ГЛАВА 00. МАРАЗМИ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ |
ЛИШЕ З 18 СІЧНЯ 2007 РОКУ ПОСТАНОВА ОРГАНУ ДІЗНАННЯ, СЛІДЧОГО, ПРОКУРОРА ПРО ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ МОЖЕ БУТИ ОСКАРЖЕНОЮ
Лише
з 18 січня 2007 року за Законом України від 14.12.2006 р. № 462-V “Про
внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо оскарження
постанови про порушення кримінальної справи” постанова
органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо
конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до
місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка
винесла постанову, з дотриманням правил підсудності.
Досі неправомірне порушення кримінальних справ не можна було оскаржувати або
не було процедури такого оскарження. Хоча вже існувало рішення
Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003 і Постанова
Верховного Суду № 1 від 11.02.2005 "Про деякі питання, що виникають під час
розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого,
прокурора про порушення кримінальної справи" ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА 11.02.2005 N 1 Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи Рішенням Конституційного Суду України (далі — Рішення) від 30 січня 2003 р. N 3-рп/2003 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ті положення ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПК), які унеможливлюють розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого, прокурора стосовно приводів, підстав і порядку порушення кримінальної справи щодо певної особи. З метою однакового і правильного застосування положень кримінально-процесуального законодавства, яке стосується порядку розгляду судами скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи, Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВЛЯЄ: 1. Звернути увагу судів на те, що ті положення ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 КПК, які визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), втратили чинність із дня ухвалення Рішення, тобто з 30 січня 2003 р. У зв’язку з цим на досудових стадіях кримінального процесу суди зобов’язані приймати до свого провадження скарги на постанови про порушення кримінальної справи щодо певної особи, що надходять від осіб, стосовно яких порушено кримінальні справи, або їхніх захисників та законних представників. Такі скарги приймаються місцевими чи апеляційними судами за місцем розташування органів, які винесли зазначені постанови, з дотриманням правил підсудності, визначених статтями 33, 34 КПК та іншими законами України (наприклад, частинами 5, 6 ст. 13 Закону від 15 грудня 1992 р. N 2862-XII “Про статус суддів"). Відповідно до чинного процесуального законодавства (ч. 2 ст. 98 КПК, якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, справу має бути порушено щодо цієї особи. У зв’язку з цим слід визнати правильною практику тих судів, котрі приймають до провадження і розглядають на досудових стадіях процесу скарги на постанови про порушення кримінальної справи за фактом учинення злочину, якщо за обставинами справи особі, яка порушила справу, була відома підозрювана у вчиненні злочину особа (наприклад, коли у мотивувальній частині зазначеної постанови названо прізвище особи як такої, що вчинила злочин). 2. Розглядаючи на досудових стадіях процесу скарги на постанови про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначених постанов і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті. 3. Судам необхідно мати на увазі, що загроза порушення конституційних прав особи внаслідок незаконного порушення кримінальної справи може виникнути на будь-якому етапі розслідування останньої. Зважаючи на те, що строки оскарження зазначених постанов законом не встановлені, суди повинні приймати до розгляду скарги на ці постанови протягом усього часу, поки справа перебуває у провадженні органів дізнання, слідчого, прокурора. Проте якщо така скарга надійшла до суду незадовго до закінчення слідства, вона відповідно до ч. 4 ст. 110, ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 КПК може бути розглянута під час попереднього розгляду справи за умови, що такий розгляд залежно від конкретних обставин можливий у розумні строки. 4. Кримінально-процесуальним законодавством України не врегульований порядок розгляду скарг на постанови про порушення кримінальної справи під час досудового розслідування останньої. У зв’язку з цим слід визнати правильною практику тих судів, які при розгляді таких скарг додержуються порядку, визначеного у ст. 236-1 КПК для розгляду скарг на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Скарга на постанову про порушення кримінальної справи розглядається суддею одноособово не пізніше 10 днів із дня її надходження до суду. Про час розгляду повідомляються прокурор, особа, щодо якої порушено справу, захисник і законний представник цієї особи, а також потерпілий. Перед розглядом кримінальної справи суддя має вивчити надані прокурором матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про її порушення, а в судовому засіданні — заслухати осіб, які з’явилися, а саме: пояснення особи, щодо якої порушено справу, захисника, законного представника, потерпілого та міркування прокурора щодо поданої скарги. Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя вправі з’ясовувати лише такі питання: чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК). Оскільки ст. 84 КПК передбачено обов’язкове ведення протоколу в судових засіданнях суду першої інстанції, це має робитись і під час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи. 5. За результатами розгляду скарги, залежно від того, чи були при порушенні кримінальної справи додержані вимоги статей 94, 97, 98 КПК, суддя своєю мотивованою постановою залишає скаргу без задоволення або задовольняє її та скасовує постанову про порушення кримінальної справи. В разі скасування зазначеної постанови суддя не вправі закрити справу. Копії постанови надсилаються органу, у провадженні якого перебуває справа, прокурору, особі, яка подавала скаргу, та потерпілому. На постанову судді протягом семи діб із дня її винесення можуть бути подані апеляції до апеляційного суду з дотриманням вимог ст. 350 КПК, а в разі розгляду скарги названим судом — касаційні скарги, подання відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 383 КПК. Постанови місцевих судів, винесені за результатами розгляду скарг, і ухвали апеляційних судів щодо цих постанов у касаційному порядку, визначеному частинами 2 статей 383, 386 КПК, не оскаржуються, оскільки не перешкоджають подальшому провадженню в кримінальних справах. За певних умов вони можуть бути переглянуті в порядку виключного провадження. 6. Розгляд скарги на постанову про порушення кримінальної справи в порядку цивільного судочинства не допускається. Проте бездіяльність органу дізнання, слідчого, прокурора, що полягала у неприйнятті за заявою про злочин жодного з рішень, передбачених ч. 2 ст. 97 КПК, може бути оскаржена в порядку, встановленому в гл. 31-А Цивільного процесуального кодексу України. Голова Верховного Суду України В.Т.Маляренко Секретар Пленуму Верховного Суду України І.П.Домбровський
ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо оскарження постанови про порушення кримінальної справи Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ: I. Внести до Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05, 1002-05, 1003-05) такі зміни: 1. Частину першу статті 206 доповнити пунктом 4 такого змісту: "4) зупинення судом слідчих дій на час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи”. 2. Доповнити статтями 236-7, 236-8 такого змісту: "Стаття 236-7. Оскарження до суду постанови про порушення справи
Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, з дотриманням правил підсудності. Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо особи може бути подана до суду особою, щодо якої було порушено кримінальну справу, її захисником чи законним представником. Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину може бути подана до суду особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, її захисником чи законним представником з достатнім обґрунтуванням порушення прав та законних інтересів відповідної особи. Якщо обґрунтування порушення прав та інтересів особи визнано суддею недостатнім, суддя приймає рішення про відмову у відкритті провадження з розгляду скарги. Відмова у відкритті провадження не позбавляє права повторно звертатися до суду. Суд приймає до розгляду скаргу на постанову про порушення кримінальної справи протягом усього часу перебування справи у провадженні органу дізнання, слідчого, прокурора до моменту закінчення досудового слідства. Стаття 236-8. Розгляд судом скарги на постанову про порушення справиСкарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення справи розглядається суддею одноособово не пізніше п’яти днів з дня її надходження до суду. Про відкриття провадження за скаргою на постанову про порушення справи суддя протягом доби від дня надходження скарги до суду виносить постанову, копія якої направляється: 1) особі, яка подала скаргу, її захиснику або законному представнику; 2) органу, який порушив кримінальну справу або у провадженні якої вона перебуває; 3) прокурору; 4) потерпілому або особі, за заявою якої було порушено справу. У постанові про відкриття провадження зазначаються: 1) час і місце судового розгляду скарги; 2) список осіб, явка яких у судове засідання є обов’язковою; 3) дії, які необхідно вчинити сторонам для забезпечення розгляду скарги; 4) строк подання до суду матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи. У постанові про відкриття провадження суддя вирішує питання про доцільність зупинення слідчих дій у справі на час розгляду скарги. Постанова судді про відкриття провадження набирає законної сили з моменту її винесення і підлягає негайному виконанню. Орган дізнання, слідчий або прокурор, у провадженні якого знаходиться справа, зобов’язаний у встановлений суддею строк подати до суду матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи. Матеріали, які подаються до суду, мають бути описані, прошиті та пронумеровані із зазначенням посади та прізвища особи, яка склала опис. У разі неподання без поважних причин до суду матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, у встановлений суддею строк суддя вправі визнати відсутність цих матеріалів підставою для скасування постанови про порушення справи. Якщо постановою суду вирішено питання про зупинення слідчих дій на час розгляду скарги, строк розгляду скарги не враховується у строк досудового слідства. Обов’язок доведення правомірності порушення справи покладається на прокурора, неявка якого в судове засідання не перешкоджає розгляду справи. Неявка без поважних причин у судове засідання особи, яка подала скаргу та присутність якої визнано суддею обов’язковою, є підставою для закриття провадження з розгляду скарги. Суддя розглядає скаргу на підставі наявних у справі матеріалів у судовому засіданні. У судовому засіданні, перевіривши явку сторін, суддя: 1) досліджує матеріали, на підставі яких було порушено справу; 2) заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу, її захисників чи законних представників, потерпілого або особи, за заявою якої було порушено справу, якщо вони з’явились у судове засідання; 3) заслуховує думку прокурора, якщо він з’явився у судове засідання; 4) у разі необхідності заслуховує пояснення особи, яка винесла постанову про порушення справи. Під час розгляду скарги ведеться протокол судового засідання. Під час судового розгляду скарги сторони мають право ознайомитися з матеріалами, які обґрунтовують порушення кримінальної справи, та вимагати їх оголошення у судовому засіданні. Розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. За результатами розгляду скарги, залежно від того, чи були при порушенні справи додержані вимоги статей 94, 97, 98 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою: 1) залишає скаргу без задоволення; 2) задовольняє скаргу, скасовує постанову про порушення справи і виносить постанову про відмову в порушенні справи. Набрання законної сили постановою судді про скасування постанови про порушення справи тягне за собою скасування запобіжних заходів, повернення вилучених речей та поновлення прав, щодо яких на час досудового слідства встановлювались обмеження. Копія постанови судді надсилається прокурору, органу, який порушив кримінальну справу, органу, в провадженні якого вона перебуває, особі, яка подала скаргу, її захиснику чи законному представнику, потерпілому та особі, за заявою якої порушено кримінальну справу. У разі відмови в задоволенні скарги матеріали справи повертаються органу, який проводить досудове слідство. Копії документів залишаються в матеріалах провадження по скарзі. У разі скасування постанови про порушення справи та відмови у порушенні справи подані до суду документи зберігаються в матеріалах провадження по скарзі до набрання законної сили відповідною постановою судді. У подальшому ці матеріали зберігаються в суді. На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді”. 3. Статтю 349 доповнити частиною шостою такого змісту: "Апеляція на постанову судді, винесену в порядку, передбаченому статтями 236-2, 236-6, 236-8 цього Кодексу, подається у строки, встановлені у цих статтях, і розглядається за правилами, встановленими статтею 382 цього Кодексу”. 4. У статті 382: 1) частину першу викласти в такій редакції: "Апеляційна перевірка судових рішень, зазначених у частині другій статті 347 цього Кодексу, здійснюється з додержанням вимог цієї глави. При перевірці цих рішень судове слідство не провадиться. Апеляції на постанови судді, винесені в порядку, передбаченому статтями 52-5, 165-2, 165-3, 177, 205 цього Кодексу, розглядаються не пізніш як через три доби після їх надходження до апеляційного суду. Апеляції на постанови судді, винесені в порядку, передбаченому статтями 236-2, 236-6, 236-8 цього Кодексу, розглядаються не пізніш як через сім діб після їх надходження до апеляційного суду. Для розгляду цих апеляцій відповідні матеріали невідкладно витребовуються апеляційним судом"; 2) доповнити частиною третьою такого змісту: "Після апеляційної перевірки постанови місцевого суду, винесеної в порядку, передбаченому статтею 236-8 цього Кодексу, матеріали справи: 1) направляються органу, який проводить досудове слідство, якщо постанову про порушення справи не скасовано; 2) зберігаються в матеріалах судового провадження по скарзі, якщо постанову про порушення справи скасовано і в порушенні справи відмовлено”. II. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. До приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. 3. Кабінету Міністрів України: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону. Президент України В.ЮЩЕНКО м. Київ, 14 грудня 2006 року N 462-V ____________
|
|
