В УКРАЇНИ ВІДСУТНЄ ПРАВО НА ОСКАРЖЕННЯ УХВАЛ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ В АПЕЛЯЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ ОСОБАМИ, ЩО НЕ ПРИЙМАЛИ УЧАСТІ В РОЗГЛЯДІ СПРАВИ. ВОНИ МАЮТЬ ПРАВО ОСКАРЖИТИ ЛИШЕ РІШЕННЯ СУДУ

Відповідно до положень статті 292 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК), сторони й інші особи, що приймають участь у справі, а також особи, що не приймали участі в справі, за умови, що суд вирішив питання про їхні права й обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції цілком або частково.

Надання особам, що не приймали участі в розгляді справи, права на апеляційне оскарження рішень судів, що стосуються їхніх прав і інтересів, обумовлено в першу чергу змістом статті 55 Конституції України, відповідно до якого кожному гарантується право на оскарження в суді рішень державних органів. Таким чином, надання таким особам права на апеляційне оскарження рішень судів, що стосуються їхніх прав і обов'язків, виглядає більш ніж виправданим. Відповідно до положень частини 2 статті 292 ЦПК ухвали суду першої інстанції підлягають оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 293 даного Кодексу. При цьому необхідно відзначити, що ні стаття 292, ані стаття 293, ні інші норми ЦПК прямо не передбачають право осіб, що не є учасниками процесу, на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції, що стосуються прав і обов'язків таких осіб.

Відсутність у ЦПК норми, що встановлює право осіб, що не приймали участі в розгляді справи, на оскарження ухвал, що стосуються їхніх прав і обов'язків, є помилкою законодавця, а не усвідомленим рішенням. Це підтверджується, по-перше, розуміннями простої логіки, тому що в силу вищевказаної статті 55 Конституції кожна особа повинна мати право на оскарження дій державних органів у суді і судовому захисті своїх прав і інтересів, а по-друге, передбаченим положеннями розділу 2 ЦПК порядком касаційного оскарження судових актів.

Так, положення статті 394 ЦПК передбачають, що особи, що не приймали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, волі або обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку деякі визначення суду першої інстанції, зазначені в статті 293 ЦПК, після їхнього перегляду в апеляційному порядку. Таким чином, положення зазначеної статті передбачають право осіб, що не приймали участі в розгляді справи, на оскарження визначень суду першої інстанції в касаційному порядку за умови, що такі визначення були переглянуті в апеляційному порядку, тим самим побічно підтверджуючи можливість апеляційного перегляду визначень судів першої інстанції за заявою осіб, що не приймали участі в розгляді справи.

На жаль, на практиці широко поширені випадки, коли судді, тлумачачи буквально зміст статті 292 ЦПК, відмовляють у прийнятті апеляційних скарг в осіб, що не приймали участі в розгляді справи, на визначення судів першої інстанції. Така практика може бути обумовлена істотним перевантаженням судів і неоднозначним регулюванням даного питання цивільним процесуальним законодавством.