ГЛАВА XI. МАРАЗМИ
БАНКІВ
|
БАНКИ ЗОБОВ'ЯЗАНІ ІДЕНТИФІКУВАТИ УСІХ ОСІБ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ЗНАЧНІ ТА/АБО СУМНІВНІ ОПЕРАЦІЇ І ПОВІДОМЛЯТИ ПРО НИХ ДО ОРГАНІВ ПО БОРОТЬБІ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ, АЛЕ ПРИ ОПЕРАЦІЯХ “БАНК-КЛІЄНТ” РЕАЛЬНО ЦЬОГО ЗРОБИТИ НЕМОЖЛИВОЛист
Департаменту грошового обігу НБУ від 19.12.2001 р. №11-111/2069-7902 "Щодо
застосування окремих положень Інструкції з організації емісійно-касової
роботи в установах банків України" цікавий всім підприємцям та бухгалтерам
перш за все щодо оригінального підходу щодо розкриття банківської таємниці
при здійсненні великих операцій клієнтів. За Листом виходить (див. абзац
другий питання 1). Що банки зобов'язані ідентифікувати усіх осіб, які
здійснюють значні та/або сумнівні операції і повідомляти про них до органів
по боротьбі зорганізованою злочинністю. Банківська
таємниця може бути розкрита лише при отриманні зовнішнього запиту від
визначених законодавцями інстанцій (на письмову вимогу суду або за рішенням
суду, органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства
внутрішніх справ України органам Державної податкової служби України на їх
письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю) відповідно до
пунктів 1 - 4 частини першої статті 62 Закону України від 07.12.2000 р.
№2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі – Закон). Але положення
цієї статті не поширюються на повідомлення банками про операції, що мають
сумнівний характер, та на інші передбачені законом випадки (частина
восьма статті 62 Закону). Тому
складається доволі пікантна ситуація, коли ваш банк, якому ви довіряєте
власні фінансові таємниці, згідно із законодавством, повинен вас зрадити, а
якщо не зрадить, то буде покараний. Таке самостійне розкриття банківської
таємниці банками відбувається відповідно до статті 64 Закону, за якою банки
зобов'язані ідентифікувати всіх осіб, які здійснюють значні та/або
сумнівні операції.
Значними є операції, якщо
безготівкові розрахунки здійснюються за угодами на суми, що перевищують
еквівалент 50000 євро, або угоди з готівкою на суми, що перевищують
еквівалент 10000 євро за офіційним курсом гривні до іноземної валюти,
встановленим Національним банком України.
Ознаки сумнівних
операцій
Сумнівними
є операції, що мають такі ознаки:
1) операція здійснюється при незвичних
або невиправдано заплутаних умовах;
2) операція не є економічно виправданою
або суперечить законодавству України.
Таким чином, до УБОЗу за статтею 62
Закону потрібно повідомляти про операції, що мають сумнівний характер,
та про інші банківські операції у передбачених законом випадках. Але стаття
64 Закону примушує також повідомляти інформацію щодо ідентифікації особи і
про значні операції.
Така думка Листа НБУ, що коментується,
підтверджується і в Листі Комітету Верховної Ради України з питань фінансів
та банківської діяльності від 19.11.2001 р. №06-10/678 “Щодо деяких аспектів
розкриття банківськими установами за власною ініціативою банківської
таємниці”, де також пропонується повідомляти і про сумнівні, і про великі
операції клієнтів (наприклад, якщо просто отримано з каси банку готівку на
суму понад 10000 євро за одним грошовим чеком
при заплутаних умовах), і це, на
жаль, не суперечить Закону. Адже частина шоста стаття 64 говорить “При цьому
з метою попередження злочинів інформація щодо ідентифікації осіб
повідомляється банками відповідним органам згідно з законодавством України,
яке регулює питання боротьби з організованою злочинністю”, а перед тим
говориться про ідентифікацію осію як щодо великих, так і щодо сумнівних
операцій (в також і про великі сумнівні операції).
На жаль, процедура віднесення до
сумнівних операцій, згідно із Законом, має дуже суб'єктивний характер і
фактично залежатиме від волі звичайного банківського операціоніста, який не
вчився, як визначати сумнівність операцій (навіть в банківських ВУЗах такому
наразі не навчають).
І банки та клієнтів наразі рятує щодо
інформованості про ідентифікацію лише те, що офіційного порядку повідомлення
про сумнівні і значні операції немає, а тому повідомлення відбувається
банками в довільному порядку або взагалі не відбувається. Також Закон
передбачає інформування лише щодо ідентифікації осіб. Але проблема Закону в
тому, що ідентифікація особи стосується лише фізичних осіб, але ж ніяк не
юридичних, адже за визначенням Закону (стаття 1 ) ідентифікація особи
- встановлення на підставі документа, що посвідчує особу власника, та
фіксація у письмовій формі прізвища та імені, дати народження та
адреси особи, яка здійснює угоду, а також найменування, номера і дати видачі
пред'явленого документа, найменування установи, що його видала. Оскільки
прізвище та ім’я є лише у фізичних осіб, то ідентифікація юридичним особам
не загрожує, тобто проводиться лише ідентифікація касира, бухгалтера чи
директора юридичної особи.
Але виникає питання – добре, провели
ідентифікацію службових осіб юридичної особи, які діють за дорученням
юридичної особи, і повідомили відповідні органи, що ці фізичні особи
здійснили великі чи сумні операції. Але юридично ці операції здійснила саме
юридична особа (якщо отримується готівка на виплату зарплати, то це не касир
її отримує для себе, а саме юридична особа доручила касиру видати зарплату).
Таким чином органи по боротьбі з організованою злочинністю за Законом мають
отримуватимуть інформацію лише щодо фізичних осіб, адже ідентифікації
юридичних осіб в банках не проводиться. І при розкритті злочинів органи
цікавитимуться перш за все цими фізичними особами, а вже потім їхнім місцем
роботи, адже в них буде лише інформація про прізвище, ім’я та місце
проживання саме фізичної особи, але ніяк не юридичної.
Але з цим НБУ не погоджується у другій
відповіді і примушує банки ідентифікувати і юридичних осіб, але за Законом
ідентифікація осіб стосується лише фізичних осіб, тому юридичні особи вільні
від такої процедури.
Сама прикольна ситуація відбувається
при здійсненні сумнівної чи великої операції через систему “банк-клієнт” або
при отриманні великих сум через банкомат. В цьому випадку банки позбавлені
можливості ідентифікувати фізичну особу (можливо цю операцію робить якийсь хакер,
який вкрав паролі, а не бухгалтер фірми, також навіть при легальному
використанні системи банк реально не знає поточні дані про місце проживання
цієї особи, або про її поточне ім’я та прізвище (можливо вчора відбулася
заміна паспорта, але сьогодні банк про це не знає)), яка здійснює цю
операцію і просто фізично не можуть вірно повідомити про цю фізичну особу,
адже електронних паспортів у нас ще не передбачено, а існуючі електронні
підписи не містять інформації про поточне місце прописки (реєстрації) чи
поточне прізвище, за що і будуть покарані. А якщо банк повідомить про таку
операцію за мотивом “такий пароль є лише в такої особи”, то при
розслідуванні справи також буде покараний, адже паролі чи ключі можна
вкрасти чи отримати силою, і за таким повідомленням постраждає невинна
людина. Таким чином ідентифікація осіб може нанести відчутний удар по
системам “банк-клієнт” та банкоматам, які не забезпечують реальної
ідентифікації особи за її документами. В той же час і за такими операціями
банки мусять ідентифікувати осіб, а як це вірно зробити – проводити
відеотелефони ?
КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ФІНАНСІВ І БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛИСТ від 19.11.2001 р. №06-10/678 Комітет Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності розглянув запит щодо деяких аспектів розкриття банківськими установами за власною ініціативою банківської таємниці і повідомляє. Відповідно до ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» установи банків зобов'язані ідентифікувати клієнтів, які здійснюють значні та сумнівні операції, та за власною ініціативою без відповідного запиту надавати інформацію щодо ідентифікованих осіб спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю. Значними операціями з готівковими коштами відповідно до частини третьої ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є угоди з готівкою на суми, що перевищують еквівалент 10000 євро за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України. Оскільки відповідно до п. 78 Інструкції Національного банку України №1 «З організації емісійно-касової роботи в установах банків України» видача готівки з кас банків відбувається на підставі грошових чеків або видаткових касових ордерів, то у випадку отримання готівкових коштів з кас банків під операцією з готівкою на суму, що перевищує еквівалент 10000 євро за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, мається на увазі отримання готівки на суму, що перевищує зазначений еквівалент, на підставі одного грошового чека або видаткового касового ордеру. А відповідно до п. 4.18 Інструкції Національного банку України «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України» цільове призначення готівки, яку одержують підприємства (підприємці) зі своїх поточних рахунків, має зазначатися ними в грошовому чеку з чітким формулюванням суті операцій, що будуть здійснюватися. Згідно з частиною п'ятою ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ідентифікації та відповідно наступному повідомленню щодо ідентифікованих осіб відповідних органів по боротьбі з організованою злочинністю підлягають також особи, які здійснюють розрахунки за угодами на суму нижчу, ніж передбачено для значних операцій, якщо така угода явно пов'язана з іншою угодою і загальна сума оплати за цими угодами перевищує встановлену межу. Отже, якщо клієнт банківської установи отримує готівкові кошти протягом одного операційного дня за різними грошовими чеками і загальна сума за такими чеками складає понад еквівалент 10000 євро, то у випадку застосування цих коштів для розрахунків за угодами, що явно не пов'язані одна з одною, тобто при розрахунках з різними контрагентами або для витрат у різних цілях, здійснення повідомлення органів по боротьбі з організованою злочинністю про осіб, ідентифікованих за такими операціями, не потрібне. Щодо віднесення операцій з отримання готівкових коштів до сумнівних операцій, то частиною четвертою ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено перелік ознак таких операцій, до яких відноситься: 1) здійснення операцій за незвичних або невиправдано заплутаних умов; 2) операція не є економічно виправданою або суперечить законодавству України. Даний перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Таким чином, зняття клієнтом банку готівкових коштів зі свого рахунка, якщо така операція не містить вищевказаних ознак, є звичною для клієнта та проводиться ним постійно, відповідає характеру його діяльності тощо, не може бути кваліфіковане як сумнівне з наступним повідомленням про нього спеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю без наявності оформленого відповідно до вимог діючого законодавства запиту.
____________ Постійна адреса статті в Інтернеті: http://www.marazm.org.ua/index.html?/bank/11_65.html |
|
