ГЛАВА V. МАРАЗМИ ПРОМИСЛОВОСТІ |
|
СТАРИЙ НОВИЙ ЗНАЙОМИЙ - ЛІЗИНГ В Україні офіційно впроваджений новий вид фінансових послуг - лізинг. Треба очікувати пожвавлення діяльності вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки, банків та страхових компаній. Нарешті сталося. Як раз в канун старого Нового року, 13 січня 1998 року, був опублікований в газеті "Голос України" і вступив в законну силу Закон України" "Про лізинг". До цього часу Україна пішла своїм шляхом. Лізингові операції у нас регулювалися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", в відповідності, до якого орендна операція прирівнюється до лізингової і вона передбачає передачу права користування матеріальними цінностями іншому суб'єкту підприємницької діяльності (орендарю) на платній основі та на визначений строк. При цьому об'єктом орендних відносин є матеріальні цінності, що входять до складу основних засобів (фондів) суб'єктів підприємницької діяльності, крім тих, первинна (відновна) вартість яких повністю погашається протягом одного виробничого циклу (ст. 1.15 згаданого Закону). Цікавим лізинг на теренах СНД став вимушено і справа ось в чому: підприємства-монополісти зіштовхнулися із кризою збуту своєї продукції, але продовжували її відвантажувати споживачам щоб не зупинити виробництво, таким чином виникла платіжна криза. Але продукцією користувалися не заплатив за неї або заплатив частково, при цьому брали обов'язок погасити борг, чим це не вимушений лізинг. Виходячи з такої ситуації промислові підприємства на свій страх і ризик відкрили свою лізингові відділи та компанії, наприклад, Ліпецький, Володимирський та Алтайський тракторні заводи в Росії, які проводять поставку тракторів із відстрочкою платежу на 2-3 місяці (можливо до 1 року) при передоплаті 30-50 %. Вочевидь, не просто Закон вступив в силу 13 січня, і я би назвав цей Закон старим Новим законом, за аналогією зі старим Новим роком. І ось чому. Відповідно до статті 2 Закону "об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме й рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства". На перший погляд усе добре, але так добре могло бути в 70-х роках. Сьогодні, коли ми вступаємо в трете тисячоліття, головним активом багатьох корпорацій стають немайнові права: програмне забезпечення, патенти, ліцензії, "ноу-хау" тощо. В США в лізингу знаходиться 45 процентів виробничого устаткування, в Японії - 33 процента, в ФРН - 18 процентів, в США здається в лізинг до 25 процентів наявних комп'ютерів. Але одна деталь, на одному комп'ютері вартістю 2 тис.$ може бути інстальовано програмного забезпечення на 10 тис. $. І чого буде вартий цей комп'ютер без програм, або верстат із ЧПУ, робот, автоматизована лінія. Тобто цей Закон дає змогу отримати або здати в оренду тільки щось матеріальне, але він не дає змоги здати в оренду з викупом інтелектуальну власність, яка зараз нерозривно пов'язана з матеріальною власністю. І це обладнання може стати мертвим залізом без необхідних інтелектуальних компонентів. Одним словом, цей Закон розрахований на нашу матеріаломістку економіку, а не інтелектуальну західну. Треба додати, що Росія виявилася лідером при впровадженні лізингового законодавства: там діє Указ Президента від 17.09.94 р. про фінансовий лізинг. Предметом лізингу може бути любе рухоме та нерухоме майно, а також майнові права. Однак цей Указ не наполягає на тому, що орендар має право на купівлю майна через оренду, що суперечить практиці Європи, але відповідає практиці США. Передбачена розробка Тимчасового положення про фінансовий лізинг та підписання Росією міжнародної Конвенції про фінансовий лізинг. Підписання цієї Конвенції в Законі Україною не передбачено. Відповідно до п. 3 ст. 2 не можуть бути об'єктом лізингу одержане майно, яке знаходиться в оренді. Але це міг би проміжний шлях для пожвавлення процесів приватизації, коли сертифікатна завершується через нестачу сертифікатів, грошова не може починатися через нестачу грошей, але через лізинг підприємств можна було би знайти золоту середину. Саме такий підхід до оренди з викупом дає можливість державі (а також іншим власникам, наприклад, в умовах френдчайзингу) регулювати процеси приватизації в бажаному напрямку. Відомо, що орендні підприємства після прискореної "приватизації" не поспішають поліпшувати свою роботу, піклуватися про споживача, розробляти конкурентноспроможну продукцію,але вихід є - при укладанні договору лізингу (оренди з викупом) обумовлюється термін дії договору до 85-90 процентів від середньозваженого терміну служби будівель та обладнання і включається умова про те, що при неповному завантаженні обладнання не з вини орендаря (визначається через порівняння обсягу випуску з технологічно можливою, яка визначається комісією по приватизації в натуральному і грошовому обсязі з фіксацією в ВКВ) орендна плата збільшується на подвоєний процент недовиробніцтва або накладається штраф в розмірі вартості недовиробленої продукції. В випадку заміни старої продукції новою знову визначається технологічно можливий обсяг виробництва (з наданням терміну переобладнання до 2 місяців про переробці раніше діючої лінії) в натуральному й грошовому вигляді з фіксацією в ВКВ, при перевищенні обсягів виробництва в порівнянні з минулим рівнем надається знижка по оплаті оренди в розмірі процента перевиробництва. Відповідно підприємство може впровадити раціоналізаторські пропозиції та винаходи і збільшити обсяги виробництва на 100 процентів , а орендна плата зменшиться до 0 (теж на 100 процентів), але держава буде отримувати платежі вже не в вигляді орендної плати, а у вигляді збільшившихся податків та платежів, що більш доцільно, ніж проста орендна платня, додатково буде стимулюватися науково-технічний прогрес. При кризі збуту старої продукції підприємство буде зацікавлене в упровадженні нової. В залежності від умов, передбачених учасниками лізингу, розрізняють різні його види, хоча межу провести між ними важко. Основними видами лізингу є фінансовій і оперативний лізинг. В даному випадку критерій для відокремлення є обсяг обов'язків лізингодавця на термін використання обладнання. Назва першого походить від того, що лізингова компанія фінансує угоду, його відмінністю є те, що термін оренди наближається до терміну повної амортизації обладнання. В кінці дії угоди обладнання можна купити, продовжити оренду або закінчити договірні відносини. Різновидом фінансового лізингу є зворотний лізинг. В цьому випадку власник обладнання продає його лізинговій компанії й одночасно заключає договір лізингу на тільки що продане обладнання, таким чином можливо поліпшити свій фінансовий стан. При оперативному лізингу обладнання здається на термін значно менший, ніж термін його служби. В Україні цей строк повинен бути менше 90 відсотків вартості об'єкту лізингу. В цьому випадку обладнання здається в оренду декілька разів. По іншому також розрізняють лізинг із повною оплатою (фінансовий з терміном дії не менше 60 відсотків терміну амортизації) і з частковою оплатою (оперативний). Саме ця виделка в 60-90 відсотків і буде всіх плутати. Адже, якщо договір укладений на термін 70 відсотків терміну амортизації, то одразу неможливо сказати, що це за лізинг, оперативний чи фінансовий. Основним критерієм є наявність права на викуп орендованого майна, який є у фінансовому лізингу і немає в оперативному. На мій погляд не треба було плутати практику США та Європи та змішувати англійське слово лізинг з українським оренда, адже у нас зараз склалася ситуація, коли фінансовий лізинг, це дійсно лізинг в його класичному розумінні, а оперативний лізинг - це просто оренда. Подивимося на практику розвинутих країн. В Англії договір лізингу - це договір довготермінової оренди, а справжній договір лізингу носить назву договору ОРЕНДИ-ПРОДАЖУ. При цьому включення в договір опціону на право наступної купівлі орендуємого обладнання автоматично позбавляє права називатися цьому договору договором лізингу і треба цю відмінність запам'ятати. Договір лізингу визнається таким,якщо: 1) він укладений на термін не менше 75 процентів терміну амортизації; 2) в ньому передбачена повна або практично повна виплата вартості обладнання; Во Франції договір лізингу називається договором кредит-оренди. Закон був прийнятий 3 липня 1966 р. під назвою "Закон про підприємства, які практикують кредит-оренду". Критерії лізингу у Франції: 1) обладнання повинно бути спеціально куплено для наступної передачі в оренду; 2) орендар має право купити власність по закінченню терміну дії договору за ціною, яка встановлюється на момент укладання договору; 3) опціон на право наступної купівлі обладнання є обов'язковим. В ФРН критерії лізингу: 1) термін контракту від 40 до 80 процентів терміну амортизації; 2) вартість опціону повинна співвідноситися з вартістю обладнання. В Бельгії лізинг регулюється королівською постановою від 10 листопада 1967 року. Критерії лізингу: 1) обладнання повинно використовуватися орендарем тільки для професійної мети; 2) обладнання повинно бути спеціально куплено по замовленню майбутнего орендаря; 3) термін оренди повинен співвідноситися з терміном амортизації обладнання; 4) орендна плата повинна встановлюватися так,щоб повернути вартість орендованого майна в строки дії цього договору; 5) опціон на право наступної купівлі обладнання по залишковій вартості є обов'язковим.
Дуже сумно, що цей Закон "Про лізинг" заклав небезпеку над сплатою податків, що може підмочити йому репутацію, як це сталося із трастами та довірчими операціями. Суть в тому, що цей Закон дозволяє обійти сплату податку на прибуток лізингоотримувачем і придбати, наприклад, автомобіль, офіс за рахунок собівартості ! Такої можливості ще не було ніколи. Рецепт простий (автор не несе відповідальності за його використання на практиці):, наприклад, ви захотіли придбати в лізинг автомобіль. Термін його амортизації складає 3 роки і повна вартість по лізингу - 10 тис. грн. Але в договорі ви передбачаєте, що сплачуєте в перший місяць його дії 9998 грн. а в інші роки по 1 грн. І відповідно до ст. 16 Закону "Про лізинг" Ваші лізингові платежі відносять на валові витрати. В США податкові інспектори зайняті розмежуванням договорів лізингу та умовного продажу для пошуку схованого податку, напевно, що це чекає і наших податківців. Критерій - наявність нормального рівня орендної плати в порівнянні з ринковою практикою. Однак такий критерій суб'єктивний, тому виникає багато судових процесів і самі американці признаються, що розібратися в нормативних актах важко навіть спеціалістам. Основним нормативними актами з цього приводу є Кодекс внутрішніх доходів США та періодично друкуємі податковою службою Правила проведення лізингових операцій. Тому на наших теренах треба очікувати великих скандалів та потрясінь із лізингом. Цей Закон не передбачає нормальних умов для розвитку експортного лізингу (тяжко уявити собі договір лізингу терміном 90 днів), а він би додав конкурентоспроможності вітчизняній промисловості. Цей Закон не передбачає надання лізингових пільг для реалізаторів вітчизняної продукції. Негативним є і вимоги реєструвати договори лізингу, для чого ? Як на мене, то в Законі дано дуже смішне визначення лізингу. Наприклад, у ст. 4 "Фінансовий лізинг - це ДОГОВІР лізингу ...", але лізинг - це підприємницька діяльність, операція відповідно до ст. 1 цього же Закону. На мій погляд, це як би в Конституції України було записано: "Громадянин України - це паспорт, в якому є українська прописка", або в Кодексі про шлюб та сім'ю: "Шлюб - це два паспорти із взаємними штампами про шлюб". Але цей Закон має і переваги. Наприклад, саме прийняттям цього Закону Україна показала, що вона знаходиться в Європі і не пішла шляхом США. Окреме законодавство по лізингу є в Бельгії, Франції, Італії, ФРН. Однак в США та Англії лізингові операції регулюються не окремим законодавством, а судовими рішеннями та лізинговою практикою відомих компаній. Треба відмітити, що закони про лізинг в світі мають всього по 5-8 статей, а в Україні - 22. Лізингоотримувач отримав всі права та вимоги до виробника (продавця), що випливають із договору купівлі-продажу цього майна лізингодавцю. Тобто договір купівлі-продажу у випадку лізингу є фактично трьохстороннім. Переваги й недоліки лізингу на сучасному етапі розвитку економіки України: 1) лізинг виступає як комерційний кредит, тобто кредит в натуральній формі, що дає змогу в розстрочку купляти сучасне обладнання та технології, а також дозволяє нарощувати збут виробленої продукції і стає ефективним важелем маркетингу для виробників; 2) лізинг дає змогу більше користуватися прискореною амортизацією, тобто зменшує термін окупності інвестицій та ризик, але збільшує орендну платню; 3) дуже ефективно лізинг допомагає при додатковому кредитуванні при перевірці фінансового стану підприємства, через те, що лізинг не записується по рахункам боргів. В Україні отримане обладнання по лізингу відображається на позабалансовому рахунку 001, а не в пасиві балансу. 4) в практиці американських компаній дуже часто зустрічаються лізингові договори, умовами яких передбачається, що платежі нараховуються в залежності від продуктивності або інтенсивності його використання, що сприяє ефективному його використанню; 5) недоліками українського законодавства є те, що по Цивільному кодексу України термін оренди обладнання не може перевищувати 1 року, але вихід є - не вказувати термін оренди, тоді термін дії договору буде до 10 років, але це буде суперечити Закону "Про лізинг". Треба додати, що в практиці України вже були спроби впровадити лізинг в кінці 80-х, він був включений до банківських операцій (це положення діє і зараз, але як банк зможе купляти-продавати обладнання, коли той же Закон "Про банки та банківську діяльність" і дозволяє і забороняє їм цим займатися), однак в монополізованій економіці та при дешевому кредиті нічого з цього не вийшло. Для впровадження лізингу на теренах України необхідно: 1) провести демонополізацію виробництва основних засобів; 2) в Законі "Про приватизацію державного майна" чітко вказати, що орендні платежі є викупними платежами; 3) впровадити в життя Міжнародну конвенцію про фінансовий лізинг, яку в 1988 році підписав СРСР, а Україна є одним із його правонаступників; Додатковий поштовх для лізингу дасть: 1) широке залучення іноземних інвестицій; 2) надання митних пільг при тимчасовому ввозі обладнання; 3) надання лізингодавцю податкових пільг при купівлі вітчизняного обладнання; 4) використання іноземної допомоги не на закупівлю обладнання, на його лізинг, що приведе до економії валюти, випробовування обладнання у вітчизняних умовах, його своєчасному ремонту та обслуговуванню. |
|
