Нагадаємо, що Законом України "Про внесення зміни до статті 5 Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" від 21.12.99 р. №1327-XІV (див. “Документи для роботи” №7/2000, надалі – Закон про сільгоспімпорт) Кабінету Міністрів України було дозволено встановлювати обов'язкові мінімальні ціни на реалізацію (продаж) цукрових буряків для виробництва цукру квоти "A" та квоти "B" і цукру квоти "A".

Раніше, відповідно до частини 1 статті 5 Закону про сільгоспімпорт, з метою запобігання створенню штучного дефіциту сільськогосподарської продукції в Україні та спекулятивного збільшення цін на продукти першої необхідності, заборонялося введення обмежень на вільне переміщення сільськогосподарської продукції вітчизняного виробництва на всій території України, визначення сільськогосподарському товаровиробнику конкретних переробників або споживачів, а також установлення обов'язкових мінімальних цін їх реалізації (продажу). Зараз вже Кабінет Міністрів України скористався своїм законним правом щодо цін для цукрового буряку квот "А", "У" і цукру квоти "А".

За словами віце-прем'єр-міністра АПК Михайла Гладія 17.04.2000 р. урядовий комітет з питань аграрної політики схвалив проект Постанови, що передбачає введення квоти на виробництво цукру для внутрішнього ринку в обсязі 1,6 млн. тонн і мінімальної ціни на цукор на рівні 2 грн./кг. Фахівці Мінагрополітики вважають, що прийняти рішення щодо квотування і мінімальної ціни на цукор повинно сприяти сільськогосподарським підприємствам у вирішенні питання сіяти чи не сіяти цукровий буряк. Планується, що сільгоспвиробники за рахунок цього заходу отримають 2,3 млрд. грн., а надходження в Держбюджет збільшаться на 571 млн. грн. Однак про харчову промисловість, зокрема кондитерську, яка є основним споживачем цукру, ніхто на подумав, адже ціна на ринку цукру коливалася в межах 1600-1700 грн./тонна і почала швидко зростатати до 2000-2200 грн./тонна, також почалася контрабанда цукру з Білорусі та Росії. Також армія та інші бюджетні установи, які придбавають продовольство, мусять сплачувати за цукор більше, а це вже на шкоду Держбюджету.

Відповідно до пункту 10 Положення, Міністерство аграрної політики виходячи з установлених Кабінетом Міністрів України граничних розмірів квот "A" і "B" провадить не пізніше 1 січня наступного року розподіл обсягів виробництва цукру між цукровими заводами на конкурсних умовах згідно з поданими заявками та з урахуванням пропозицій обласних асоціацій цукрової промисловості, погоджених з облдержадміністраціями. Однак самі конкурсні умови якось слабо визначені, навіть не передбачена можливість представництва цукроварів у конкурсних комісіях, а враховуються лише пропозиції обласних асоціацій цукрової промисловості.

А вже потім, на підставі пункту 11 Положення, обласні та районні держадміністрації (незрозуміло, а які ж саме, обласні чи районні ?– Прим. авт.)на підставі доведених цукровим заводам обсягів виробництва цукру розподіляють між бурякосіючими господарствами обсяги вирощування цукрових буряків базисної цукристості (16 відсотків) для виробництва цукру в межах квот "A" і "B". Звернемо увагу на слово “розподіляють”, адже в невизначених умовах конкурсів воно може перерости в “зловживають” для невеликих господарств без “даху” і фермерів.

А всі дані щодо конкурсів ґрунтуватимуться на даних державної статистики і всім підприємцям, які мають справу з цукром треба приготуватися до того, що з 1 вересня буде запроваджено форму державної статистичної звітності щодо стану реалізації цукру (пункт 6 Постанови).

Спроба Кабінету Міністрів України ввести міужеальні ціни на цукор вже була в травні 1997 року, коли Кабінет Міністрів України своєю постановою від 24.05.97 р. №490 "Про регулювання ринку цукру" ввів мінімальні ціни на цукор на рівні 1190 грн. за тонну, і на цукровий буряк - 70 грн. за 1 тону, але мінімальні ціни проіснували до 04.08.97 р., коли були скасовані постановою №814 через тиск міжнародних фінансових організацій. Зараз обидві згадані постанови скасовані Постановою (пункт 7).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" від 17.06.99 р. №758-XІV квота "А" - це квота поставки цукру на внутрішній ринок (максимальна кількість цукру для поставки на внутрішній ринок з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року для задоволення внутрішніх потреб); квота "У" - це квота поставки цукру за міжнародними договорами (кількість цукру для поставки за межі України за міжнародними договорами та поповнення, в разі необхідності, квоти "А").

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру", мінімальна ціна на цукрові буряки, які поставляються для виробництва цукру квоти "А" та квоти "У", і мінімальна ціна на цукор квоти "А" встановлюються щороку до 1 січня поточного року із застосуванням щомісячних індексів інфляції.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру", у разі поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту або реалізації його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, з суб'єкта підприємницької діяльності стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого установленогоорушенням встановленого порядку. Зазначений штраф стягується до місцевого бюджету за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, винного в порушенні норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів приймаються судом або арбітражним судом за позовами органів, які за дорученням Кабінету Міністрів України здійснюють контроль за виконанням вищезазначеного Закону. Постановою визначено (пункт 3), що Міністерство аграрної політики та Міністерство економіки здійснюють повноваження із проведення заходів щодо регулювання виробництва і реалізації цукру, а тому штрафи на підприємців-порушників умов торгівлі цукром накладатимуться за позовами саме цих органів.

Зауважимо, що відповідно до пункту 6 Порядку затверджені мінімальні ціни на цукрові буряки та цукор є обов'язковими для всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності для визначення ціни на цукрові буряки та цукор під час укладання угод купівлі-продажу, слід розуміти так, що вони є необов’язковими, зокрема, під час укладання угод міни (бартеру) тощо. Також зауважимо, що мінімальна ціна розповсюджується тільки на цукор з цукрових буряків, а не з цукрової тростини.

Довідка. Українські цукрові заводи виробили із врожаю буряка 1999 року 1,65 млн. тонн цукру, скоротивши обсяги виробництва на 235 тис. тонн у порівнянні з попереднім сезоном. Ємність цукрового ринку оцінюється в 2 млн. тонн. 8 червня 2000 року Верховна Рада України схвалила пільговий імпорт 260 тис. тонн тростинного цукру-сирцю. За оцінками фахівців "Укрцукор", дефіцит цукру до початку нового сезону становить 200 тис. тонн. Ставка ввізного мита на цукор становить 50 відсотків митної вартості, але не менше 300 євро/тонна.

 

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 6, 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру"
(справа про визначення мінімальної ціни на цукор)

м. Київ 15 квітня 2004 року N 10-рп/2004

Справа N 1-7/2004

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича - суддя-доповідач,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув на пленарному засіданні справу щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 6, 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" від 17 червня 1999 року N 758-XIV (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 32, ст. 268).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання 45 народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтями 71, 75 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність спору щодо конституційності зазначених положень Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру".

Заслухавши суддю-доповідача Савенка М. Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України установив:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 45 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 6, 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" від 17 червня 1999 року (далі - Закон).

На думку народних депутатів України, встановлення мінімальної ціни на цукор при укладанні угод купівлі-продажу на внутрішньому ринку України порушує права громадян - споживачів цукру, та виробників цукру - його власників. Тому положення статті 6 Закону не відповідають положенням статей 13, 42 Конституції України щодо захисту державою прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки; забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Суб'єкт права на конституційне подання також вважає, що передбачений статтею 9 Закону штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку, не адекватний рівню суспільної небезпеки цього правопорушення і можливої шкоди. Така міра відповідальності господарюючих суб'єктів може призвести до фактичного примусового вилучення основних та оборотних фондів підприємства, що суперечить вимогам статті 41 Конституції України, згідно з якими ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

2. Президент України у листі до Конституційного Суду України наголосив, що визначення засад внутрішньої політики, однією із складових якої є цінова політика, покладено Конституцією України на Верховну Раду України (пункт 5 частини першої статті 85). Це конституційне повноваження реалізовано Верховною Радою України, зокрема, в Законі України "Про ціни і ціноутворення", за яким Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління. Отже, встановлення згідно зі статтею 6 Закону мінімальної ціни на цукор не суперечить Конституції України.

Запровадження Законом штрафу у відповідному розмірі, підкреслює Президент України, є особливою мірою відповідальності, реакцією держави на протиправні дії на ринку цукру, що є стратегічно важливою продукцією, і відповідає положенням пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, за якими Верховна Рада України визначає правопорушення та відповідальність за них.

Голова Верховної Ради України звернув увагу на те, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 85 Конституції України до компетенції Верховної Ради України віднесено формування засад внутрішньої політики. В Законі України "Про ціни і ціноутворення" розкрито засади цієї політики в галузі ціноутворення. Надавши Законом повноваження Кабінету Міністрів України щодо встановлення мінімальної ціни на цукор при укладанні договорів купівлі-продажу на внутрішньому ринку України, Верховна Рада України реалізувала своє право, передбачене пунктом 8 частини першої статті 92 Конституції України. Стягнення відповідно до статті 9 Закону штрафу в розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена всупереч встановленому порядку, не порушує гарантованих Конституцією України права приватної власності та права на підприємницьку діяльність (статті 41, 42).

Як стверджується в листі Кабінету Міністрів України до Конституційного Суду України, щорічне визначення мінімальної ціни на цукор сприяє відродженню бурякоцукрової галузі, насиченню цукром внутрішнього ринку, захисту прав споживачів державою, яка здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів робіт і послуг. Регулювання ціноутворення передбачає однакові умови для всіх суб'єктів права власності, забезпечує ефективне функціонування ринку цукру на конкурентних засадах. Норми статей 6, 9 Закону щодо визначення мінімальної ціни на цукор та відповідальності за порушення встановленого порядку відповідають положенням статей 13, 41, 42 Конституції України.

Міністерство аграрної політики України, правління Національної асоціації цукровиків України (Укрцукор) також вважають, що положення статей 6, 9 Закону не суперечать Конституції України.

Антимонопольний комітет України в листі до Конституційного Суду України зазначив, що виробники цукру мають можливість конкурувати між собою у процесі його реалізації, встановлюючи ціну, максимально наближену до визначеної Законом. Це не суперечить вимогам статті 42 Конституції України про забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

3. Конституційний Суд України, розглядаючи порушені у конституційному поданні питання, виходить з того, що Верховна Рада України, прийнявши Закон, реалізувала свої повноваження стосовно визначення засад внутрішньої політики в економічній сфері (пункт 5 частини першої статті 85 Конституції України).

В преамбулі Закону зазначено, що він визначає правові, економічні та організаційні засади державної політики щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі цукром. Закон встановлює державне регулювання обсягів вирощування буряків, виробництва та реалізації цукру, механізму ціноутворення в бурякоцукровому комплексі.

Стаття 6 Закону передбачає регулювання ціноутворення в бурякоцукровому комплексі шляхом запровадження мінімальних цін на цукор і цукрові буряки на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва відповідних видів продукції (частина третя), порядок визначення мінімальної ціни на цукрові буряки для виробництва і поставки цукру на внутрішній ринок та за межі України з метою виконання зобов'язань держави за міжнародними договорами, а також мінімальної ціни на цукор, що поставляється на внутрішній ринок у відповідних обсягах. При цьому встановлення мінімальних цін на цукрові буряки і цукор покладено на Кабінет Міністрів України.

Державне регулювання зазначеною нормою ціноутворення в бурякоцукровому комплексі шляхом запровадження мінімальних цін на цукрові буряки (що не оспорюється народними депутатами України) та цукор не можна розглядати як незабезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (у тому числі й тих, які займаються вирощуванням цукрових буряків та виробництвом цукру і є його власниками), соціальної спрямованості економіки (частина четверта статті 13 Конституції України). Необхідність такого регулювання зумовлена широкою сферою використання цукру, значним його впливом на рівень і динаміку цін кінцевої продукції важливого соціального значення і спрямована на забезпечення прибутковості виробництва та нарощування виробництва цукру і зрештою - на зменшення його ціни. Запровадження Законом державного регулювання виробництва і реалізації цукру не можна розглядати як обмеження права суб'єкта підприємницької діяльності щодо володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Наведене дає підстави для висновку, що положення статті 6 Закону відповідають положенням частини четвертої статті 13, частини сьомої статті 41 Конституції України.

4. Щодо порушеного в конституційному поданні питання про неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісну конкуренцію у зв'язку із запровадженням мінімальної ціни на цукор при укладанні угод купівлі-продажу на внутрішньому ринку України слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 92 Конституції України правові засади і гарантії підприємництва, правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання визначаються законом. Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів недобросовісної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності, у тому числі підприємців, які займаються виробництвом цукру та вирощуванням цукрових буряків.

Положення статті 6 Закону щодо запровадження мінімальної ціни на цукор не передбачають неправомірного обмеження конкуренції. Вони поширюються на виробників цукру різних форм власності. При цьому виробники цукру не позбавлені можливості конкурувати між собою у процесі реалізації цукру, встановлюючи ціну, максимально наближену до мінімальної ціни на цукор, визначеної відповідно до Закону.

Запровадивши Законом регулювання ціноутворення в бурякоцукровому комплексі, Верховна Рада України реалізувала свої повноваження щодо законодавчого визначення правових засад і гарантій підприємництва, правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання (пункт 8 частини першої статті 92 Конституції України).

Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що встановлення Законом регулювання мінімальної ціни на цукор на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва, при укладанні угод купівлі-продажу на внутрішньому ринку України не суперечить положенням частини третьої статті 42 Конституції України.

5. Згідно з Конституцією України засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за них визначаються виключно законами (пункт 22 частини першої статті 92). Тобто Верховна Рада України у відповідному законі визначає, зокрема, правопорушення та міру відповідальності за нього.

У частині третій статті 9 Закону визначено, що з суб'єкта підприємницької діяльності стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, поставка на внутрішній ринок або реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку, тобто понад встановлену квоту або за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни. Передбачена цією нормою відповідальність не спрямована на обмеження чи позбавлення права власності відповідних суб'єктів підприємницької діяльності.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 51, 61, 63, 65, 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вирішив:

1. Визнати такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення статті 6 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" стосовно запровадження мінімальної ціни на цукор, частини третьої статті 9 цього Закону щодо стягнення штрафу "у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку".

2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.

  

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ