|
ГЛАВА XІІ. МАРАЗМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я |
ДЕРЖСАНЕПІДЕМСЛУЖБА ВВАЖАЄ, ЩО ВОНА МАЄ ПРАВО ВИМАГАТИ ВІД РОБІТНИКІВ БУДЬ-ЯКИХ ПРОФЕСІЙ ПРОФЕСІЙ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ ОБОВ’ЯЗКОВИХ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ. АЛЕ В УКРАЇНІ ВЗАГАЛІ НЕМАЄ КАТЕГОРІЙ ПРАЦІВНИКІВ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ПРОФІЛАКТИЧНИМ ЩЕПЛЕННЯМ, У ТОМУ ЧИСЛІ ОБОВ’ЯЗКОВИМВ Листі від 28.09.2007 р. № 03.2/1983 “Щодо необхідності проходження медоглядів та проведення щеплень працівниками непродовольчих магазинів” Держсанепідемслужба з посиланням на статтю 26 Закону України від 24.02.1994 р. № 4004-XII “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” (далі - Закон) говорить, що профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов’язковими. І мовляв представники Держсанепідемслужба мають право вимагати від робітників будь-яких професій підтвердження проведення таких щеплень, в тому числі і у продавців непродовольчих товарів. А у разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Держсанепідемслужба дещо перебільшує неможливість праці робітників у разі відсутності у них обов’язкових профілактичних щеплень. По-перше, Держсанепідемслужба помилилася із посиланням на статтю 26 Закону України від 24.02.1994 р. № 4004-XII “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”. Насправді про профілактичні щеплення говорить 27 стаття, яка і має таку назву “Профілактичні щеплення” і цитують вони слова у Листі саме з неї, а стаття 26 Закону говорить про обов’язкові медичні огляди. По-друге, цитування статті 27 чомусь відбулося неправильно і неповністю щодо згаданого питання. Наприклад, Держсанепідемслужба говорить про те, вона має право вимагати від робітників будь-яких професій підтвердження проведення таких щеплень. Закон говорить інакше. Частина третя статті 27 Закону говорить, що обов’язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв’язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Як відомо “окремі”, як правило, це не “будь-які”. Далі цікавіше. По-третє, і це головне, частина третя статті 27 говорить, що групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов’язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я. Звідси знову виникає думка, що не всім категоріям працівників слід мати обов’язкові профілактичні щеплення. І на диво, Наказом Міністерства охорони здоров'я від 03.02.2006 р. № 48 “Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів” (зареєстровано у Мін’юсті України 02.06.2006 за № 665/12539) затверджено Календар профілактичних щеплень в Україні, який взагалі не містить категорій працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов’язковим. Там для дорослих є рекомендовані щеплення (останній, розділ 4). Розділ 3 Календарю називається “Щеплення, які проводяться на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показами”, розділ 2 “Щеплення за станом здоров’я”, і розділ 1 “Щеплення за віком”. Про категорії працівників для проведення обов’язкових щеплень мовчить і Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, яке затверджено тим самим Наказом. Таким чином нині в Україні немає категорій працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов’язковим. А тому немає кого лякати відлученням від роботи у разі відсутності обов’язкових щеплень. Віталій МОСЕЙЧУК
МИНИСТЕРСТВО ЗДРАВООХРАНЕНИЯ УКРАИНЫ ЦЕНТРАЛЬНАЯ САНИТАРНО-ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКАЯ СЛУЖБА П И С Ь М О 28.09.2007 N 03.2/1983 Затронутый Вами вопрос четко урегулирован постановлением Кабинета Министров Украины от 23.05.2001 г. N 559 “Об утверждении перечня профессий, производств и организаций, работники которых подлежат обязательным профилактическим медицинским осмотрам, порядка проведения этих осмотров и выдачи личных медицинских книжек”, с изменениями, а также приказом МОЗ Украины от 23.07.2002 г. N 280 “Об организации проведения обязательных профилактических медицинских осмотров работников отдельных профессий, производств и организаций, деятельность которых связана с обслуживанием населения и может привести к распространению инфекционных болезней” (далее — Приказ). Указанными документами не предусмотрена необходимость прохождения медосмотров работниками непродовольственных магазинов, а ссылка на п. 4 Перечня необходимых обследований врачей-специалистов, видов клинических, лабораторных и других исследований, необходимых для проведения обязательных медицинских осмотров, и периодичность их проведения, утвержденного Приказом, является ошибочной, поскольку требования этого пункта касаются исключительно работников рынков, в частности продовольственных. В то же время, ввиду того, что в соответствии со ст. 26 Закона Украины “Об обеспечении санитарного и эпидемического благополучия населения” профилактические прививки в целях предотвращения заболеваний на туберкулез, полиомиелит, дифтерию, коклюш, столбняк и корь в Украине являются обязательными, представители Госсанэпидслужбы вправе требовать от работников каких-либо профессий подтверждения проведения таких прививок (медицинскую справку). При необоснованном отказе от прививки по представлению соответствующих должностных лиц государственной санитарно-эпидемиологической службы работники к работе не допускаются.
Главный врач Центральной санитарно-эпидемиологической станции МОЗ Украины Л.Некрасова ____________ Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/med/12_51.html |
|
