ГЛАВА XXXI. МАРАЗМИ БАНКРУТСТВА
|
КЕРІВНИК ПІДПРИЄМСТВА-БАНКРУТА МОЖЕ УКЛАСТИ ТАКІ УГОДИ З НОВИМИ КРЕДИТОРАМИ, ЩО ПОПЕРЕДНІ КРЕДИТОРИ ЗАЛИШАТЬСЯ З НОСОМВідповідно до статті 11 Закону України від 14.05.1992 р. № 2343-XII “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Таким чином мораторій не поширюється на нових кредиторів, які виникли після порушення справи про банкрутство. Через це керівник підприємства-банкрута може укласти такі угоди з новими кредиторами, що попередні кредитори залишаться з носом. Щоб цьому запобігти стаття 12 Закону передбачає, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може (але не повинен!) заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала. Але для цього слід отримати окрему ухвалу, а це час, протягом якого майно боржника вже може перейти в інші руки. Крім того частина 11 статті 17 Закону передбачає, що угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію (тобто передбачається, що може бути і угода після мораторію), може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо: угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки; угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов’язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв’язку з його виходом зі складу учасників боржника. Все отримане за такою угодою повертається сторонам.
Постійна адреса статті в Інтернеті:
http://www.marazm.org.ua/index.html?/bankrut/31_1.html
|
|
