ГЛАВА V. МАРАЗМИ ПРОМИСЛОВОСТІ |
|
ЧОРНОБИЛЬ НІЧОМУ НЕ НАВЧИВ Чорнобильська катастрофа, що приголомшила світ 1986 року, не примусила людство відмовитися від використання ядерної енергії. Вона лише змінила уявлення про необхідний рівень безпеки технологій, пов'язаних із ризиком. Принаймні, хочеться вірити, що це саме так. Бо ряд країн не лише не відмовилися від "мирного атома", але й продовжують розвивати ядерну енергетику. Серед цих країн і Україна, яка успадкувала Чорнобиль і його згубні наслідки. Може здатися дивним, але саме розвиток української ядерної енергетики сьогодні є умовою припинення експлуатації Чорнобильської АЕС. А під розвитком ядерної енергетики слід було б розуміти не так зростання атомної могутності, як, насамперед, підвищення безпеки станцій. Але щодо останнього є сумніви, і не лише у противників атомної енергетики... Через кілька років після Чорнобильської катастрофи Захід, либонь, виходячи не лише з технічних передумов, але й з обивательського "зникне з очей - зійде із серця", заявив про бажання бачити чорнобильські блоки зупиненими. Відповідаючи на прагнення сильних світу цього "закрити" Чорнобиль, Україна заперечила, що дострокове виведення з експлуатації не вирішить чорнобильських проблем. Але вона все ж таки погодилася на цей крок, висунувши цілком резонні зустрічні умови, із якими "велика сімка" і ЄС врешті-решт погодилися. Захід після тривалих переговорів запропонував Україні задовольнитися пуском недобудованих атомних блоків на Рівненській і Хмельницькій АЕС. |
|
