, де працює здобувач. Перелік необхідних для цього документів, а також порядок їх розгляду визначає МОН. 26. Вчені звання професора і доцента можуть бути присвоєні іноземцям, залученим до педагогічної роботи у вищих навчальних закладах України III-IV рівня акредитації або закладах післядипломної освіти III-IV рівня акредитації, за наявності відповідних наукових ступенів, нострифікованих в Україні, та за умови дотримання вимог цього Порядку. IV. Позбавлення (поновлення) вчених звань
27. Особи, яким присвоєно вчені звання професора і доцента, можуть бути позбавлені цих звань МОН на підставі клопотань вчених (наукових, науково-технічних, технічних) рад. Засідання вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради вважається правоможним, якщо в його роботі взяли участь не менше двох третин її складу. Клопотання про позбавлення вченого звання вважається прийнятим, якщо за підсумками таємного голосування за нього проголосувало не менше трьох четвертих членів ради, які брали участь у засіданні. Питання щодо обґрунтованості присвоєння вчених звань, стосовно яких рішення було прийнято більш як 10 років тому, МОН не розглядаються. 28. Особи, яких було позбавлено вчених звань професора і доцента, можуть бути поновлені в цих званнях МОН на підставі рішень вчених (наукових, науково-технічних, технічних) рад. 29. Порядок розгляду питань щодо позбавлення (поновлення) вчених звань професора і доцента, а також перелік необхідних для цього документів визначає МОН. V. Розгляд апеляцій 30. Апеляції на рішення вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради можуть бути подані до МОН не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення. Рішення МОН щодо апеляції є остаточним. Нове клопотання вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради про присвоєння вченого звання професора і доцента може бути порушене не раніше ніж через один рік після прийняття МОН рішення про відмову у присвоєнні вченого звання. Обов’язковою умовою повторного клопотання повинне бути опублікування нових навчально-методичних та наукових праць. ____________
|
|
